11 географія

Шановні друзі!

Цього року вам належить опанувати курс, що завершує шкільну географічну освіту, — «Географічний простір Землі». Він допоможе вам зрозуміти суть географічної науки загалом; інтегрувати знання про природу, людину й господарську діяльність; скласти уявлення про основні закономірності будови та розвитку географічної оболонки й загальні суспільно-географічні закономірності світу. Весь матеріал курсу представлений у підручнику чотирма розділами. У розділі I

суспільно-географічні закономірності світу» розглядаються розміщення та розвиток видів економічної діяльності й суспільства в сучасному світі. Завершальний розділ IV «Суспільна географія України» характеризує

поділі праці. У межах розділів виділені теми та параграфи.

параграф розпочинається вступною рубрикою

залучити до роботи знання, які вам уже відомі. У параграфі є основний та додатковий тексти.

зання типових географічних задач, роз’яснення щодо використання

успішного

Поміркуйте — такі завдання вимагають висловлення вашої думки, обґрунтованої позиції, залучення творчого мислення.

Практичні завдання — ці завдання навчать вас працювати

Практична робота — ця рубрика навчить вас

полегшить запам’ятовування географічних назв, розуміння географічних понять і термінів. Дослідження — рубрика

interactive. ranok.com.ua

§ 1. Географія як система наук

Пригадайте

Š географічні науки та приклади взаємозв’язків між ними

Š зміс т понять «географічна оболонка», «природно-територіальний комплекс», «ландшафт»

 1 Об’єкт дослідження географії. Поняття геосистеми.

Географія — одна з найдавніших наук, яка пройшла довгий шлях розвитку. Зараз вона являє собою цілу систему наук, об’єктом дослідження якої є географічна оболонка, окремі її компоненти, територіальне розміщення і розвиток господарства, населення

нів і країн.

. Під ними розуміють сукупність взаємопов’язаних

родно-суспільних

Прикладом може бути знайомий вам кругообіг води

ральних речовин, тепла

нентами геосистем і, як результат, їх цілісність. Геосистеми можуть бути різними за розмірами, головне для їх визначення — існування взаємопов’язаних і взаємодіючих компонентів. Це вам знайоме з поняття природно-територіального комплексу (ПТК), який складається із взаємопов’язаних між собою частин: повітря, гірських порід, рельєфу, води, ґрунтів, рослинного і тваринного світу. Нагадаємо, що у 8 класі для позначення тотожних геосистем ви також використовували поняття «ландшафт». Найбільш поширеним є  розгляд геосистем на трьох рівнях: планетарному, регіональному і локальному (місцевому). Планетарний

фізико-географічні й суспільно-географічні (мал. 1).

Фізико-географічні науки вивчають географічну оболонку та

поненти, тобто ту частину нашої планети, із якої

хідне для свого існування та розвитку.

Суспільно-географічні науки досліджують територіальне розміщення й розвиток господарства, населення Землі, окремих

лі. Ландшафтознавство — наука, що досліджує будову, функціонування та розвиток ландшафтів як частин географічної оболонки Землі.

оболонки.

Метеорологія  — наука про атмосферу,

гідросфери Землі. Це океани, моря, річки, озера, водосховища, болота, підземні води, а також скупчення вологи

ня, історію розвитку, сучасну

Землезнавство, або загальна фізична географія

Ландшафтознавство Географія

Динамічна

метеорологія

синоптична

метеорологія

Кліматологія Метеорологія

Гідрологія

Геоморфологія

Географія ґрунтів

Біогеографія

Мал. 1.

Географічні науки.

Загальна соціальна

Географія культури Географія праці

Географія населення

Політична географія та геополітика Географія способу життя

Основними складовими суспільно-географічних наук є економічна, соціальна та політична географія разом із геополітикою. Економічна географія вивчає закономірності територіальної організації господарства, умови й особливості його розвитку та розміщення як у  світі, так і в різних країнах і районах. Велика увага приділяється різним формам об’єднання

рішню й особливо зовнішню політику.

На межі фізичної та суспільної географії перебуває країнознавство. Ця наука вивчає природу, населення, культуру й господарство окремих країн світу. Міждисциплінарною наукою є  геоекологія . Вона вивчає зміни геосистем різного рівня та їх

й антропогенними чинниками.

Картографія посідає

й  материків нашої планети, розповіла про населення й господарство

держави та світу, окремих регіонів

Географія навчила уважно придивлятися до навколишнього

тися картою, описувати й порівнювати різноманітні об’єкти, розуміти причинно-наслідкові зв’язки, що існують між об’єктами на нашій планеті. Ви зрозуміли,

стало

нових родовищ корисних копалин, зокрема природного газу, здійснення заходів із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, покращення екологічної ситуації в ряді регіонів країни, обґрунтування розміщення господарських об’єктів, створення картографічних творів та баз даних, підготовка прогнозів щодо стану природних об’єктів, можливих стихійних явищ, змін кількості та складу населення.

 ! Головне Об’єктом дослідження географії є географічна оболонка, окремі її компоненти, територіальне розміщення й розвиток господарства, населення Землі, окремих її регіонів і країн.

 Геосистеми — це сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих природних і природно-суспільних систем, які існують у географічній оболонці.

 Геосистеми розглядають на трьох рівнях: планетарному, регіональному та локальному.

 Більшість географічних наук об’єднують у дві групи — фізико-географічні й суспільно-географічні.

 Особливе місце в системі географічних наук посідає картографія.

 Сучасна географія виконує пізнавальну та конструктивну роль.

Запитання та завдання для самоперевірки 1. Що є об’єктом дослідження географії? 2. Як ви розумієте поняття «геосистема»? 3. Назвіть відомі вам рівні геосистем і коротко охарактеризуйте їх. 4. Що ви знаєте про фізико-географічні науки?

ТОПОГРАФІЯ ТА КАРТОГРАФІЯ

Карти — найбільш відомі моделі реального світу, які використовуються тисячі років як джерела знань про навколишнє середовище. Галузь науки, техніки і  виробництва, що охоплює вивчення, створення і використання картографічних творів, називається картографією (від грец. «хартес» — аркуш, сувій папірусу для письма; «графо» — пишу). Картографія тісно пов’язана із географією та іншими науками про Землю. Будь-яке географічне дослідження починається зі складання й аналізу карт. Геологам і планетологам, океанологам і геофізикам, біогеографам і екологам картографія надає

розподіл, розділення) вивчає форму та розміри Землі, розробляє методи створення систем координат для детального вивчення земної

різних вимірювань. Топографія

Складовими елементами топографічної карти, які необхідні для її вивчення, є:

 картографічне зображення;

 математична основа;

 елементи оснащення.

Головним елементом топографічної карти є картографічне зображення — сукупність даних про природні та суспільні об’єкти і явища, їх розміщення та властивості.

Математична основа відображає геометричні закони побудови й геометричні властивості картографічного зображення, забезпечує можливість визначення координат, нанесення об’єктів, вимірювання довжин, площ, кутів тощо.

До елементів оснащення топографічної карти належать умовні позначення, три рамки, кілометрова сітка, шкала закладання, дані про кутові величини, номенклатура.

Державні топографічні карти

у масштабах від 1 : 1 000 000 до 1 : 10 000, а саме: 1 : 1 000 000, 1 : 500 000, 1 : 200 000, 1 : 100 000, 1 : 50 000, 1 : 25 000 та 1 : 10 000. Карти таких

дають можливість докладно вивчати місцевість без безпосереднього спостереження.

2 Проекція та розграфлення топографічних карт. Топографічні карти складають у рівнокутній поперечній циліндричній проекції Гаусса—Крюгера

Ця проекція дає змогу отримати картографічне зображення

верхні майже без спотворень. Розглянемо геометричну сутність проекції, у якій

графічні карти. Уся земна

розділена меридіанами на 60 зон завширшки по 6° кожна (мал.

осьовим

(від 1 до 60) від

(мал. 3).

аркуша масштабу 1 : 1 000 000 меридіанами і паралелями на встановлену кількість рівних частин. Дані про розграфлення, номенклатуру та розміри аркушів карт різних масштабів

Мал. 3. Розграфлення аркушів міжнародної карти масштабу 1 : 1 000 000.

Положення аркуша карти в загальній системі розграфлення, тобто його номенклатура, складається з  буквеного позначення широтного ряду і номера колони, у яких розташований аркуш, наприклад аркуш, де зображений Київ, має номенклатуру М-36, Львів — М-35.

знаки стандартні та єдині й за своїм виглядом, формою, кольором часто

або їхні характерні риси. Залежно від способу

умовних знаків (мал. 4).

Масштабні (контурні) умовні знаки використовують для позначення об’єктів, що відображаються в масштабі карти або плану, наприклад болота, озера, лісові або сільськогосподарські угіддя тощо. За такими знаками можна визначити площу об’єкта.

Позамасштабні умовні знаки  — це символи (знаки), що зображують предмети, площа яких

Вітряки

Церкви

склади

пального Лінії зв’язку Залізниці: одноколійні двоколійні

Постійна берегова лінія морів та озер

137

Пояснювальні

Характеристика деревостою: 22 — висота дерев (м), 0,24 — середня товщина стовбурів (м), 6 — середня відстань між деревами (м) Броди: 0,5 — глибина (м), 12 — довжина (м), П — характер ґрунту дна (піщаний), 0,1 — швидкість течії (м/с) Характеристика річок та каналів: 137 — ширина (м), 6,5 — глибина (м), П — характер ґрунту дна (піщаний)

Мал. 4. Приклади умовних знаків топографічних карт.

озер тощо. У деяких випадках зображення об’єктів доповнюють скороченими пояснювальними підписами. Наприклад,

кількісні характеристики зображуваних об’єктів, застосовують цифрові позначення. Так, біля сільського

числом

кількість дворів, поряд з умовним знаком моста вказують

на топографічних картах зображується горизонталями в по-

інженерних споруд і комунікацій,

дання

роко застосовують топографічні

та оцінки місцевості, організації та планування

військ, орієнтування, підготовки й проведення бойових стрільб артилерії

та запуску ракет тощо.

На основі топографічних

складають географічні, геологічні та інші спеціальні карти.

Однак навіть топографічні карти

вимоги певної практичної діяльності,

створюють топографічні плани — зображення обмеженої

графічних планах у масштабах 1 : 5000 та  1 :

призначені для проектування будівництва житлових і промислових районів, відображення схем руху транспорту. Для більш повної інформації до них додають перелік назв вулиць,

територій та друкують багатоаркушевими серіями. Рамками

є відрізки географічних паралелей і меридіанів.

 Умовні знаки відтворюють на топографічній карті місцевість з усіма її особливостями.

 Топографічні карти та плани застосовують

координати.

і кілометровою сіткою

Пригадайте Š що таке екватор, меридіан, паралель, градусна сітка, географічні та прямокутні координати

Визначення географічних координат.

Географічні координати відображають положення об’єкта

на місцевості (карті) відносно екватора (широта) і початкового

(довгота) (мал. 1).

Топографічні

Визначимо географічні координати гори

Південна (136,7 м) за фрагментом топографічної

карти (с. 220, 221). Широта південної паралелі карти відома: ϕ = 53°30′ пн. ш.; до неї слід

додати 1′28″ (один чорний відрізок — це 1′ , два

відрізки по 10″ та 8″ із третього відрізка). Отже, широта гори Південна: ϕ = 53°31′28″ пн. ш. Так

само від західного меридіана (λ = 30°45′) визна-

чаємо довготу: додаємо 29″ (два повні відрізки

по 10″ та велика частина третього відрізка — 9″).

Довгота гори Південна: λ = 30°45′29″ сх. д.

Також можна розв’язати задачу, обернену

цій, а саме: за допомогою географічних координат

точки

топографічній

 2 Визначення прямокутних координат.

Картогр афічна проекція топографічних карт дозволяє застосовувати ще одну систему координат — прямокутну. За її допомогою зруч-

Мал. 3. система плоских прямокутних координат однієї зони. точка перетину екватора та осьового меридіана зони має координати: X = 0, Y = 500 км.

меридіан та екватор є осями зональної системи координат:

(серединний) меридіан зони,

ординат (Y) — екватор, а точка перетину осьового меридіана й екватора — початок відліку координат. Координата X показує відстань певної точки від екватора, а координата

так

ним. Щоб уникнути від’ємних значень, початок відліку координат Y домовилися перенести

перших цифр. Територія України

лінії, що паралельні осьовому меридіану зони та

Скорочені координати використовують для позначення будь-якого квадрата кілометрової сітки. Квадрат, у якому розташований заданий об’єкт, вказується значеннями його нижньої та лівої сторін. Наприклад, гора Південна (136,7 м) розташована у квадраті 4651 (с. 220). Тепер пригадаємо порядок дій для обчислення прямокутних координат об’єкта:

1) знаходимо квадрат, у якому він розташований;

2) визначаємо в р амці карти значення, що відповідають південній (нижній) та західній (лівій) лініям квадрата, та записуємо кількість кілометрів у вигляді цілого числа;

3) опускаємо перпендикуляри ΔX та ΔY на південну та західну лінії кілометрової сітки;

4) циркулем або лінійкою вимірюємо відрізки та, користуючись масштабом, обчислюємо значення в метрах;

5) дописуємо до цілих значень кілометрів значення ΔX та ΔY. Слід пам’ятати, що координати X та Y усіх пунктів території України виражені семизначними числами. Визначимо прямокутні координати гори Південна (136,7 м), яка розміщена у квадраті 4651. Значення координат південної та західної ліній кілометрової сітки: X = 5946, Y = 6351 км. Далі потрібно визначити, наскільки гора Південна віддалена від цих ліній. Вимірюємо перпендикуляри та за допомогою лінійного масштабу переводимо в метри: ΔX = 375  м, ΔY = 250 м. Дописуємо отримані значення до встановлених координат кілометрової сітки: X = 5 946 375  м, Y = 6 351 250  м.

Координата  X означає, що гора Південна віддалена від екватора на 5 946 375 м, або 5946,375 км. Координата Y вказує на положення об’єкта в шостій зоні з координатою 351,25 км. Число 351,25 (км) менше за 500 (км), тому об’єкт розташований на захід від

ліній на карті або плані. Наприклад, 1 : 1000, 1 : 50 000, 1 : 1 000 000. Чим більшим є значення знаменника, тим дрібніший масштаб, більше зменшення й дрібніше зображення об’єктів на карті. Масштаб 1 : 25 000 показує, що на карті всі відстані зменшені у 25 000 разів, а 1 см на карті відповідає 25 000 см на місцевості;

 іменований масштаб є  словесним вираженням числового масштабу. Наприклад, на карті (с. 220, 221) під числовим масштабом записано «в 1 см 250 м». Число 250 у цьому випадку є величиною іменованого масштабу;

 лінійний масштаб — графічна побудова у вигляді двох паралельних ліній, розділених

сітки та визначити, через яку кількість кілометрів проведені ці лінії (це легко зробити за значеннями

сітки). Наприклад, на карті

1.

2.

Практична робота 1 Визначення на топографічній карті географічних (із точністю до секунд) та прямокутних координат окремих

ного напрямку. Усі названі кути визначаються за ходом годинникової стрілки і змінюються від 0 до 360° . За основний вихідний напрямок береться напрямок географічного меридіана. На схемах взаємного положення меридіанів, розміщених на топографічних картах, його позначають зірочкою, магнітний меридіан — прямою стрілкою, осьовий меридіан — зворотною стрілкою (мал. 1). Напрямку географічного меридіана на топографічній карті відповідають

графічних побудов (мал. 2). Географічний і магнітний меридіани, проведені через одну точку на карті, не збігаються.

нітним схиленням

Мал. 1. Взаємне положення меридіанів на топографічних картах.

1)

2) За схемою

Мал. 2. Вимірювання істинного азимута та дирекційного кута за топографічною картою.

Мал. 3. співвідношення між кутами орієнтування.

3) Визначаємо істинний азимут: Аі = Д + ЗМсх = 70° + 0°46′ = 70°46′ .

4) За схемою під рамкою карти визначаємо величину магнітного схилення: МС = 3° — західне.

5) Визначаємо магнітний азимут: Ам = Аі + МСзах = 70°46′ + 3° = 73°46′ .

2 Визначення висот. Основним способом зображення рельєфу на топографічній карті є спосіб ізоліній, які називають горизонталями, або ізогіпсами.

Горизонталі — уявні лінії, що проходять через точки місцевості з однаковою

місцевості, що відраховується від рівня моря (за

1) Знаходимо абсолютну висоту витоку

(с. 220).

115 та 120 м (квадрат 4652) приблизно на висоті 116,5  м.

2) Визначаємо абсолютну

3)

ними, необхідно знати величини магнітного схилення та

меридіанів.

За горизонталями можна визначити форму і крутизну схилів, абсолютну і відносну

та

1. Назвіть основні кути орієнтування. Поясніть принципи їх вимірювання та обчислення. 2. укажіть,

2. Визначте абсолютну висоту: 1) вершини каменя (квадрат 4653); 2) місця, де розташована школа (квадрат 4453).

3. Обчисліть падіння річки Калинова на відрізку АБ (квадрат 4652).

Практична робота 2

Читання схем руху транспорту свого міста (обласного центру)

ТЕМА 2. КАРТОГРАФІЯ § 5. Карта

на географічних картах

Пригадайте

різноманітними географічними картами, їх систематизованими збірниками — атласами, а також глобусами. Це основні, проте не єдині джерела інформації для пізнання навколишнього світу. Їх доповнюють аеро- та космічні знімки, електронні карти й атласи, стерео- та тривимірні моделі, блок-діаграми, картографічні голограми та анімації тощо (мал. 1). Розвиток комп’ютерних технологій став поштовхом для розвитку цифрової картографії. Залежно від призначення картографічного твору окремо розробляють: інтерфейс, набір функціональних можливостей та спеціалізовані параметри, що можуть бути корисними

застосування. Створено космоатласи — унікальні програмні продукти, із яких користувач отримує інформацію про місцевість безпосередньо за даними космічних спостережень, а також інтерактивні

Мал. 3. Азимутальні проекції: а) нормальна; б) поперечна; в) коса. Паралелі зображені концентричними колами, меридіани — радіусами, проведеними із загального центра цих кіл.

Під час побудови будь-якої картографічної проекції неминуче виникають спотворення довжин ліній, кутів, площ і форм географічних об’єктів. За характером спотворень картографічні проекції

на:  рівновеликі — зберігають без спотворень площі, проте в них значно порушені

 рівнокутні  — зберігають без порушень кути, але спотворюють довжини та площі;

 довільні — мають усі види спотворень, але під час їх побудови картографи намагаються знайти найбільш вигідний

Мал. 4. Рівнокутна конічна проекція. Прямі меридіани виходять з однієї точки, паралелі зображені дугами концентричних кіл.

конкретного випадку розподіл спотворень. Різновидом довільної проекції є рівнопроміжна

картографічна проекція, у якій масштаб уздовж одного із головних напрямків (за меридіанами або паралелями) є сталою величиною. Для того щоб розпізнати картографічну проекцію, слід уважно розглянути форму меридіанів і паралелей; величину кутів, під

нятим кольором), або штрихуванням (мал. 5).

передачі кількісних відмінностей явищ суспільного поширення в межах виділених районів застосовують спосіб кількісного фону . Спосіб ареалів полягає в зображенні на карті ділянки (ареалу) поширення об’єктів або явищ (певного виду рослин або тварин, корисних копалин тощо). Для передачі меж ареалів застосовують: оконтурення їх лінією різного малюнка, фарбування або штрихування, рівномірне розміщення художніх або символьних знаків (мал. 6). Спосіб значків використовують для зображення

калізації, таких як населені пункти, родовища корисних копалин, окремі форми рельєфу. Характеристику

(мал. 7, а), буквеними (мал. 7, б) та наочними (мал. 7, в). Спосіб лінійних знаків застосовують для зображення об’єктів, явищ і процесів лінійного характеру — кордонів, обрисів берегів тощо та лінійних об’єктів,

(дороги, річки) (мал. 8).

кольором і шириною ліній. Спосіб ізоліній полягає у відображенні

сторі явищ: ізолінії сполучають точки з однаковим

ком (мал. 9, а). Проміжки між ізолініями іноді фарбують одним кольором різного відтінку, значення показника в них поступово змінюється (мал. 9, б). Рельєф зображують горизонталями (ізогіпсами), кількість

процес науково обґрунтованого

табу, призначення,

розділи класифікацій замінюються новими, більш узагальнюючими. Встановлюються норми відбору, узагальнюються кількісні

характеристики об’єктів, спрощуються, схематизуються окреслення об’єктів. У той же час картографи

свідомо перебільшують окремі об’єкти, зміщують їх

 ! Головне Головними картографічними

систематизовані збірники — атласи, а також глобуси.

 Карти створюють на математичній основі, яка представлена картографічною проекцією, кілометровою сіткою та масштабом.  За виглядом картографічної сітки розрізняють циліндричні, конічні, азимутальні та інші види картографічних проекцій. За характером спотворень картографічні

1. За політичною картою світу

Лісабон, Анкара.

2. Визначте відстань у градусах і кілометрах: 1) між Києвом та Каїром (протяжність дуги 1° меридіана дорівнює приблизно 111 км); 2) між Лісабоном та Анкарою (протяжність 1°

3. укажіть

4. За картою адміністративно-територіального устрою

5. Визначте відстань у градусах

6.

§ 6. Електронні карти та

Картографічні інтернет-джерела

Пригадайте

таке Гіс та які сфери їх застосування  1 Електронні карти та глобуси.

Мал. 1. тривимірний віртуальний інтерактивний глобус від NASA. За допомогою доступної й простої панелі можна шукати географічні об’єкти та отримувати про них коротку інформацію, регулювати масштаб, змінювати кут огляду.

наш час можна виділити дві основні сфери використання електронних



2 Картографічні інтернет-джерела. Вам відомо, що сьогодні майже

і космічні знімки є загальнодоступними для користувачів у мережі Інтернет. Кількість к арт і  атласів, що існують в Інтернеті, обчислюється сотнями тисяч. Низка серверів містить тематичні карти населення, транспорту, клімату, рослинності, ландшафтів тощо. Для відображення їх на екрані досить указати тематику карти й назву регіону, що вас цікавлять.

Геоінформаційні та сучасні навігаційні системи. Широке застосування й ускладнення електронних карт обумовило виникнення ще одного їх різновиду — географічних інформаційних систем (ГІС). Це автоматизовані комп’ютерні системи, призначені для збирання, збереження, обробки, аналізу та візуалізації (подання) інформації у вигляді тексту, карт, таблиць, графіків тощо. Інформація в таких базах накопичується дуже швидко. Сьогодні сюди надходить географічна інформація з усього світу

від різних джерел. До них належать дані стаціонарних та експедиційних досліджень нашої планети, космічний моніторинг Землі, матеріали статистичних довідників, навчальних підручників і посібників, географічні карти, плани й картосхеми, дані аеро-, фотозйомки тощо. ГІС надає нові інструменти, які розширюють і розвивають наукові засади картографії. За їхньою допомогою візуалізація самих карт може бути легко доповнена звітними документами, тривимірними зображеннями, графіками, таблицями, діаграмами, фотографіями та іншими засобами, у тому числі мультимедійними.

Гіс з’явилися в 1960-х рр. як засіб відображення в пам’яті комп’ютера об’єктів, розташованих

верхні Землі. Перші Гіс

представлено у вигляді ГІС. Ви самостійно можете створювати ГІС для власних потреб, користуючись ArcGIS — системою для побудови ГІС будь-якого рівня. Вона дає можливість

вігаційні системи GPS, GALILEO, SBAS, GBAS,

сів та підйомників. Зокрема, у Києві працює навігаційна система «Метро для всіх». У подальшому ця програма постійно оновлюватиметься, у тому числі будуть ураховані побажання людей, які

порушення зору.  ! Головне

Електронні карти та глобуси — це цифрові

моделі, аналоги звичайних географічних карт або навігаційних систем.  У мережі Інтернет представлені різноманітні картографічні ресурси та сервіси, що дозволяють використовувати високоточні картографічні матеріали в цифровому форматі, отримувати інформацію, що постійно оновлюється, та самостійно створювати карти.

 Головним завданням ГІС є впорядкування та систематизація географічної інформації для подальшого використання її спеціалістами різних професій.

 Глобальні супутникові

найінтенсивніше проявляється рельєфоутворююча дія

сфери й

гідросферу та середовище

рослинних і тваринних організмів — біосферу, утворює особливу сферу нашої планети — географічну оболонку. По суті, географічна оболонка — це навколишнє природне середовище, у якому ми живемо, користуємося всіма

благами і, у свою чергу, впливаємо на нього.

форма Землі сплюснута і на екваторі. Така фор-

ма нагадує тривісний еліпсоїд, або сфероїд, але насправді поверхня нашої планети більш складна.

Справжня геометрична фігура Землі не має математичних аналогів і отримала назву геоїд, що в перекладі означає «землеподібний». Поверхня геоїда всюди перпендикулярна до напрямку сили тяжіння та збігається з рівнем по-

верхні Світового океану.

 2 Обертання Землі навколо своєї осі.

Наша планета обертається навколо уявної осі із заходу на схід та

здійснює повний оберт за одну добу (23 год 56 хв 4 с). Земна вісь нахилена під кутом 66°33

часу —

бу). Із цим пов’язаний добовий ритм сонячної радіації, інтенсивність якої залежить від кута нахилу земної поверхні, а також ритмів нагрівання та охолодження поверхні, життєдіяльності організмів;

 деформація форми поверхні Землі (сплющеність біля полюсів);

 відхилення тіл, що рухаються у  просторі, зі зміною їх географічної широти. Відхиляючу дію обертання Землі називають силою Коріоліса. У результаті всі тіла, що рухаються поверхнею Землі або поблизу неї, відхиляються від первісного напрямку: у Північній півкулі — праворуч за напрямком свого

Афелій 5 липня

Осіннє рівнодення 23 вересня Сонце

Перигелій 2 січня

Зимове сонцестояння 22 грудня

біти на Землі утворилися п’ять

, обмежених тропіками та полярними колами (мал. 2). Вони відрізняються висотою полуденного Сонця над горизонтом, тривалістю дня та тепловими умовами. Зміна пір року обумовлює річний ритм у географічній оболонці.

У жаркому поясі річний ритм переважно залежить від зміни зволоження, у помірному — від температури, у холодному — від умов освітлення.

 4 Основні види часу. Поява системи відліку часу ґрунтується на спостереженнях за рухом Землі навколо своєї осі та Сонця. Осьове обертання Землі відбувається із

схід, тому час у будь-якій точці одного

цьому розбіжності залежать від географічної

на відстані в  15° за довготою. В одній годині 60 хв, а це означає, що різниця в місцевому часі між точками на меридіанах, розташованими на

відстані в  1° за довготою, дорівнює 4 хв (60 хв : 15° = 4  хв). Зрозуміло, що в повсякденному житті таким часом користуватися незручно. Тому було вирішено поверхню Землі умовно поділити на 24 годинні пояси (із нумерацією від 0 до XXIII). Час у межах

Сонце в  Ужгороді.

1) Визначаємо довготу міста з  точністю до мінут: 22°18′ сх. д.

2) Знаходимо різницю в довготі

(для України — II) та зазначеного міста: 30° – 22°18′ = 7°42′ .

3) Пригадуємо, що місцевий час двох пунктів, відстань між якими за довготою становить 1°, відрізняється на 4 хв, та обчислюємо різницю в часі: 7°42′ · 4 хв = 28 хв + 168 с (≈ 3 хв) = 31 хв.

4) Обчислюємо час сходу Сонця в Ужгороді: 7 год 12 хв + 31 хв = 7 год 43 хв (додаємо, оскільки Ужгород розташований на

рединного меридіана поясу). У багатьох країнах

Практичні завдання

1.

2.

Працюємо самостійно Дізнайтеся, як відбувався розвиток

ших днів. Дослідіть один із календарів різних часів і народів. установіть недоліки

його системи відліку часу.

Дослідження

1. Моделювання природних явищ

рівнодень та сонцестоянь.

2. Прояви сили Коріоліса на річках своєї місцевості.

ТЕМА

Пригадайте

Š зміст понять «атмосфера», «літосфера», «гідросфера», «біосфера»

Š що таке природний комплекс та його компоненти

Склад, межі та будова географічної оболонки.

Географічна оболонка — планетарний природний комплекс, або глобальна геосистема, яка включає нижню частину атмосфери, усю гідросферу та біосферу, верхню частину літосфери, що взаємодіють і впливають одна на одну (мал. 1).

Зовні географічна оболонка являє собою

поєднання рельєфу, геологічних структур, повітря, клімату, водних мас, ґрунтового покриву й органічного світу.

Географічна оболонка — величезний природний комплекс. Його компоненти: речовина атмосфери (повітря), гідросфери (вода), літосфери (гірські породи), а також організми. Їх поєднання можна побачити в будь-якому місці на поверхні Землі, оскільки географічна оболонка суцільна. Проте вона не всюди однакова. Її можна розділити на різні за розмірами ділянки — більш дрібні природні комплекси.

довиків у Гренландії або Антарктиді обов’язково вплине на розвиток континентів через зовнішні процеси рельєфоутворення,

в зміні пір року, сезонних змінах температур, опадів, вітрів, режиму річок, життєдіяльності організмів. Існують ритми, пов’язані з обертанням

Сонця навколо своєї осі та навколо центру Галактики. Період таких ритмів може становити мільйони земних років.

Сутність зональності полягає в закономірній зміні всіх компонентів

географічної оболонки. Широтна (горизонтальна) зональність — закономірна зміна природних компонентів та природних комплексів від екватора до полюсів. Вона зумовлена нерівномірним розподілом енергії Сонця за широтою через кулястість Землі. Вам уже відомо, що зональності підпорядкований розподіл температур, опадів, атмосферного тиску, повітряних і водних мас, кліматичних поясів тощо. Найбільше широтна зональність проявляється на рівнинах. Тут формуються зональні природні комплекси — географічні (природні) пояси, природні зони та підзони. Висотна (вертикальна) поясність  — закономірна зміна природних компонентів та природних комплексів, пов’язана зі зміною висоти над рівнем моря, що характерна для гірської місцевості. Вона зумовлена насамперед зміною кліматичних умов із висотою та зниженням температури й тиску, збільшенням (до певної висоти) кількості опадів. Вертикальна поясність має багато схожих рис із широтною зональністю: зміна поясів у горах відбувається в тій самій послідовності, що й на рівнинах, але значно швидше. Досить піднятися на 1 км, щоб переконатися в цьому (мал. 2).

 3 Сучасний етап розвитку географічної оболонки. Антропосфера.

Природні зміни в географічній оболонці відбувалися завжди, у хо-

Усі ці зміни передаються від одного природного компонента до іншого, від однієї геосистеми до іншої «ланцюговими процесами», зумовленими системою тісних взаємозв’язків

у географічній оболонці. Стає очевидним, що подальше порушення природних механізмів функціонування географічної оболонки веде людство до глобальної

екологічної катастрофи. Визнання цього потре-

бує пошуку шляхів гармонії між суспільством і природою, спільних, науково обґрунтованих зусиль усього суспільства.

 ! Головне Географічна оболонка — планетарний

3. Бедленди в  сША.

природний комплекс, або глобальна геосистема, яка включає нижню частину атмосфери, усю

на одну.

 Головними закономірностями

Запитання

обґрунтуйте її межі. 2. Наведіть приклади прояву основних закономірностей географічної оболонки. 3. Розкрийте

4. Обґрунтуйте значення географічних знань для збереження

Земна кора — верхня частина літосфери. Унаслідок тривалого

та океанічний, які відрізняються складом, будовою і потужністю (мал. 1). Материкова земна кора складається

ного й базальтового, океанічна утворена двома шарами — осадовим і базальтовим.

Максимальна потужність земної кори становить близько 75 км під гірськими системами і 30—40 км під рівнинами. Найбільш тонка земна кора під океанами — лише 5—15 км.



2 Властивості літосфери. Геологічне середовище людства. Однією з  основних властивостей літосфери є динамічність. У надрах оболонки та на її поверхні постійно відбуваються утворення, розпад та метаморфізація

Літосфера є матеріальною основою ґрунтів, середовищем обміну речовиною та енергією

через неї здійснюється кругообіг води в природі.

прісні води, забезпечуючи процеси життєдіяльності організмів. Літосфера нашої планети є «скарбницею», яка містить надзвичайно важливі ресурси. Із твердої оболонки людина бере необхідні метали, паливо (вугілля, нафту, природний газ), різноманітні солі, воду, будівельні матеріали тощо. У цьому проявляється ресурсна властивість літосфери. Сьогодні видобуток та використання мінеральної сировини, будівництво і їх вплив на зовнішній вигляд

загрозливих масштабів та охопили не

складу входять гірські породи, корисні копалини, підземні

поверхні.  3

Тектоніка літосферних плит. Найбільшими структурними одиницями літосфери є  літосферні плити  — величезні блоки, обмежені глибинними розломами. Виділяють близько 13 основних плит, із яких найбільшими є: Євроазіатська, Північноамериканська, Південноамериканська, Африканська, Тихоокеанська, Індо-Австралійська й Антарктична. Поряд із великими плитами існують більш дрібні, які відповідають окремим океанічним частинам (плита Кокос, Наска тощо), окраїнним морям або частинам роздроблених континентальних блоків.

Літосферні плити повільно (2—7 см/рік) переміщуються по астеносфері  — в’язкому та пластичному шару верхньої мантії, який підстилає літосферу.

В одних місцях вони розходяться, в інших — зіштовхуються. Імовірною причиною горизонтальних переміщень

є конвективні рухи речовини мантії, спричинені її розігрівом. Потужні висхідні потоки цієї

режжя —

та

муються, зминаються у складки, утворюючи гори. Рухи

з повільними горизонтальними рухами літосфери безперервно відбуваються

цих рухів певні ділянки її поверхні піднімаються, а інші — опускаються.

Сукупність горизонтальних і вертикальних рухів літосфери називають тектонічними рухами.

 4 Процеси в надрах і на поверхні Землі, їхні наслідки.

Розвиток літосфери відбувається під впливом ендогенних (внутрішніх) та екзогенних (зовнішніх) процесів та їх складної взаємодії у верх-

що призводить до розривів і зміщень. Особливо сильних поштовхів

епіцентр — місце на поверхні Землі, розташоване над центром землетрусу в глибині Землі (гіпоцентр), від якого хвилями поширюється коливання земних шарів. Глибина залягання гіпоцентра, як правило, не перевищує 50  км. Щороку сейсмографи реєструють майже 100 тис. землетрусів, із яких близько 10 тис. відчувають люди. Землетруси завдають величезних матеріальних збитків і призводять

до численних людських жертв. Вони утворюють у земній корі та на її поверхні різні зрушення: скиди, тріщини, грязьові потоки тощо. На гірських схилах землетруси спричиняють обвали окремих брил і величезних мас пухкого матеріалу. Такі обвали загороджують річки, унаслідок чого виникають озера. Землетруси порушують режим ґрунтових вод, активізують зсуви, зумовлюють зникнення

Зараз почастішали землетруси нетектонічного

(виникають унаслідок завалювання підземних порожнин,

відбувається в сейсмічних поясах, розташованих у місцях

активні сейсмічні пояси сучасності — Альпійсько-Гімалайський та Тихоокеанський.

Вулканізм охоплює явища та процеси, пов’язані з підніманням магми в земній корі та виливом на поверхню Землі. У результаті цих

У центрі конуса розташоване жерло — канал, яким виливається

закінчується лійкоподібним кратером. Усього на Землі налічується понад 600 діючих вулканів, із них 70 підводні. Згаслих вулканів майже у  100  разів більше. Виверження вулканів є стихійним лихом для всього живого: руйнуються міста, перетворюється рельєф, змінюється ландшафт. Надзвичайно небезпечними є продукти вулканічної діяльності — вибухова хвиля, лавові та грязьові потоки, вулканічні бомби, попіл, гази тощо. Вулканізм, як і  землетруси, переважно приурочений

землетрусів та вулканів? 5. Які процеси належать до екзогенних?

них процесів, що відбуваються

Практичне завдання Позначте на контурній карті: 1) межі основних літосферних

трусів і сучасного вулканізму.

Працюємо в групах Розробіть власні рекомендації щодо безпеки

в районах із різною інтенсивністю вулканічних, сейсмічних, гравітаційних

виділяють складчасті, брилові та складчасто-брилові. Рівнини — великі відносно рівні ділянки земної поверхні з незначними коливаннями висот. На суходолі розрізняють рівнини, що лежать нижче рівня моря; низовини (0—200 м); височини (200—500 м); плоскогір’я (понад 500 м). За хар актером поверхні рівнини бувають плоскі, хвилясті, горбисті.

Океанічне дно порізане так само, як і поверхня суходолу. Під товщею водних мас розташовані океанічні рівнини, гори, жолоби, западини, серединно-океанічні хребти.

Формування та розміщення великих форм рельєфу на земній поверхні в першу чергу

2 Тектонічні структури та

платформи. Давні платформи мають докембрійський (архейський, протерозойський) фундамент. Вони складають основу всіх сучасних материків: Східноєвропейська, Сибірська, Китайсько-Корейська, Південнокитайська, Індостанська та Аравійська  — у Євразії; Африканська, Австралійська, Антарктична, Північноамериканська, Південноамериканська  — на відповідних континентах. Молоді платформи мають фундамент палеоз ойського й мезозойського віку й розташовані по периферії давніх платформ або між ними ( Західноєвропейська, Західносибірська, Скіфська ).

Щит — частина платформи, фундамент якої виходить на поверхню або перекритий малопотужним осадовим чохлом. Щити утворюються внаслідок тривалих підняттів окремих ділянок платформ (Український, Бразильський, Канадський). Щитам у рельєфі зазвичай відповідають височини. Ділянки, де кристалічний фундамент вкритий потужним (понад 500 м) чохлом осадових відкладів, називають плитами (Волино-Подільська). Унаслідок тектонічних опускань у межах плит (не слід плутати їх із літосферними плитами!) утворюються западини та прогини. На поверхні в їх межах, як правило, розміщені низовини. На відміну від платформ, рухливі (складчасті) пояси — тектонічно активні структури, що утворюються в зонах взаємодії літосферних плит. Тут унаслідок стискання багатокілометрових товщ гірських порід утворюються складчасті гори. Так, наприклад, Альпійсько-Гімалайському складчастому поясу, що має широтне простягання в Євразії, відповідають гірські системи Піренеїв, Альп, Апеннін, Балкан, Криму, Карпат, Кавказу, Паміру, Гімалаїв тощо.

 3

Вплив рельєфу на розміщення населення, розвиток та розташування окремих виробництв. Рельєф є  одним із компонентів природного середовища, який суттєво впливає на розселення і характер господарської діяльності людей. Більшість населення світу проживає на рівнинах. Тут набагато простіше прокладати дороги, будувати житло, займатися сільським господарством, розвивати виробничу інфраструктуру. Гірські регіони зазвичай мають незначну густоту населення. У гірській місцевості різної висоти живе близько 20 % населення Землі. Найбільш високогірні

Грузії. Складність гірського

рення різноманітних форм рельєфу.

 Залежно від тектонічної активності розрізняють тектонічні структури — платформи та рухливі (складчасті) пояси. Платформам, як правило, відповідають рівнини, рухливим поясам — гори.

 Рельєф місцевості значною мірою впливає на розселення людей та їхню господарську діяльність.

Запитання та завдання для самоперевірки

1.

мулюйте закономірності поширення основних форм рельєфу.

походження та складу. Як і рельєф, гірські породи формуються в ході геологічної історії під впливом ендогенних та екзогенних процесів. За походженням гірські породи поділяють на магматичні, осадові й метаморфічні. Магматичні породи утворюються в результаті кристалізації магми. Залежно від умов, у яких відбувався процес застигання магми, формуються інтрузивні (утворилися на глибині) та ефузивні (виливні, або вулканічні) породи. До інтрузивних відносять граніт,

до виливних — базальт, ліпарит, вулканічний туф тощо. Породи магматичного походження поширені в областях складчастості та кристалічному фундаменті платформ. Осадові породи формуються

різними шляхами. Вони є продуктами механічного руйнування порід, що були утворені раніше (уламкові — пісок, галечник). Також осадові породи утворюються внаслідок життєдіяльності організмів (органогенні — вапняк, крейда, черепашник, кам’яне та буре вугілля) або хімічного осаджування з водних розчинів і випаровування води (хемогенні — кам’яна сіль, гіпс). Потужні товщі осадових порід накопичуються

породи є результатом видозміни вже існуючих осадових і магматичних

температур земних надр. Наприклад, із піску утворюється

із

ку — мармур, із граніту — гнейс. Метаморфічні породи поширені на значних (понад 6—8 км) глибинах або в гірських областях, де вони піднялися на

Нерудні (неметалеві)

природний газ, вугілля, горючі сланці, торф

чорних металів Залізні, марганцеві, хромові Руди кольорових металівАлюмінієві, мідні, нікелеві, свинцево-цинкові

Руди рідкісноземельних

металівВольфрамові, молібденові, ніобієві, танталові

Руди благородних металівЗолото, срібло, платина Руди радіоактивних

Хімічна сировина

кам’яна сіль, калійні солі

сировина Пісок, крейда, глина, граніт, мармур Cировина для металургійної

населення — 44 млн осіб.

I-й спосіб: 32000000000 170000000 188 2 ≈ , року.

II-й спосіб: 32000000000 44000000 727 3 ≈ , т/особу.

Зверніть увагу: для

Показник ресурсозабезпеченості із часом може змінюватися. Нераціональне використання та

обсягів видобутку корисних копалин призводить до стрімкого скорочення запасів мінеральної сировини або взагалі до повного виснаження родовищ. Виробництва, що спеціалізуються

корисних копалин, належать до добувної промисловості. Географія добувних виробництв визначає й розміщення підприємств, які займаються подальшою переробкою мінеральної сировини. Зокрема, сировинний чинник є провідним для таких видів виробництва, як збагачення руд кольорових і чорних металів, виробництво чорнової міді, нікелю, свинцю, цементу, соди, калійних добрив, металургійного й гірничого обладнання тощо. Надзвичайно матеріаломісткими виробництвами є металургійні підприємства. так, для того щоб отримати 1 т сталі, необхідно переробити 6 т сировини (у першу чер-

Мал. 1. Кімберлітова

в місті Кімберлі (ПАР), зараз недіючий алмазний рудник. Його площа — 17 га, діаметр — 1,6 км. Це найбільший кар’єр, розроблений без застосування техніки.

Мал. 2. Катастрофічне просідання ґрунту в місті Березники (Росія), що сталося у 2007  р. на соляному руднику. Розміри воронки — 450 на 330 м, глибина — до 90 м.

цеси літосфери

що постійно зростають.

доступних родовищ нафти, свинцевих і цинкових руд, золота, срібла, платини, нікелю, кобальту, алюмінію. Розв’язати глобальну ресурсну проблему можна лише за умови

і для чого обчислюють ресурсозабезпеченість країн певними видами мінеральної сировини? 4. сформулюйте причини та наслідки загострення глобальної ресурсної проблеми. Запропонуйте шляхи її розв’язання.

Практичне завдання

Позначте на контурній карті україни: 1) межі основних тектонічних структур; 2) найбільші басейни та родовища корисних копалин.

Практична робота 4

Встановлення за тематичними картами материків та України зв’язку між тектонічними структурами, рельєфом, мінеральними ресурсами і густотою

ня, розташуванням добувних, матеріало- і паливомістких виробництв Проаналізуйте необхідні карти, заповніть

тектонічна структура форми рельєфу

Види мінеральних ресурсів

Густота населення (осіб/км2)

Приклади добувних, матеріало- і паливомістких виробництв

суміш газів, основними з яких є азот (78 %) і кисень (21 %). Кожна зі складових частин повітря виконує в географічній оболонці свою функцію. Виняткове значення в природі має кисень. Він необхідний для дихання й, отже, для підтримання життя. Азот відіграє роль розріджувача кисню, регулює процеси окислення, є обов’язковою складовою органічних сполук. Вуглекислий газ впливає на теплообмін планети з навколишнім простором, бере участь у процесі фотосинтезу. Останнім часом частка CO2 зростає через збільшення його антропогенних викидів в атмосферу. Особлива роль в атмосфері належить озону, який

ними виражені нечітко. Понад

(горизонтальні й вертикальні рухи). Тут зосереджується більшість водяної пари, відбувається її конденсація, утворення хмар, випадання опадів і всі інші атмосферні процеси, із якими пов’язане формування погоди й клімату.

2 Сонячне випромінювання. Енергія,

Мал. 1. Види сонячної радіації.

Ефективне випромінювання Землі

Розсіяна сонячна радіація

Відбита радіація

Сумарна сонячна радіація

Поглинута радіація

Кількість сумарної радіації залежить від кута падіння сонячних променів, тривалості світлового дня, хмарності, прозорості атмосфери тощо. Крім розсіювання, сонячна радіація

лі. Інтенсивність відбиття залежить

від якої

становить 35 %. Важливу роль у нагріванні повітря відіграє характер підстилаючої

поверхні (суходіл чи вода).

Нагрівання суходолу й води відчувається неоднаково. Суходіл і море мають різну теплоємність (у води вона більша), а також альбедо: у води лише 5 %, а в  суходолу — до 90 %. Тому тверді породи швидко

нагріваються, але швидко й охолоджуються, а вода, навпаки, повільно нагрівається, але повільно й охолоджується. Особливості нагрівання суходолу й води полягають у тому, що суходіл нагрівається

на висоті 2 км. Розв’язання

тиску в тропосфері. Крім температури, важливою характеристикою

рт. ст. =

= 1 гПа). Тиск повітря залежить від температури. Як відомо, при нагріванні повітря стає легшим, оскільки збільшується його об’єм, а це, у свою чергу, веде до того, що тиск зменшується. При зниженні температури повітря стискається, тобто стає

скористаємося формулою: (750 – 550) : 10 · 100 = 2000  м.

Атмосферний тиск залежить також

руху повітря. Рух повітря, у свою чергу, залежить від температури, тому нерівномірність нагрівання підстилаючої поверхні в різних місцях веде до різного нагрівання повітря. Тепле повітря піднімається, і в місця, де виникає розрідження, рухається повітря з районів, де воно густіше. Значення атмосферного тиску на кліматичній карті зображується ізобарами — лініями, які на карті з’єднують пункти з однаковим тиском. Зональний розподіл тепла в атмосфері обумовлює й зональний розподіл атмосферного тиску. У районі екватора та в помірних широтах утворюються пояси з переважанням низького тиску; у тропічних та полярних широтах — із переважанням

переміщення різних за властивостями

На загальну циркуляцію атмосфери суттєво впливають вихрові рухи. Особливо виділяються своїми величезними розмірами циклони та антициклони (замкнуті області відповідно низького й високого тиску).

Рух повітря в  горизонтальному напрямку називають вітром. Основні характеристики вітру: швидкість, сила і напрямок. Швидкість вітру вимірюють у метрах за секунду (м/с) або балах. Вона залежить від різниці тиску повітря між двома місцевостями. Найбільша середньорічна швидкість повітря спостерігається на узбережжі Антарктиди — 22 м/с, а іноді може

Мусонні вітри особливо виражені в помірних широтах, де значна різниця між літніми та зимовими температурами. Неоднорідність і різний ступінь нагрівання підстилаючої поверхні спричиняє виникнення місцевих вітрів. Найпоширенішими є бризи, фени, бора. Бризи вдень дмуть із водойми (море, озеро, велика річка)

через невисокі хребти до моря.

Вологість повітря. Закономірності випадання опадів.

Від температури залежить вміст водяної пари в атмосфері. Вона надходить в атмосферу в результаті випаровування з поверхні Світового океану, морів, озер, боліт, річок тощо. Чим вища температура повітря, тим більше води в ньому утримується. Кількість водяної пари, яка утримується в повітрі, не безмежна. Настає певна межа, коли повітря стає насиченим водяною парою,

вологість повітря, яке має температуру +25 °с, дорівнює 15,3 г/м3. Обчисліть відносну вологість повітря, якщо відомо, що за цієї температури максимально можлива вологість повітря складає 23,5 г/м3. Розв’язання: скористаємося формулою: 15,3 г/м3 : 23,5 г/м3 · 100 % ≈ 65 %.

Якщо повітря насичене водяною парою до максимально можливого рівня, відносна вологість такого

становить 100 %. Відносна вологість повітря перебуває в оберненій залежності від температури: чим вища температура, тим

повітря.

7 Хмарність. Закономірності розподілу

Завдяки конденсації (перетворення водяної пари на рідину) та сублімації (перехід пари у твердий стан) утворюються хмари та опади. Ступінь покриття неба хмарами — хмарність — вимірюють у балах від 0 до 10. Найбільша хмарність спостерігається там, де повітря піднімається, тобто в областях зниженого тиску. Так, наприклад, в екваторіальних областях хмарність становить більше 7 балів, максимальну хмарність (9  балів) зафіксовано над північною частиною Атлантичного океану. Найменше хмар утворюється в областях підвищеного тиску, зокрема над Антарктидою та тропічними пустелями (0,2 балу).

Опади, що випадають із хмар, можуть бути рідкими (дощ) та твердими (сніг, крупи, град). Кількість опадів вимірюють у міліметрах шару води, яку збирають спеціальним приладом — опадоміром. У середньому за рік на Землю випадає 1130 мм опадів. Із них майже половина — в екваторіальних

максимально можливе випаровування в певній місцевості

діяльності.  ! Головне Сумарна сонячна радіація — частина

нагрівання атмосфери.

 Альбедо — відношення кількості відбитої

кількості енергії, що падає на якусь поверхню.

 У тропосфері з підняттям угору температура повітря та атмосферний тиск, як правило, знижуються.

 Основні види повітряних течій у системі загальної циркуляції: пасати, західні, північно-східні та південно-східні вітри, циклони,

циклони, мусони.

Поміркуйте

1.

2.

Працюємо в групах Ознайомтеся з прикладами

із життя, та обміняйтеся ними між групами.

Працюємо самостійно

Дослідіть механізм утворення та роль озону в атмосфері. З’ясуйте причини руйнування озонового шару Землі. Запропонуйте заходи

Практична робота 5 Визначення середніх температур та

с –3–5–7–13641 час036912151821

місяціIIIIIIIVVVIVIIVIIIIXXXIXII

ності підстилаючої поверхні. Різкі зміни погоди найчастіше бувають спричинені зміною повітряних мас. Це великі рухомі об’єми повітря із характерними фізичними властивостями: температурою, густиною, вологістю, прозорістю.

Залежно від місця формування повітряні маси поділяють на арктичні, помірні, тропічні, екваторіальні. У свою чергу, кожна з них поділяється на морську й континентальну. Панування певних типів повітряних мас визначає й особливості погодних умов. Так, наприклад, завдяки західним вітрам в Україну з Атлантичного океану надходять

виникають перехідні зони, які називають атмосферними фронтами. Якщо тепла маса повітря наступає на холодну, то утворюється теплий фронт. А якщо холодне повітря, як більш важке, підтікає під тепле і витісняє його, — це холодний фронт. Атмосферні фронти характеризуються хмарною погодою

погодними явищами: зливи, грози, град, сильні вітри; можливе виникнення смерчів. Зміни погоди, особливо в помірних широтах, часто обумовлені чергуванням циклонів та антициклонів. Із циклонами зазвичай пов’язана хмарна погода, а з антициклонами — безхмарна.



2

Синоптичні карти. У кожній державі існує служба погоди, що веде спостереження за погодними елементами та явищами. В Україні цим займаються Український гідрометеорологічний центр, обласні центри із гідрометеорології, гідрометобсерваторії та

3

Клімат.

Клімат

тягом дня, клімат —

століттями. Клімат має вирішальний вплив на водний режим, ґрунт, рослинний і тваринний світ, можливість вирощування сільськогосподарських культур. Відповідно, від клімату залежать розселення людей, розвиток сільського господарства, промисловості (зокрема енергетики), транспорту, умови життя й здоров’я населення.

Особливості клімату певної території зумовлені поєднанням багатьох умов, які називають кліматотвірними чинниками. До них належать:

 кількість сонячної радіації, яку отримує земна поверхня. Вона

визначається

який в першу чергу

 атмосферна циркуляція — закономірне переміщення повітряних мас, у процесі якого відбувається перенесення тепла й вологи як між широтами, так і між материками та океанами;  характер підстилаючої поверхні (розподіл суходолу та води, рельєф, океанічні течії, ґрунтово-рослинний покрив тощо).

Дослідження клімату ґрунтується на багаторічних спостереженнях за зміною кліматичних показників: температури повітря (середньої річної, січня та липня), переважаючих вітрів, річної кількості та

р ежиму опадів тощо.

Територіальний розподіл кліматичних показників відображають на кліматичних картах. За допомогою ізотерм позначають середні річні температури або середні температури найхолоднішого та найтеплішого

місяців — відповідно січня й липня. Опади

допомогою ізогієт і фонового зафарбовування за шкалою кольорів; вітри — стрілками переважаючих напрямків або розами вітрів.

Узагальнення близьких значень кліматичних показників дозволяє виділити кліматичні пояси — широтні смуги земної поверхні, що мають відносно однорідні кліматичні умови. Пояси відрізняються один від одного температурою повітря

з них

альна, тропічна, помірна, арктична (антарктична). Між основними поясами в кожній півкулі утворюються

ріальний, субтропічний і субарктичний (субантарктичний). У перехідних поясах повітряні маси змінюються за сезонами. Кліматичні пояси охоплюють величезні території, і навіть у межах одного кліматичного поясу кліматичні показники можуть помітно відрізнятися. Тому

дів за місяцями, число посередині — сумарна річна кількість

(синя)

вивітрювання, рельєфоутворення. Вивітрювання — сукупність фізичних, хімічних і біологічних процесів, які ведуть до перетворення та руйнування гірських порід і мінералів у приповерхневій частині земної кори. Клімат є однією із головних причин

 ! Головне Основними характеристиками погоди є температура повітря, атмосферний тиск, напрямок і швидкість вітру, вологість, хмарність, види та інтенсивність опадів. Найголовніша особливість погоди — мінливість.  Синоптична карта графічно відображає результати спостережень за погодними елементами та явищами.

 Особливості клімату певної території визначають сукупність та взаємодія кліматотвірних чинників: кількість сонячної радіації, атмосферна циркуляція, характер підстилаючої поверхні.

 Кліматичні умови впливають на розміщення населення, їх ураховують під час будівництва доріг, роботи повітряного, морського, автомобільного транспорту, спорудження промислових об’єктів.

 Клімат впливає

інтенсивність вивітрювання, є одним із чинників рельєфоутворення. Запитання та завдання для самоперевірки

Для сільськогосподарського

значення мають агрокліматичні ресурси — придатність кліматичних умов для розвитку сільського господарства. Найважливіші показники, що характеризують агрокліматичні ресурси: 1) тривалість періоду із середньодобовою температурою понад +10 °С, коли вегетація рослин відбувається найбільш активно; 2) середня сума температур повітря за цей період; 3) коефіцієнт зволоження.

Відмінності цих показників визначають спеціалізацію та географію сільського господарства. Для кожної сільськогосподарської культури або породи свійських тварин існують території з оптимально сприятливими агрокліматичними умовами. Так, наприклад, для чаю, кави, бавовни, цукрової тростини, рису це області морського або мусонного тропічного та субтропічного клімату; для пшениці, ячменю, соняшнику, цукрового буряку, скотарства молочного та м’ясного напрямків — райони помірно континентального клімату. Зіставлення агрокліматичних ресурсів різних територій за ступенем їх сприятливості для сільськогосподарського виробництва лежить в основі агрокліматичного районування. Це дає наукове обґрунтування розміщенню різних сортів сільськогосподарських культур і порід сільськогосподарських тварин у різних кліматичних зонах. Так, в Україні за відмінностями агрокліматичних умов та спеціалізації рослинництва й тваринництва виділяють сільськогосподарські зони (поліську, лісостепову, степову) та райони (гірських територій, приміські).

 2 Енергетичні кліматичні ресурси як чинник розвитку відновлюваної

енергетики. Енергетичні кліматичні ресурси (сонячна та вітрова енергія) — екологічно чисті невичерпні джерела енергії. Сьогодні вже нікого не дивують сонячні батареї, встановлені

Мал. 1. Найбільша у світі плавуча сонячна електростанція в Хуайнані (Китай). 160 тис. сонячних панелей розташовані на водній поверхні площею майже 90 га (територія середнього села). Перевагами таких електростанцій є те, що вони не займають багато місця, а вода діє як природний охолоджувач, що збільшує обсяги виробництва електроенергії.

вітрової

в Україні працюють 144 сонячні електростанції, 21 промисловий об’єкт, де використовують енергію

електроенергії. Збільшується кількість приватних господарств, які встановлюють «домашні» сонячні електростанції.

Стихійні атмосферні явища, їх прогнозування та засоби протидії. Процеси, що відбуваються в атмосфері, можуть бути чинниками небезпечних атмосферних явищ, які негативно позначаються

та господарській діяльності людей.

Мал. 2. «Місто сонця» фуджисава (Японія), де

Мал. 3. Центр міста Маямі (сША) після урагану «ірма» (вересень 2017 р.) — зруйновані будівлі, затоплені вулиці. Близько 3 млн осіб залишилися без світла.

Мал. 4. торнадо в  штаті Оклахома (сША), що стався 20 травня 2013 р. Швидкість вітру склала близько 320 км/год, діаметр воронки — понад 1,5 км.

мас вітри поділяються на шторми, урагани, тропічні циклони, тайфуни, торнадо (смерчі). Вони руйнують будівлі, знищують сільськогосподарські угіддя, пошкоджують комунікації, спричиняють травмування та загибель людей. Безліч лих приносять тропічні циклони (швидкість вітру до 90— 100 м/с), які супроводжуються зливовими дощами, повенями, штормами. Найчастіше тропічні циклони виникають влітку над Атлантичним або Тихим океаном, коли нагріта сонцем вода віддає своє тепло повітрю. На східному

фунами, у Північній Америці — ураганами (мал. 3).

Вкрай небезпечними є атмосферні вихори, що виникають у грозових хмарах, а потім поширюються у вигляді чорного рукава до землі. Їх називають смерчі , у Північній Америці — торнадо (мал. 4).

Повітря в стовпі торнадо рухається по спіралі з величезною швидкістю —

до 300 м/с (понад 1000 км/год!). Тому торнадо здатні підняти

уламків розбитого скла;

 на відкритій місцевості знайти укриття в западині (ямі, яру,

наві);

 уникати ситуацій, з а яких зростає ймовірність ураження блискавкою (ураган може супроводжуватися грозою): не стояти під поодинокими деревами,

Протягом останніх 100 років люди залежали від викопних видів палива, таких як нафта, вугілля, природний газ, і використовували їх для своїх потреб. Спалення нафти, вугілля та природного газу, створення сміттєзвалищ, розвиток автомобільного транспорту, нераціональне ведення сільського господарства призводять до викидів парникових газів (вуглекислий газ, метан, закис азоту), які, потрапляючи до атмосфери Землі, посилюють «парниковий ефект», викликають підвищення температури повітря, зміну кількості опадів та інших фізичних параметрів навколишнього середовища, зумовлюють екстремальні погодні умови. Глобальне потепління є надзвичайно небезпечним процесом. Якщо не буде вжито заходів щодо вирішення цієї проблеми, людство опиниться на межі катастрофи. Зараз клімат змінюється такими темпами, що люди мусять реагувати на зміну клімату шляхом упровадження відповідних

чинності у  2005  р. Згідно з його положеннями, кожна

кількість шкідливих викидів; якщо їй вдавалося перевиконати план, тобто, скоротивши викиди, отримати «невикористані відсотки» — можна було продати цю різницю іншій країні, яка з різних причин свої кліматичні зобов’язання не виконала.

2  грудня 2015 р. було прийнято нову міжнародну кліматичну угоду — Паризький договір. 22  квітня 2016 р. його підписали 175 країн, у тому числі й Україна (14 липня 2016 р. Верховна Рада України ратифікувала договір).

Країни-учасники зобов’язалися скоротити викиди, щоб спільно не допустити потепління клімату більш ніж на два градуси за Цельсієм до кінця століття порівняно з рівнем доіндустріальної доби. Очевидно, у цій стратегії ключову роль відіграватиме

2 % близько 80 % води перебуває в замороженому

них льодовиках високогір’їв

Завдяки своїм

фізичним властивостям вода на Землі може існувати і у твердому, і в рідкому, і в газоподібному стані одночасно. Це зумовлює можливість природного кругообігу земних вод. Рушійними силами кругообігу води є сонячна енергія та сила тяжіння.  2 Світовий океан, його складові та властивості. На земній кулі вода розподілена дуже нерівномірно. Більшу частину земної поверхні (71 %) займають води Світового океану. Він являє собою суцільну

ликі розміри, самостійну циркуляцію

на Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний

щодо

Південного океану, до якого відносять прилеглі до Антарктиди південні окраїни Атлантичного, Індійського й Тихого океанів. Море — це порівняно невелика частина океану, яка врізається в суходіл або відокремлена від

підвищеннями. Море відрізняється від прилеглої частини океану специфічним

рологічним режимом, геологічною будовою дна та іншими природними умовами. За розташуванням відносно суходолу

відокремленості від океану моря поділяються на внутрішні, окраїнні та міжострівні. Внутрішні моря мають ускладнений водообмін з океаном через порівняно вузькі протоки, тому їх гідрологічний режим суттєво відрізняється від гідрологічного режиму найближчих частин океану (наприклад Середземне, Чорне, Азовське моря). Окраїнні моря неглибоко врізаються в суходіл

кількістю розчинених

і виражається в проміле (‰). Середня кількість солей у морській воді становить 35 ‰, тобто в  кожному кілограмі морської води міститься в середньому 35 г різних солей. Із них майже 78 % — хлориди (NaCl, МgCl, KCl), понад 21 % — суль фати (MgSO4, CaSO4, KSO4 тощо) і до 1 % припадає на гідрок арбонати та інші сполуки. У різних частинах океану солоність поверхневих вод неоднакова.

поверхневі шари води дещо опріснені (менше 35 ‰). У субтропічних і тропічних

вона становить лише 32 ‰. Найменша солоність поверхневих вод спостерігається в Балтійському морі (5 ‰). Невисоку солоність мають Чорне та Азовське моря, що омивають береги України (18—22 та 12—14 ‰ відповідно). А найсолонішим серед морів Світового океану є Червоне море (41 ‰). Вода має значну теплоємність, тому у Світовому океані накопичується величезна кількість тепла. Лише 10-метровий шар океанічних вод містить тепла більше, ніж уся атмосфера. Розподіл температури

ної сили хвиль, а й від геологічної будови, складу порід та умов їх залягання.

Морські хвилі не тільки руйнують, а й переносять уламковий матеріал і відкладають його. У береговій зоні під дією прибійних хвиль утворюються піщані, гравійні, галечникові або черепашкові пляжі. В умовах дуже розчленованої

ни (у десятки і сотні кілометрів) називають стрілками (наприклад Арабатська

Особливо інтенсивно процес осадкоутворення відбувається в зоні шельфу. Тут накопичується та переноситься в інші частини Світового океану більша частина уламкових осадових порід, що зноситься із суходолу річками, льодовиками та вітром. Дуже важливим у  взаємодії обох геосфер є безперервне вимивання та відкладання солей. У засолених

солі  — гіпс, ангідрит, кам’яна та калійна солі

зменшується через коливальні тектонічні рухи земної кори. Якщо суходіл опускається, то відбувається трансгресія (наступ

стійними вітрами двох видів: західними, що дмуть із заходу на схід, та пасатами, що дмуть зі сходу на захід.

за годинниковою стрілкою, у Південній —

утворюючи самостійну циркуляцію

вітрів води рухаються

схід, утворюючи найпотужнішу на Землі течію Західних Вітрів. Вона охоплює зону завдовж-

ки 30 тис. км і завглибшки понад

ють нафта і природний газ, основна частина родовищ яких розташована в межах континентального шельфу. Найбільш інтенсивно видобуток нафти й  природного газу ведеться в Перській, Мексиканській затоках, затоці Маракайбо, Північному й Каспійському морях. Підводний видобуток кам’яного вугілля на шельфі здійснюють Велика Британія, Японія, Нова Зеландія, Канада, Австралія. Інші види мінеральної сировини, зосереджені в прибережних морських розсипах і на поверхнях океанічного

містять титан, цирконій, золото, платину, алмази, фосфорити, залізомарганцеві

США, Чилі, Норвегія, Індія, Південна Корея, Данія, Таїланд,

фермах та морських плантаціях

(марикультура). Великі та різноманітні енергетичні ресурси Світового

енергія вод тощо. Важливе значення для людини має рекреаційний

зауважити,

Найбільший сміттєвий острів, відомий як

тихоокеанська сміттєва пляма, займає майже 1 % площі Тихого океану.

Величезні втрати морської фауни спричиняє неконтрольований вилов промислових риб і деяких тварин. Повністю знищені морські корови на Командорських островах, скоротилася кількість китів.

Уникнути глобальної небезпеки, яка загрожує океанам і морям у результаті антропогенного впливу, можна, лише уклавши міжнародні угоди про контроль за скиданням забруднюючих речовин; регулювання видобутку корисних копалин та промислу морських організмів, заборону вилову деяких їх видів. Однією з таких угод є «Хартія морів», підписана більшістю

міжнародні служби моніторингу

океану.

материки й острови. Виділяють такі його складові: океани, моря, затоки, протоки.

 Світовий океан як основна частина гідросфери постійно взаємодіє з іншими складовими географічної оболонки.

 Світовий океан — джерело важливих для людства ресурсів. У ньому мешкають численні

ральну сировину.

 Проблема охорони Світового океану — актуальне

родного співтовариства.

завдання для самоперевірки 1. Назвіть та наведіть приклади

2.

рика (за вибором),

оскільки урізноманітнюють

служать місцем відпочинку людей. Як правило, біля річок виникають населені пункти. Для утворення річки необхідне поєднання кліматичних і геоморфологічних умов. Клімат,

Витік

вод. Річки течуть у вузьких витягнутих

формах рельєфу — річкових долинах (мал. 1). Дно долини в поздовжньому напрямку займає річкове русло, яке

в – hг, де hв — абсолютна висота витоку, hг — абсолютна висота гирла.

Рівнинні річки мають невеликий похил (декілька десятків см/км), тому течуть повільно, на відміну від гірських, де похил може бути значним (10—15 м/км), а  течія бурхлива.

Задача. Абсолютна висота витоку річки Прип’ять — 162 м, гирла — 100 м, довжина — 775 км. Обчисліть похил річки. Розв’язання: скористаємося формулою: (162 – 100) : 775 = 0,08  м/км.

Річки живляться поверхневими та підземними водами. Залежно від того, яке джерело живлення переважає, розрізняють чотири типи живлення річок: снігове, дощове, льодовикове й підземними водами. Роль кожного з них у різні

є  озерами тектонічного

переважно розташовані в областях великих деформацій земної кори (Байкал, Великі озера, Каспійське море, Східноафриканські озера тощо). Вулканічні озера поширені в областях давньої або сучасної вулканічної діяльності (Камчатка, Японія, Сицилія, Ісландія, Закавказзя, Вулканічний хребет у Карпатах).

Серед озер екзогенного походження виділяють водно-акумулятивні та водно-ерозійні (стариці, дельтові, лагунні), льодовикові (Бребенескул у Карпатах, озера на півночі Канади), карстові (Світязь), загатні (Синевир).

За водним режимом озера поділяють на стічні (із яких витікають річки) та безстічні (Каспійське, Аральське, Балхаш). Водний режим озера значною мірою впливає на ступінь мінералізації його водної маси. Так, безстічні озера, як правило, більш солоні, ніж стічні. Залежно від ступеня солоності води озера поділяють на чотири типи: прісні (0—1 ‰), солонуваті (1—25 ‰), солоні (25—47 ‰) і мінеральні (понад 47 ‰). Основними джерелами живлення озер є атмосферні опади і приплив річкових вод. Тому в поширенні озер земною поверхнею спостерігається зональність, яка пояснюється залежністю озер від клімату. Особливо багато

тектонічних западин, поглиблених давнім льодовиком.

 3 Болота.

Близько 2,7 млн км2, або майже 2 % суходолу, займають болота — надмірно зволожені ділянки земної поверхні з вологолюбною рослинністю та шаром торфу понад 30 см. Виникають болота внаслідок заболочування водойм

покривні

Гімалаї, Памір, Тянь-Шань, Кордильєри. Основні райони зосередження покривних льодовиків — Антарктида та Гренландія.

5 Підземні води.

Підземними називаються води, що заповнюють пори, тріщини та інші порожнини гірських порід. Утворюються вони переважно

ненапірні, живляться тільки атмосферними опадами,

або мінеральними , тобто

кількість хімічних елементів та їхніх сполук, наприклад

термальними . Вони розміщуються на великих глибинах

на поверхню у вигляді гарячих джерел або гейзерів. Мінеральні та термальні підземні води в багатьох

вують у лікувальних цілях.

у Європі мають бальнеологічні курорти в Карлових Варах (Чехія), Баден-Бадені (Німеччина), Віші (Франція), Бадені (Австрія) тощо. На території України зареєстровано понад 500 джерел різних мінеральних та термальних вод. Деякі з них віднесено до переліку унікальних: Голубинське, Новополянське, Полянське (Закарпатська обл.); Моршинське, Трускавецьке (Львівська обл.); Слов’яногірське

Мал. 2. Забезпеченість

(березень 2018 р.).

1) Які чинники

2) Поясніть, чому регіон Австралія та Океанія є лідером у цьому рейтингу.

км3 на

із

500 л води щодоби;

 нераціональне використання водних ресурсів, втрати води, що обумовлені недосконалістю технологій промислового та сільськогосподарського виробництва, комунальних служб;

 забруднення природних вод промисловими, сільськогосподарськими та побутовими стоками;

 порушення природних ландшафтів (вирубування лісів, осушення боліт, видобуток корисних копалин тощо);

 сучасні кліматичні зміни (підвищення середньої температури повітря, опустелювання, збільшення кількості екстремальних погодних явищ).

Проблеми забезпечення водними

установок світу збільшилася в 70 разів і досягла 35 км3 за рік, що становить приблизно 1 % усього світового водоспоживання. Найбільшими виробниками прісної

у світі є  США, Японія, Саудівська Аравія, Кувейт, Об’єднані Арабські Емірати. Стримувальним чинником опріснення морських вод є значні витрати енергії.

Видалення

Мал. 4. способи

водами.

 Збільшення кількості населення та обсягів виробництва призводить

до загострення проблем забезпечення водними ресурсами.

 Основні напрями вирішення проблеми забезпечення людства прісною водою: раціональне

Дослідження

1.

2.

3.

Біосфера (сфера життя) —

Ж.-Б. Ламарк, а термін «біосфера»

створив наш видатний співвітчизник,

Академії наук України В. Вернадський. За теорією вченого, біосфера не обмежується областю безпосереднього життя. До неї

усі живі організми використовують для дихання, а вуглекислий газ, який вони видихають, необхідний рослинам для фотосинтезу. Залишки відмерлих рослин і тварин розкладають бактерії ґрунту, перетворюючи їх на прості неорганічні речовини, які поглинають нові покоління рослин. Межі біосфери визначаються наявністю умов, необхідних

різних організмів. Верхня межа біосфери розташована в атмосфері, заселеній до озонового екрана, оскільки низькі температури та ультрафіолетове випромінювання згубно діють на живі істоти. На висоті 20—25 км трапляються спори грибів, бактерії. Нижня межа проходить у літосфері. Із глибини 0,5—2 м від поверхні кількість живих організмів швидко зменшується. На глибині 10 м живі істоти не зустрічаються, оскільки велика щільність середовища та підвищення температури обмежують їхнє існування. Проте й тут бувають винятки. У нафтових родовищах на глибині приблизно 2—3  км були знайдені бактерії. Гідросфера повністю заселена організмами, але найбільша їх різноманітність спостерігається в поверхневих шарах та прибережних зонах, куди проникає сонячне проміння.

Більшість рослин і тварин зосереджена

рослинний покрив розріджений, а  тваринний світ бідний. У помірних широтах чітко виражені пори року. Організми мають ряд пристосувань до сезонних

змін клімату: взимку дерева скидають листя, трав’яні рослини відмирають, деякі тварини впадають у сплячку. В арктичних широтах холодне повітря панує протягом усього року, тому органічний світ бідний, а в районах полюсів майже відсутній.  2 Біологічні ресурси. Сукупність організмів, які мають фактичну або потенційну користь

(90,2 %), Габон (85 %), Сейшельські

багатства мають Швеція (69 %) та Фінляндія (72 %).

Середня лісистість території України становить 15,9 %, а  найбільші масиви лісів зростають

та

заході (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Волинська, Рівненська, Житомирська обл.).

Ґрунт — «дзеркало» ландшафту. Основні ґрунтотвірні чинники. Ви знаєте, що ґрунт — це тонкий поверхневий шар земної кори, головною властивістю якого є родючість. Географи називають ґрунт «дзеркалом» ландшафту. У ґрунті поєднуються

сфери, формуючи складну

Утворення ґрунтів — це

що відбувається протягом багатьох століть і є результатом активної взаємодії всіх компонентів природи (материнських гірських порід, рельєфу, клімату, води, рослин і тварин). Основний

ґрунту. Процес утворення ґрунтів відбувається під впливом

чинників:  клімат — від нього залежать інтенсивність процесів вивітрювання, надходження вологи й тепла в ґрунт, характер рослинного світу, а отже, збагачення ґрунту органічними речовинами;  органічний світ. Ро слини — основне джерело органічних речовин, які надходять у ґрунт,

Мал.

Ґрунтові горизонти позначають літерами: А — гумусово-акумулятивний (у ньому накопичується гумус), часто ще й елювіальний; В — ілювіальний, до якого

вмиваються і де частково накопичуються продукти ґрунтоутворення; с — материнська гірська порода. у чорноземах елювіальний горизонт відсутній, тому горизонт В вважається

перехідним (від гумусово-акумулятивного до материнської гірської породи).

утворення

му є гумус, потрібно 250—300 років. В останні кілька століть суттєво збільшився вплив

ґрунти діяльності людини. Із метою отримання високих урожаїв людина активно втручається у ґрунтотвірний процес: вносить добрива, змінюючи хімічний і механічний склад, здійснює зрошення

4 Типи ґрунтів. У процесі утворення ґрунтів відбувається

Червоножовті фералітні

Червонобурі, червонясто-бурі

сірі та бурі пустельні

Каштанові

Низька родючість, значний вміст заліза та алюмінію

Малородючі, значний вміст заліза та алюмінію

Неродючі, малопо-

тужні, часто засо-

лені

Висока потужність

гумусового горизонту, але вміст перегною в ньому незначний. Відносно родючі

Чорноземи Потужний гумусовий горизонт, висока родючість

сірі лісовіВідносно родючі

Підзолисті

та дерновопідзолисті

тундровоглейові

Невисока родючість.

Потребують вапну-

вання для нейтралі-

зації кислотності

Малородючі. Для них

характерний пере-

зволожений

Екваторіальний Високі температури та висока вологість повітря

субекваторіальний

субтропічний, тропічний

Наявність сухого та вологого сезонів савани

Високі температури, низька вологість повітря

Пустельна

рослинність (майже відсутня)

Помірний Недостатнє зволоження сухі степи

Помірний слабопосушливі умови справжні степи

Помірний

Помірний

Помірне зволоження

Листяні ліси

Надмірне зволоження Мішані та хвойні ліси

ґрунтів на спеціалізацію господарства регіону,

опадів суттєво впливають на розміщення сільськогосподарських культур і спеціалізацію виробництва. Так, наприклад, пшеницю вирощують на родючих ґрунтах помірних і субтропічних широт, рис переважно культивують на червоних, червоно-жовтих ґрунтах у районах із теплим мусонним кліматом, бавовник — у субтропічному, тропічному й субекваторіальному поясах, де переважають червоно- та червонясто-бурі ґрунти. Результатом такого впливу є формування на території окремих держав, у тому числі в Україні, сільськогосподарських зон, які

видів продукції (див. таблицю 2). Особливо чітко зональність

із великою протяжністю території з півночі на південь (пригадайте «пшеничний», «кукурудзяний», «бавовняний» пояси США). Такий територіальний розподіл часто зумовлює й спеціалізацію окремих переробних підприємств за видами діяльності, які є визначальними для цієї зони. Зокрема, у Вінницькій області, яка є лідером за площами посівів цукрового буряку в Україні, розташовані найбільші виробничі потужності з його переробки. Країни Середземномор’я (Іспанія, Греція, Італія) —

(90 % світового виробництва) — є найбільшими виробниками маслинової олії.

овочі

Молочне та м’ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво

і тваринний світ у приекваторіальних та помірних широтах.  Ґрунт — верхній родючий шар

Основні чинники ґрунтоутворення: клімат, рослинний і тваринний світ, материнська порода, рельєф, вік території.

 На різних широтах формуються різні типи ґрунтів, що обумовлено співвідношенням та взаємодією різних чинників ґрунтоутворення.  Ґрунти є природно-ресурсною

ського

Практичне

Оскільки всі компоненти тісно взаємодіють, то наслідком природної зональності є формування великих зональних природно-територіальних комплексів — природних зон. Пригадаємо основну причину зональності. На кулясту поверхню сонячні промені падають під різними кутами. Це викликає широтний розподіл температури повітря, атмосферного тиску та опадів. Від них, у свою чергу, залежать режим річок і озер, ґрунтоутворення, органічний світ. Таким чином, провідну роль у формуванні природних зон відіграє клімат, відмінності якого в глобальному вимірі зумовлені кулястою формою Землі. Крім чинників, які зумовлюють зональність, є чинники, які її порушують, у першу чергу рельєф, віддаленість від Світового океану, вплив атмосферної циркуляції тощо. Тому, наприклад, у Північній Америці межі степової та лісостепової зон близькі до меридіонального розташування, а в Євразії

простягання. Кожна природна зона має певні особливості:

клімат, ґрунти, органічний

За зовнішнім виглядом природні зони відрізняються

визначають

Природні зони світу. Простежимо зміни природних зон світу та

особливості за картами природних зон, кліматичною картою та картою ґрунтів світу.

Зона полярних (арктичних та антарктичних) пустель розташована на островах Північного Льодовитого океану, північних околицях Євразії та Північної Америки, в Антарктиді (мал. 1). Характерною особливістю полярних пустель є постійно низькі температури повітря (взимку −30…−60 °С, влітку до +3 °С), мала кількість опадів (100—250 мм), утворення постійного снігового покриву та льодовиків. Через нестачу тепла ґрунти фактично не розвинені. На вільних

ростуть тільки мохи та лишайники.

Мал. 1. Арктична пустеля (архіпелаг Шпіцберген).

Мал. 2. тундра (південь Гренландії).

карликові берези й верби, які стеляться по землі. Із півдня тундру оточує зона лісотундри, де з’являються зарості скривлених беріз, вільхи, хвойні дерева — сибірська ялина та різні види модрини. Тваринний світ тундри й  лісотундри небагатий, але своєрідний. Тут водяться північні олені, песці, вовки, лемінги, зайці-біляки, із птахів — полярні сови, білі й тундрові куріпки, на літо прилітають лебеді, гаги, білолобі гуси, качки, чайки. Зона хвойних лісів, або тайга, охоплює

частині помірного поясу

мерзлотно-тайгових і підзолистих ґрунтах ростуть хвойні ліси із чорної та білої ялини, бальзамічної ялиці, сосни, модрини, кедру. У лісах мешкають багато тварин: ведмеді, вовки, лисиці, рисі, олені, цінні хутрові звірі — єнот, ондатра, бобер, норка. Зони мішаних і широколистяних лісів розташовані в помірному поясі Євразії, Північної та

Америки, Нової Зеландії в умовах більш м’якого порівняно з тайгою

Мал. 3.

(сША).

Мал. 4. Мішані ліси в районі

(сША).

вовки, лисиці, гризуни, лісові птахи. У заповідниках та національних

парках поширені кабани, благородні олені, лісові зубри.

Степи  — безлісні простори, де панує злакова рослинність (мал. 5). Вони займають значні території в Євразії, Північній та Південній Америці. Степи характеризуються порівняно невеликою кількістю опадів (250— 500 мм на рік) та переважанням трав’яної рослинності. У лісостеповій зоні, що проходить між лісами та степами, клімат більш вологий, що обумовлює чергування ділянок лучних степів із гаями й перелісками. Температура в степах та лісостепах: –16…+8

людиною природні зони. Основна причина — родючі чорноземні та каштанові ґрунти в поєднанні

Мал. 5. степ у заповіднику Асканія-Нова (україна, Херсонська обл.).

Мал. 6. Пустеля Атакама (Південна Америка).

тропічних широтах Австралії, Середземномор’я Європи, на заході Північної та Південної Америки, півдні Африки (мал. 7). Узимку тут волого та прохолодно (+8…+16 °C), літо

кількість

600 мм на рік. Ґрунти коричневі, досить родючі. Рослинність представлена густими заростями вічнозелених дубів, сосен та карликових пальм, зустрічається корковий дуб.

Мал. 8.

акації, евкаліпти, пальми). Часто дерева мають зонтичну форму крони. Ґрунти червоно- та червонясто-бурі. Тваринний світ надзвичайно багатий та різноманітний: слони, антилопи, носороги, крокодили, леви, гепарди, леопарди, гієни, безліч птахів тощо.

Вологі екваторіальні ліси (гілеї) поширені по обидва боки від екватора в Африці, Південній Америці, на островах Малайського архіпелагу, у Новій Гвінеї (мал. 9). Велика кількість тепла (температури понад +24 °C) та вологи (кількість опадів від 2000 мм) протягом усього року створюють тут ідеальні умови для розвитку

Тільки в басейні Амазонки налічується до 4 тис. видів дерев, що становить чверть усіх існуючих у світі порід. Особливість екваторіальних

лісів — багатоярусність. Крони дерев, трави, чагарники розміщуються на 8—12-му ярусах («поверхах»). На червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть сейби, гевеї, різні види пальм, фікуси, банани, деревоподібні папороті тощо. Тваринний світ також багатий та різноманітний: мавпи, бегемоти, крокодили, пантери, ягуари, змії, папуги, тукани тощо. Вологі екваторіальні ліси поступово заступають перемінно-вологі ліси субекваторіального поясу. Тут також цілий

ція. Для природних умов зони характерні низовинний рельєф, піщані й піщано-глинисті відклади, густа річкова мережа, широкі річкові долини, достатнє зволоження, високий рівень ґрунтових вод, переважання дерново-підзолистих ґрунтів, заболочування. Зона широколистяних лісів сформувалася в західній частині України, між Українськими Карпатами, мішано-лісовою та лісостеповою зонами*. Тут переважає височинний рельєф, розчленований глибокими долинами річок, ярами й балками.

У минулому великі площі були зайняті широколистяно-лісовими

степу — ґрунтові ресурси, серед

чорноземи звичайні та південні. За відмінностями в забезпеченні теплом і вологою, характером ґрунтово-рослинного покриву степова

поділяється на три природні підзони: північностепову, середньостепову та південностепову (сухостепову). Як і в інших регіонах планети, природні комплекси степів докорінно змінені людиною.

 !

Головне Природна зона — великий зональний природний комплекс, поєднаний спільністю кліматичних умов, рослинного та тваринного світу, ґрунтів. Головний чинник утворення природних зон — клімат.

 Природні умови кожної природної зони залежать від широти місцевості, співвідношення тепла і вологи, характеру циркуляції атмосфери.

 Кожній із природних зон відповідає певний тип ландшафту.

 На території України сформувалися такі природні зони: мішаних хвойно-широколистяних лісів, широколистяних лісів, лісостепова, степова. Запитання та

особливості, які існують у розміщенні (територіальній організації) та розвитку суспільства, організації його життєдіяльності. До найважливіших закономірностей, які стосуються природного руху населення, належить демографічний перехід. З’ясувавши його особливості в кожній фазі, ви зрозумієте, як змінюються показники народжуваності, смертності та природного приросту в просторі (у різних країнах) та часі (у різні історичні періоди); зможете

Мал. 1. умовне зображення світової мережі інтернет.

1) Що таке інтернет? Поясніть, які можливості він дає.

2) Чому зараз стало можливим віддалене управління бізнесом?

3) Які інші завдання можна вирішувати за допомогою різного програмного забезпечення комп’ютера?

до активізації обміну інформацією та знаннями, які все менше контролюються національними законодавствами (мал. 1). Беручи до уваги не тільки суспільні процеси, характерні для глобалізації, але й природні умови та ресурси, а також взаємозв’язок між ними, вчені дійшли висновку про існування світосистеми. Під нею розуміють результат і процес формування глобальної геопросторової єдності в системі «суспільство—природа» (мал. 2). У її складі розрізняють п’ять підсистем: демографо-екологічну, економічно-господарську, інформаційно-технологічну, соціально-культурну та політичну. Розглянемо їх більш докладно. Демографо-екологічна підсистема характеризується впливом населення, кількість якого постійно збільшується, а також зростанням потреб і обсягів споживання різноманітних ресурсів. У зв’язку із цим постає необхідність вирішення екологічних проблем, реалізації підходів раціонального природокористування. Це підкреслює існування сукупно сті зв’язків між людиною й природою та важливість природної складової у відтворенні населення та забезпеченні життєвим простором. Економічно-господарська підсистема охоплює

Мал.

1)

2)

людей: освіта, виховання, культура, мистецтво, задоволення інших соціально-культурних потреб. Підсистема формується й розвивається в результаті передачі досвіду новим поколінням, а також

культурними цінностями між народами. Політична підсистема включає

взаємовідносинах. Вона визначає характер влади та

сфери географічної оболонки: літосферу, гідросферу, атмосферу, біосферу і соціосферу. Зазначимо, що соціосфера — це людство із властивими йому виробничими й суспільними відносинами, а також освоєна ним частина природного середовища. У межах соціосфери розумна людська діяльність стає визначальним чинником розвитку. Географічний простір може бути різним за розмірами. Проте в будьякому з них існує різноманіття просторово впорядкованих об’єктів живої

і неживої природи, населення, а також сукупність відносин між ними та

їх вплив на формування навколишнього ландшафту. Це визначає складність, багатомірність, багатогранність, а також співіснування і взаємодію

в  часі складових геопростору. Ці його властивості є не формою існування

географічних об’єктів, явищ і процесів, а умовою їх буття. Саме в межах

геопростору існує та розвивається світосистема. Географічний простір із

ресурсним

визначає можливості та напрями розвитку суспільства, особливості життєдіяльності населення, розміщення та функціонування видів його господарської діяльності. Між різними регіонами існують суттєві, а іноді докорінні відмінності, наприклад у рівні суспільного розвитку. Людина бере із геопростору все те, що необхідне для її

яльності.

значення соціосфери, з іншого — суттєво змінює

 ! Головне Світосистема — це результат і процес формування

геопросторової єдності в системі «суспільство—природа».

 У складі світосистеми розрізняють п’ять підсистем: демографо-екологічну, економічно-господарську, інформаційно-технологічну, соціально-культурну та політичну підсистеми.

 Географічний простір — це складний земний простір, розташований на конкретній території, який розвивається

Поміркуйте

1.

у XVIII—XIX ст. У 1820 р. на Землі вже проживало 1 млрд людей, а в 1927 р. — 2 млрд. Особливо швидко населення світу почало зростати в другій половині XX ст. Цьому сприяли такі чинники:



тема 2. Демографічні

в середньому на 53 млн осіб. У 1960-х рр. цей показник складав уже 66 млн, у 1970-х рр. — 70 млн, у 1980-х рр. — 86 млн і в 1990-х рр. — понад 90 млн осіб. Сучасне населення світу нерівномірно розподілене за географічними регіонами. За оцінками ООН, на середину 2017 р. близько 60 % населення світу проживало в Азії, 17 % — в  Африці, 10 % — у  Європі, 9 % — у Центральній та Південній Америці, 4,8 % — у  Північній Америці, 0,5 % — в  Австралії та Океанії. Таблиця

2) укажіть регіон, кількість населення якого з 1950 до 2017 р. зросла: а) найбільше; б) найменше.

Закономірності світового демографічного процесу.

Демографічний перехід, його фази.

Зміна кількості населення у світі та окремих регіонах і країнах — результат двох процесів: природного й механічного рухів (міграції) населення. Ви вже знаєте, що основні показники природного руху  — це народжуваність, смертність і природний приріст. У світі спостерігається

1)

2)

3)

корозвинених і постсоціалістичних країнах). Насамперед це пов’язано з низькою народжуваністю.

Чинники, що впливають

зниження народжуваності:

 розвиток медицини, що надає можливість

народжень;

 підвищення середнього віку наречених (у країнах Західної Європи шлюб здебільшого укладають у 30—35 років);

 збільшення частки

оскільки втрачаються традиції багатодітних сімей);

 пенсійне забезпечення (це дає змогу людям старшого

 зменшення кількості шлюбів;

 поява суспільних течій, наприклад чайлдфрі, які заявляють про свідоме небажання мати дітей.

У постсоціалістичних країнах на зниження рівня народжуваності також вплинули реформи 1990-х рр., які на деякий час суттєво знизили рівень життя, що позначилося на народжуваності.

 3

Демографічна політика в країнах із різним типом відтворення.

На сьогодні в країнах світу виділяють два основні типи відтворення населення. Перший тип характеризується низькими коефіцієнтами народжуваності, смертності й природного приросту, причому останній може бути й від’ємним. При цьому спостерігається старіння населення. Перший тип характерний для країн і регіонів, які перебувають у III і IV фазах демографічного переходу (Європа, Північна Америка, Австралія, частина країн Східної Азії). Так, держави Західної Європи в середньому мають природний приріст населення в 10—20 разів менше, ніж країни Африки, наприклад: Франція — 3,7 ‰, Норвегія — 3,5 ‰, Велика Британія — 3,1 ‰, Іспанія — 0,8 ‰. У деяких країн цей показник навіть від’ємний: Італія — – 1,5 ‰, Греція — – 1,6 ‰, Німеччина — – 2,6 ‰. Проте найбільш складною демографічна ситуація є в більшості постсоціалістичних країн Європи, де відбувається депопуляція — систематичне зменшення абсолютної кількості населення

внаслідок

від’ємний приріст населення впродовж

років спостерігається в Латвії, Литві, Болгарії, Сербії — від –8 до –4,5 ‰ відповідно. До цієї групи наближається й Україна.

Для другого типу відтворення населення характерними є коефіцієнт смертності, який поступово знижується, високі показники народжуваності та природного приросту. Такий тип відтворення населення зберігається в країнах Африки, більшості країн Азії та значній частині країн Центральної і Південної Америки. Безперечним лідером

Мал. 2. Представники населення Риги (Латвія) (а); представники населення Дубая (ОАЕ) (б). у статевій структурі населення світу чітко виділяються два полюси. Перший — постсоціалістичні країни Європи, де найбільше перевищення кількості жінок. Другий — багаті мусульманські нафтодобувні держави, де значно більше чоловіків.

уникнути загострення цих

влада багатьох держав проводить демографічну політику — систему

(економічних, адміністративних, пропагандистських), спрямованих на регулювання демографічних процесів. У країнах, які перебувають у IV фазі демографічного переходу (перший тип відтворення населення), вона спрямована на підвищення народжуваності. У країнах, що перебувають у фазі демографічного вибуху (другий тип відтворення населення), демографічна політика має на

зниження народжуваності (це вдалося зробити, наприклад,

вона в Індії). У країнах

поширення протизаплідних засобів, санітарну освіту, пропаганду, консультації з питань планування сім’ї.

4 Статева структура населення. Однією з  найважливіших

У всіх країнах Північної Америки та Європи (крім Ісландії) кількість жінок більша за кількість чоловіків. Так, у Великій Британії на 100 жінок припадає 99 чоловіків, в Іспанії — 98, у США, Німеччині та Чехії — 97, у Франції — 96, у Португалії — 95, у Польщі — 94, в Італії — 93, в Угорщині — 91, у Білорусі — 87, у Латвії та Литві — 85.

Основна причина перевищення кількості жінок у світі — більш висока смертність серед чоловіків.

 5

Вікова структура населення. Демографічне старіння населення.

Віков а структура — важлива характеристика населення. Її аналіз дає змогу передбачити кількість трудових ресурсів та економічно

неактивного населення, необхідність у дошкільних дитячих закладах і закладах освіти тощо. Цей показник залежить від народжуваності, смертності та тривалості життя. Якщо йдеться про конкретний регіон або країну, то до цих чинників додається вплив історичних подій (пер едусім пов’яз аних із воєнними діями), демографічної політики та міграції. У свою чергу, від вікового складу залежить низка демографічних показників, що стосуються природного руху населення. Так, із підвищенням частки населення старшої віков ої групи зменшується народжуваність, а смертність збільшується. Ви вже знаєте, що у віковому складі населення виділяють три основні вікові групи:

65 років і старше). Цей розподіл є основою для оцінювання демографічної молодості, зрілості або старості суспільства. Якщо населення світу загалом майже зріле (середній вік становить 29,6 року), то окремі регіони вражають молодістю (у першу чергу це Африка; наприклад, середній вік у Нігері — 15 років, в Уганді — 16 років). Інші країни характеризуються зрілістю та наближаються до старості, насамперед це країни Європи та Японія (наприклад, середній вік населення Японії — 47 років, Німеччини — 46 років, а у 2050 р. очікується 53 та 50 років відповідно). Серед регіонів існують два полюси щодо

за статево-віковими пірамідами. Ви вже знаєте, що наочне уявлення про статево-вікову структуру населення країни можна отримати на підставі аналізу статево-вікових пірамід (мал. 4, 5). Кожній із фаз демографічного

джень підвищилася кількість

шлюбів.

характерно для країн Європи. Так, у Швеції майже половина дітей народжується поза шлюбом, в Україні — кожна дев’ята дитина. Частина країн зберігає традиції міцних офіційних шлюбів,

манські

багатоженство — полігінія). Ще одна характерна риса

й жінку (або одного з подружжя) із дітьми або без дітей. Усі сім’ї, зокрема, поділяють:

 за шлюбним станом: на повні (зі шлюбною парою) і  неповні (мати або батько з дітьми);

 за структурою сім’ї: прості (нуклеарні) сім’ї, що складаються

нієї шлюбної пари з дітьми; складні — сім’ї, до складу яких, крім подружжя з дітьми, належать інші родичі.

 ! Головне Зміна кількості населення у світі та в окремих регіонах і країнах — результат двох процесів: природного й механічного рухів (міграції) населення.

 Демографічний перехід —

1

залежить не тільки від природного руху населення та тривалості життя, але й від історичних подій (насамперед пов’язаних із воєнними діями), демографічної політики й міграції. 7. Що відображає шлюбно-сімейна структура населення?

Поміркуйте

1. Яке прак тичне значення мають

лення?

2. сучасний демографічний вибух почався в 1950—1960-х рр.

Працюємо

Пригадайте

міграції, їх

та

вже знаєте, що міграції поділяють на внутрішні (у межах країни) і зовнішні. Останні мають дві складові —

статевий,

Причини міграцій:

1) соціально-економічні (наприклад, переселення людей із сільської місцевості в міські поселення);

2) політичні (наприклад, після громадянської війни 1917—1920 рр. Росію залишили кілька мільйонів людей, чиї політичні погляди суперечили поглядам більшовиків);

3) національні (наприклад, переїзд євреїв до Палестини після створення там Держави Ізраїль);

4) релігійні (наприклад, виїзд індуїстів із Пакистану до Індії та мусульман з Індії до Пакистану після проголошення незалежності цих держав);

5) екологічні (наприклад, переселення людей із 30-кілометрової

навколо Чорнобильської

2)

XXI ст. Зараз річна кількість мігрантів з урахуванням сезонних і нелегальних перевищує 250 млн осіб (для порівняння: у 1960 р. — 79 млн). Дослідники вважають, що ця

Західна Європа (та окремі країни Південної і Північної Європи). Міграційна політика цих держав спрямована на

країн Балтії, а також колишніх колоній. При цьому працю іммігрантів насамперед використовують на важких, шкідливих

ваних роботах (будівництво, металургія, обслуговування житловокомунального господарства, підсобні й сезонні роботи,

3) Посилення «відпливу умів» — переїзд висококваліфікованих спеціалістів і  науковців (переважно з постсоціалістичних країн та Індії) до розвинених країн (передусім

4) У другій половині XX ст. у світі різко зросла кількість вимушених мігрантів — біженців. Так, за даними ООН, у 1974 р. їх кількість (без урахування палестинського народу) становила 1,9 млн осіб. Через 20 років показник збільшився майже в 10 разів — 18 млн осіб. Зараз це число перевищує 65 млн, близько половини з них — діти. Найчастіше люди тікають із зон військових конфліктів (Сирія, Ірак, Лівія, Південний Судан, Сомалі).

5) Серед зовнішніх мігрантів зростає частка нелегальних мігрантів.

3 Якість життя як чинник природного й механічного рухів населення. Поняття «якість життя» часто пов’язують із матеріальним добро-

містить у собі не тільки кількість спожитих матеріальних благ, але й рівень задоволення духовних потреб, довголіття, стан навколишнього середовища, безпеку, соціальну рівність, доступність

тощо. Ви вже знаєте, що існує зв’язок між якістю життя

рухом

високі

якості життя (високорозвинені), характерними є низькі показники народжуваності й смертності. Водночас у багатих мусульманських нафтодобувних країнах якість життя (передусім матеріальний добробут) стрімко зросла, а народжуваність залишається досить високою.

Для країн із низькими показниками якості життя (значна частина країн, що розвиваються) характерними є високі показники народжуваності й відносно висока смертність. Таким чином, існує зв’язок між якістю життя та механічним

з бідних країн, де недостатньо розвинена економіка,

виникає в країнах, які мають високі показники природного приросту. Це здебільшого найбідніші країни світу, які й зараз не в змозі забезпечити рівень освіти, необхідний для підготовки висококваліфікованих

ситуації: кількості населення, народжуваності, смертності, статево-вікової та шлюбно-сімейної структури, міграції (див. таблицю). Без нього неможливе планування показників соціально-економічного розвитку країни, обсягів житлового будівництва, розвитку системи освіти,

здоров’я та пенсійного забезпечення. Саме

стали підставою для впровадження демографічної

Головне Зовнішні міграції розрізняються за тривалістю

викликали. За тривалістю їх поділяють на постійні, тимчасові та сезонні.  Міграції можуть бути спричинені соціально-економічними, політичними, національними, релігійними чинниками.  У світі склалися три основні центри імміграції:

Поміркуйте

1. Яке практичне

Працюємо самостійно

З’ясуйте, чи є серед ваших

1.

країни.

2. Проаналізуйте статистичні дані та подайте

3. Наведіть формули, за допомогою яких можна обчислити показники народжуваності, смертності, природного та механічного приросту.

4. Обчисліть показники народжуваності, смертності, природного та механічного приросту населення країни за статистичними даними.

5. Зробіть висновок щодо особливостей природного й механічного рухів населення україни.

Дослідження

1. Вплив старіння населення на місце країни

2. Працемісткі виробництва

3. Екологічні та

ТЕМА

22. Глобальна економіка

Пригадайте

Поняття глобальної економіки. Щороку світова економіка стає більш взаємозалежною.

указує, що обсяги зовнішньої

виробництво. Тому все частіше використовується таке поняття, як

розвитку світової економіки, що поступово перетворюється

з найважливіших є Світова організація торгівлі (СОТ), яку було створено з метою

3) Поширення сучасних стандартів продукції та послуг. Як правило, це відбувається завдяки поширенню у світі продукції відомих торгових марок («Кока-Кола», «Проктер енд Гембл», «Нестле» тощо), існуванню мережі магазинів побутової електротехніки («Соні», «Філіпс», «Панасонік» тощо) або ресторанів швидкого харчування (зокрема «Макдональдс»).

4) Зростання значення транснаціональних корпорацій (ТНК). В умовах глобалізації

Ви вже знаєте, що технологія виробництва являє собою послідовність дії праці та її

знарядь на предмети праці. Як приклад наведемо технологію виробництва цукру (мал. 1).

На потужних підприємствах, крім цукроваріння, є суміжні виробництва, які працюють на відходах (дефектний цукор, патока) і виробляють спирт, лимонну кислоту, кормові дріжджі.

Розвиток сучасного виробництва неможливий без міжнародної спеціалізації та кооперування. Поняття «спеціалізація» та «кооперування» вам уже знайомі, але тепер ми їх розглянемо з точки зору формування глобальної економіки, де вони виступають як форми міжнародного

міжнародна

різними країнами. Яскравими прикладами спеціалізації є Швейцарія та Норвегія. Швейцарія в значних обсягах виробляє високоякісне складне обладнання, ліки, годинники, надає банківські послуги. Норвегія відома видобутком

нафти та природного газу, виробництвом кольорових металів, електроенергії на ГЕС, деревообробною і целюлозно-паперовою промисловістю, рибальством та аквакультурою (мал. 2).

Економіка цих країн значною мірою доповнює одна одну та створює

2)

3)

Мал. 2. садкове розведення лосося на рибницьких фермах у Норвегії. інноваційний розвиток аквакультури дозволив країні посісти перше місце у світі за вирощуванням лосося.

Мал. 3. Двопалубний реактивний пасажирський літак «Ербас А380» — найбільший серійний авіалайнер у світі (висота — 24,08 м, довжина — 72,75 м, розмах крила — 79,75 м).

У літаку «Ербас A380» (спільне виробництво Франції, Німеччини, Великої Британії, Іспанії) налічують

навіть дуже потужне, підприємство не може виробити все необхідне для такої складної техніки.

технологічних послуг. За сучасних умов стійке економічне зростання значною мірою залежить від науки, технологій та інновацій. Вони забезпечують стрімкий розвиток наукоємних виробництв, швидке оновлення продукції, дають поштовх до науково-дослідних та дослідно-конструкторських

вих досягнень.

Мал. 4. транспортний літак Ан-132D (спільне виробництво україни та саудівської Аравії). Він пристосований до експлуатації в різних кліматичних умовах, особливо в умовах жаркого клімату, а також на високогірних та непідготовлених аеродромах.

світовому ринку інформаційно-технологічних

потреб користувачів. Найбільше значення мають розробка програмного забезпечення; програмна та мережева інтеграція (об’єднання мережевих систем або прикладних програм); підтримання інформаційної безпеки; ІТ-аутсорсинг.

Сьогодні за темпами зростання ІТ-послуги випереджають усі інші види послуг та продовжують динамічно розвиватися. Зокрема, цьому сприяли збільшення кількості мобільних користувачів, глобальне поширення соціальних мереж, поява «хмарних» технологій, що забезпечують зберігання файлів у мережі.

Провідними виробниками та експортерами продукції комп’ю терного програмування є США, Німеччина, Велика Британія, Франція, Японія.

Одним із відомих світових експортерів інформаційно-технологічних послуг, зокрема ІТ-аутсорсингу, є Україна.

глобальної економіки.

Провідну роль відіграють ТНК, які розташовані в США, Китаї, Японії, Німеччині, Франції, Великій Британії, Південній Кореї, Швейцарії, Нідерландах, Канаді. Важливим елементом глобальної економіки є  вільні економічні зони (ВЕЗ) . Їх розглядають як певну

де встановлюються пільгові умови економічної діяльності. Пільги стосуються зниження або скасування податків, спрощення валютного та візового режимів. Метою створення ВЕЗ є залучення іноземного капіталу, упровадження сучасних технологій, насичення внутрішнього ринку високоякісною продукцією, прискорення економічного розвитку окремої території, навчання й підготовка висококваліфікованих спеціалістів, збільшення обсягів зовнішньої торгівлі, вирішення проблеми зайнятості. ВЕЗ активно та

їнах, зокрема в Китаї,

Ірландії.

цілісну систему, утворену

виробничою, глобальною фінансовою та планетарною

технічного і технологічного рівня виробництва.

Працюємо

1.

2.

матеріалів, напівфабрикатів та інших ресурсів, що використовуються в процесі її

Зважаючи на те, що виробництво зазвичай передбачає кілька стадій, утворюються ланцюги, які, зокрема, можуть включати:

 видобуток мінеральних ресурсів;

 первинну переробку мінеральних ресурсів із метою отримання си-

ровини;

 переробку сировини з метою отримання напівфабрикатів;

 отримання проміжної готової продукції;

 використання проміжної готової продукції в інших виробництвах

для отримання кінцевого продукту;

 реалізацію кінцевого продукту (іноді ще і його споживання).

Під час

участю посередників), якими можуть бути держави, компанії, підприємці. Реалізуючи свої товари на міжнародному

Мал. 2. Чиказька товарна біржа. На ній, зокрема, продають сільськогосподарську продукцію та енергоносії. За один день тут укладають кілька мільйонів контрактів.

 міжнародні товарні біржі;  міжнародні аукціони, ярмарки

редництва;

 міжнародні комерційно-виставкові комплекси, торгові доми. Найбільше значення мають міжнародні товарні біржі (здебільшого вони є акціонерними компаніями). Це організований торговельний майданчик, де зустрічаються продавці й покупці, укладають угоди, згідно з якими товари надходять до країни (до конкретного підприємства). Для кольорових металів основним ринком є Лондонська біржа металів, для торгівлі нафтою — Нью-Йоркська й Лондонська товарні біржі, для торгівлі бавовною — Ліверпульська бавовняна біржа. Характерною рисою міжнародних товарних бірж є те, що вони перебувають під значним впливом великих ТНК (мал. 2). Міжнародний ринок товарів

завдяки таким організаціям, як Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародний валютний фонд (МВФ).

властивості й ціна. На ньому

виробництва висококваліфікованими працівниками, структуру населення сільської місцевості (зокрема вікову), рівень розвитку соціальної інфраструктури (заклади торгівлі, охорони здоров’я, освіти тощо), купівельну спроможність населення країни, яка значною мірою визначає попит на продукцію. Серед економічних чинників велике значення має загальний розвиток економіки країни, адже сучасне сільське господарство тісно

зане з  іншими виробництвами. Як вам відомо, на розвиток сільського

сільськогосподарських культур і продуктивність худоби

характер аграрних відносин (мал. 3).

ськогосподарських виробників.

що потужними її виробниками є найбільші за розмірами

США, Бразилія, Індонезія. Крім США, серед світових

із підприємницьким високотоварним виробництвом: Франція, Німеччина,

Мал. 3. тепличне господарство.

Мал. 4. фінська ферма. її

Найбільшими виробниками пшениці є Китай, США, Індія, Росія, Франція, Канада, Україна. Найбільше пшениці на одну особу виробляють Австралія, Канада, Франція та Україна. Основні постачальники пшениці на світовий ринок  — Північна Америк а, Європа, Австралія, окремі країни Азії. Основні імпортери — країни Північної Африки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Близького Сходу. Так, українську пшеницю у значних обсягах закуповує Єгипет.

Найбільшими світовими виробниками рису є Китай, Індія (разом вони забезпечують половину річного збору врожаю), Індонезія, Бангладеш, В’єтнам, Таїланд. Загалом на перші шість

припадає понад 75 % зібраного врожаю цієї культури.

Більше половини врожаю кукурудзи дають країни Америки, у тому числі США — понад третину. Значними її врожаї є також у Китаї та Бразилії. США — безперечний

кукурудзи. Україна входить до трійки найбільших експортерів зерна

тільки пшениця, але й кукурудза). Із технічних культур найбільше значення має вирощування

25 % світового обсягу), Індія,

Китай.

є провідним

портером його насіння. Серед

Нідерланди, Аргентина, Китай.

Майже половина світового виробництва

дає на Бразилію та Індію. Цукрового буряку

у Росії, Франції, США, Німеччині, Україні.

Найважливішою складовою тваринництва є  скотарство — розведення великої рогатої худоби,

За розмірами поголів’я перше місце посідає Індія (209 млн голів). Проте скотарство тут малопродуктивне та через релігійні

м’яса) вивозиться за кордон. На третьому місці — Китай. На Китай також припадає майже половина поголів’я свиней. Свинарство поширене і у високорозвинених країнах (зокрема в США, Іспанії, Німеччині), а також у Бразилії, В’єтнамі, Росії, Мексиці. Найбільшими експортерами свинини є європейські країни та Китай.

газу. На вугілля,

енергії. Вугілля видобувають у 70 країнах,

тільки 15 %. Найбільшими виробниками цього палива є Китай (понад 45 % видобутку у світі), США, Індія, Австралія, Індонезія, Росія, ПАР, Німеччина, Польща. Половина цих країн і споживає майже всю свою продукцію, ще половина відправляє значну частину на експорт (див. таблицю 1). Китай та Індія є й імпортерами, також

товий лідер за запасами), Канада, Росія, США, Мексика, Нігерія, Лівія. Отже, основна частина нафти зосереджена в країнах, що розвиваються. Це обумовлює значно більші обсяги її постачання на світовий ринок. Ще одна особливість — існування впливової Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК). Її членами є: Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт, Саудівська Аравія, Катар, ДР Конго, Лівія, Алжир, Нігерія, ОАЕ, Еквадор, Ангола, Габон, Екваторіальна Гвінея. Серед найбільших експортерів, що не належать до цієї організації, — Росія, Мексика, Норвегія. Головні імпортери нафти  — Китай, США, Індія, Японія, Південна Корея, високорозвинені країни Європи. Країни  — лідери за видобутком нафти представлені в таблиці 2. На перші три країни (Саудівська Аравія, Росія, США) припадає понад третина виробленої у світі нафти. Найбільше нафти купують Китай, США, Японія, Індія, Південна Корея й низка високорозвинених європейських держав (мал. 5).

1) Обчисліть частку у видобутку нафти країн ОПЕК, які перебувають у першій десятці лідерів.

2) Назвіть високорозвинені держави, які є серед країн —

Світове споживання нафти переживає серйозні зміни. В останні роки цей показник зростає швидкими темпами в Китаї (друге місце у світі після США) та Індії (четверте місце у світі). У значних обсягах нафту споживають Росія, Бразилія, Саудівська Аравія, Канада, Німеччина (мал. 6). Лідер за запасами природного газу — Росія (1/3 запасів). Інші великі райони залягання природного газу — Західна Азія (на Іран і Катар разом припадає теж 1/3 світових запасів; великі родовища має й Саудівська Аравія), Північна Африка (Алжир і Лівія), Туранська низовина та район Каспійського моря (Туркменистан, Азербайджан), США (див. таблиці 3 і 4). Таблиця 3 КРАїНИ —

ствах, об’єднаних у скоординовану мережу, у результаті яких створюється додана вартість.

 Міжнародний ринок товарів — складова частина глобальної економіки, що являє собою

задоволення потреб у товарах та отримання доходу.

 На розвиток сільського господарства впливають природні, соціальні, економічні чинники.

 Потужними виробниками сільськогосподарської продукції є найбільші за розмірами й кількістю споживачів країни, зокрема Китай, Індія, США, Бразилія, Індонезія. Крім США, серед світових лідерів низка інших високорозвинених країн із підприємницьким високотоварним виробництвом: Франція, Німеччина, Велика Британія, Канада, Австралія.

 На вугілля, нафту й  природний газ припадає 90 % первинних джерел енергії.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття «глобальні ланцюги доданої вартості». 2. Як

Пригадайте

і  кольорових металів.

та форми спеціалізації країн. Ви вже знаєте, що металургійна промисловість виробляє чорні та кольорові метали. Вони є найважливішими конструкційними матеріалами, які використовують у машинобудуванні та будівництві. Щонайменше 90 % продукції припадає

чорні метали: чавун і сталь (це сплави заліза з вуглецем та домішками).

в доменних печах;

виплавка сталі в кисневих конверторах або електропечах;  виготовлення прокату, труб та інших виробів;  реалізація кінцевого продукту.

Китай 856 індія 106 Японія 104 сША 87 Південна

72

71

Найбільші запаси залізних руд зосереджені в Бразилії, Австралії, Канаді, Китаї, Індії, Казахстані, Україні, Росії, Південній Африці, Швеції. Проте тільки частина з  них спеціалізується на початкових ланках, у першу чергу це Австралія і Бразилія, які в значних обсягах постачають сировину на світовий ринок. Великими

34

Мал. 1. Комбінат «Арселор Міттал Кривий Ріг».

Мал. 2. Деталі, вироблені зі сплавів алюмінію.

значна частина нових металургійних підприємств зараз споруджується в портах), споживчий, екологічний (металургія — брудне виробництво, а тому нові підприємства споруджуються в країнах, де менш суворе екологічне законодавство), працересурсний (використання дешевої робочої сили зменшує витрати на виробництво продукції). На сьогодні у світі

1) Східна Азія, де особливо виділяються обсягами

Китай, Японія (відповідно перше і третє

лі у світі) і Південна Корея. При цьому

переважно на випуску якісних марок сталі, а Китай і Південна Корея — масових. Виплавка сталі в цьому субрегіоні продовжує швидко зростати. 2) Європа, де найбільшими виробниками чорних металів є Росія, Німеччина, Україна. При цьому чорна металургія постсоціалістичних країн випускає переважно недорогі марки сталі, а високорозвинених країн — спеціальні, високоякісні, а тому дорогі види сталі. Також вони намагаються позбутися найбільш брудних, початкових стадій виробництва.

3) Північна Америка

в руді кількох металів. Найбільш цінними алюмінієвими рудами є боксити. Найбільшими їх виробниками є Австралія, Китай, Гвінея і Ямайка. Дві останні країни здебільшого спеціалізуються на перших ланках виробництва. Боксити переробляють у глинозем (проміжна ланка виробничого ланцюга), а потім із нього отримують первинний алюміній.

базується на використанні значної

найчастіше гідроелектростанціями (найбільш

для експорту), інша переробляється в алюміній (у тому

Найбільшими споживачами

(48 % світових запасів міді). У першу чергу це Чилі та Перу, частина підприємств яких об’єднують усі ланцюги доданої вартості. На останніх ланках спеціалізуються такі високорозвинені країни, як Японія, Німеччина. США та Китай працюють як на власній, так і на імпортній сировині.

 2

Сучасна географія виробництва транспортних

засобів, електроніки, фармацевтичної продукції. Чинники участі національних економік у  глобальних ланцюгах доданої вартості.

Ви знаєте, що важливим напрямом машинобудування є транспортне (мал. 3). Десята частина вартості продукції світової промисловості припадає

на автомобілебудування. Явними лідерами наприкінці XX ст. були Японія та США, дещо відставали Німеччина та Франція. На початку XXI ст. до групи лідерів стрімко увірвалися спочатку Південна Корея, а потім Китай. Останній характеризується надзвичайно високими темпами збільшення обсягів виробництва. Зростання спостерігається і в ряді інших країн. Так, у десятці лідерів зараз немає Франції та Великої Британії, проте з’явилися Бразилія й Мексика. Звертає на себе увагу й те, що Китай, США та Японія виробляють більше половини автомобілів світу (див. таблицю 2).

Розробка й виробництво сучасних пасажирських літаків — технічно складний, наукоємний, тривалий і  дорогий процес. Тому кількість країн, що можуть вирішувати це завдання, обмежена. Це такі країни, як США, Франція, Італія, Німеччина, Бразилія, Росія, Канада, Велика Британія, Україна. Тільки частина з них виробляє великі авіалайнери, що перевозять понад 150 пасажирів на відстані 4000 км і більше. У світі

Росія, Китай, Франція, Велика Британія, Індія, Україна. Певні особливості має

морських суден орієнтоване на наявність портів, конструкційних матеріалів (сталі), можливості кооперування, вартість робочої сили.

цьому, на відміну від авіабудування, лідерами

Азії (Китай, Південна Корея, Японія)

Основними центрами виробництва рухомого складу

залізниць є країни Західної Європи, Китай, США і Японія.

Західної Європи та

кісного транспорту. Для географії електронної промисловості

Південній Кореї. Далі комплектуючі доправляють у Китай, де й відбувається завершальний процес складання. США є лідером у виробництві потужних суперкомп’ютерів, які, зокрема, використовуються з військовою метою. Усе більшого значення набуває фармацевтична промисловість. Вона вирізняється надзвичайно високою концентрацією та значними витратами на дослідження, тому всі шість лідерів — розвинені держави: Німеччина, Швейцарія, США, Велика Британія, Бельгія та Франція. Швидко розвивається фармацевтична галузь в Індії та Китаї.

 3 Виробництво текстилю, одягу, взуття: сучасна просторова організація, чинники міжнародної спеціалізації. Завдяки виробництву масової та здебільшого недорогої продукції, яка необхідна населенню будь-якої країни, підприємства легкої промисловості поширені в усіх регіонах світу. Проте їхня спеціалізація та обсяги виробництва залежать від вартості трудових ресурсів, наявності сировини, уподобань і платоспроможності населення. Підприємства, що виробляють масову, недорогу та трудомістку продукцію, поступово зосереджуються в країнах із середнім та низьким рівнем розвитку. У розвинених країнах зберігаються виробництва, які спеціалізуються на синтетичних та дорогих (особливо вовняних) натуральних тканинах, престижному одязі та взутті, виробах із хутра. Зростає виробництво трикотажних і нетканих матеріалів, виготовлення яких менш трудомістке. Італія відома як виробник дорогих тканин та якісного шкіряного взуття (світовий центр

історію.

Виробництво шовкових тканин зосереджене в Китаї, США, Японії та окремих країнах Західної Європи. Це також дорогі тканини, тому розвинені країни виробляють значні їх обсяги.

Швейна промисловість ще більш трудомістка, тому виробництво масових видів одягу

і Південної Азії (Бангладеш, Шри-Ланка, Індія, Індонезія, Філіппіни), Туреччині. Серед країн одноосібним

Європи та Японія. Китай є одноосібним

! Головне

Європа, Північна Америка.

 Технологія виробництва кольорових

пов’язані з низькою концентрацією кольорових металів у руді порівняно із залізною, а також наявністю в руді декількох металів.

 Основні чинники участі національних

продукції полягають у можливості скористатися порів-

Поміркуйте

1.

2.

Практична

тості «видобування алюмінієвої сировини — виробництво глинозему — виробництво первинного алюмінію — споживання алюмінію»

1. Пригадайте, що використовується як алюмінієва сировина.

2. З’ясуйте, які країни задіяні у глобальних

цтва алюмінію.

3. Позначте на контурній карті світу (знаками руху) послідовність глобальних ланцюгів виробництва

Дослідження

1 Сучасні транспортно-логістичні системи та інформаційно-комунікаційні мережі як інфраструктурна

доданої вартості переважно визначають характер та обсяги вантажопотоків. За сучасних умов вони передбачають використання різних

шляхів сполучення, перевалочних і складських

Мал. 1. універсальні контейнери.

Мал. 2. Логістичний центр

нізації упаковування,

везеннями. При цьому

складання товарів; контролю

цюжку, починаючи від постачальника сировини (вантажу) і закінчуючи

були введені стандартні засоби — контейнери (мал. 1). Використання контейнерів дозволило значно спростити транспортування товарів і їх перевантаження з одного на інший вид транспорту. Утворюються трансконтинентальні контейнерні «мости», наприклад: Японія — східне узбережжя США, Західна Європа — Західна Азія.

безпровiдні, провідні, волоконно-оптичні види.

Головна мета створення таких мереж — точна та швидка передача інформації.

Найбільша інформаційно-телекомунікаційна мережа — це добре знайомий вам Інтернет. Її називають глобальною тому, що во-

на охоплює в сю планету (див. таблицю 1).

 2

Світовий ринок інвестицій і фінансів.

Інвестиції — це всі види майнових (грошових) та інтелектуальних вкладень в економіку країни. Світовий ринок інвестицій — глобальний механізм розподілу потоків цих

вкладень між країнами в глобальній економіці.

Іноземні інвестиції, що залучаються до національного господарства, сприяють економічному зростанню, збільшенню робочих місць, наповненню ринку товарами й послугами, а також

допомагають поглибити участь країни у глобальній економіці.

Переважна частка інвестиційних потоків

припадає на високорозвинені країни, а також

Китай, Індію, Бразилію.

У найближчому майбутньому очікується, що основними сферами залучення іноземних

1Китай80558,1 2 індія46234,4

3 сША 28687,9 4Бразилія13965,9 5 індонезія13250,4 6Японія11894,0 7Росія10976,4 8Нігерія9147,7 9Мексика8565,3 10Німеччина7289,6

1) Країни якого типу представлені в таблиці?

2) Поясніть, чим

інвестицій в економіку високорозвинених і нових індустріальних країн залишаться сфера послуг, у тому числі банківський сектор, та інформаційно-технологічні послуги, електронна промисловість, біотехнології, фармацевтика. У країнах, що розвиваються, збережуть свою привабливість добувна промисловість (зокрема видобуток нафти і природного газу), аграрно-промисловий комплекс, окремі виробництва машинобудування та хімічної промисловості.

дукти, а основними його учасниками є страхові

(страховики) та страхувальники (їхні клієнти). До особистого страхування належать: страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування. У майновому страхуванні об’єктом страхування є інтереси, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Лідером на світовому ринку інвестицій і фінансів традиційно є США. Крім цієї країни, особливе місце посідають Японія, Велика Британія, Китай і Франція.

3 Туризм. Ви вже знаєте, що туризм

регіонів із певною метою.

вальний (екскурсійний), рекреаційний (оздоровчий), діловий, спортивний, екологічний, сільський (зелений), релігійний, пригодницький (екстремальний) тощо.

За географічною ознакою розрізняють внутрішній та міжнародний туризм.

Міжнародний туризм є однією з перспективних складових світового господарства. За останні десятиліття різко

кількість міжнародних туристичних прибуттів: якщо в 1950 р. їх було зареєстровано 23,3 млн, то у 2017 р. — 1,322 млрд. Ще більш високими темпами зростає прибутковість галузі, про що

такі дані: у 1950 р. надходження від туризму становили 2,1 млрд дол., а у 2017 р. вони досягли 1,035 трлн дол. Традиційно у 2017 р. найбільша частка надходжень від міжнародного туризму

за рахунок країн Європи, далі йдуть Азіатсько-Тихоокеанський регіон та Америка. Значно відстають Африка



загальне зростання культури й рівня осві-

ти населення, а також його обізнаності

та вимогливості, що проявляються в праг-

ненні не тільки відпочити, але й пізнати

навколишній світ;

 спрощення процедури перетину кордону, особливо в межах ЄС;

 постійне розширення кола доступних для

відвідування природних, культурно-історичних та інших об’єктів;



загальне підвищення рівня життя та збільшення тривалості відпусток;

 збільшення міжнародних ділових контактів;

 пізні шлюби (у високорозвинених країнах середній вік вступу до шлюбу сягає 30— 35 років), невелика

зволяє

ряджатися ним на свій розсуд;

 збільшення кількості осіб пенсійного

родних мандрівок (у першу чергу це стосується високорозвинених країн).

Великий інтерес становить географія туристичних потоків між окремими країнами. Для неї характерне переважання напрямків, які зв’язують сусідні держави (своєрідний виняток становить Японія). Основне спрямування туристичного руху — «північ — південь» (меридіональні напрямки), а також «внутрішні райони — узбережжя теплих

таблицю 2).

найціннішої —

глобальна проблема доступу до необхідних даних з усіх сфер життєдіяльності в будь-який момент часу в будь-якому місці.

 ! Головне Інфраструктурну основу глобальної економіки становлять сучасні транспортно-логістичні системи та інформаційно-комунікаційні мережі.

 Транспортно-логістичні системи об’єднують різні види транспорту, якісні шляхи сполучення, перевалочні й складські комплекси, рухомий склад і технічне обладнання, що

забезпечують якісну передачу даних на різні відстані.

економіці.

світового господарства.

 Інформатизація суспільства

паперової передачі різноманітних даних.

Запитання та

система». 2. Розкажіть про інформаційно-комунікаційні

є особливості

вого ринку інвестицій і фінансів?

та політичні складники політичної географії.

Зв ажаючи на те, що політична географія є і географічною, і політичною наукою, вона має тісні зв’язки з кожною із цих наук та містить як геогр афічні, так і політичні складники. До географічних складників належать географічний простір, території та географічні (політикогеографічні) місця. Що таке географічний

родного, економічного, соціального

обумовлює відмінно сті в  розвитку

культурі, системі розселення, кількісних

характеристиках населення тощо. Територія розглядається як двовимірний аналог географічного простору й виступає як

неодмінна ознака. Разом із ділянкою земної поверхні вона включає природні й суспільні компоненти, які розташовані в її межах. Географічне (політико-географічне) місце

ріальна ланка, у якій, зокрема, починають проявлятися місцеві особливості політичної діяльності. Вони формуються на основі стійкої територіальної спільності людей і є результатом взаємодії

географічних умов та чинників політичної культури. Отже, політична географія розглядає

особливості

простору, території, місця, тобто описує і враховує у своєму аналізі місцеві умови, у яких відбувається певний політичний процес. Політичні складники

це політичні установи та організації, які вирішують

Мал.

складаються між державами, соціальними групами, народами, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та іншими учасниками політичної діяльності під час реалізації ними своїх інтересів. Політичні відносини можуть складатися на різних рівнях: глобальному, міжнародному, національному, локальному, а за характером бути співробітницькими, конкурентними, конфліктними. Незмінним є те, що в демократичній державі зі сформованим громадянським суспільством політичні відносини сприяють покращенню умов життя населення. Велике значення

діляється

тичні системи (ТПС). Це взаємопов’язана сукупність елементів

тичної сфери (центри управління, органи

 3

Геополітика та її складові.

Якщо політична географія досліджує форми організації суспільства, що виникають у процесі взаємодії політичного життя й географічного простору, то геополітика зосереджена на питаннях контролю над географічним простором. Ця наука досліджує питання застосування державою заходів, спрямованих на вирішення проблем її розвитку як територіально-політичної системи з метою стабільності та цілісності. До складових геополітики, зокрема, належать теоретична геополітика (геополітологія) та практична геополітика (геостратегія) (мал. 2). Найбільше значення має практична геополітика . Вона вирішує питання теорії та практики забезпечення життєво важливих інтересів окремих держав та їх об’єднань, народів, етнічних груп. Для цього розробляються рекомендації, державні й міждержавні документи щодо позиції держави (групи держав) на міжнародному рівні з метою реалізації національних інтересів. Масштаб геостратегії може бути глобальним, регіональноконтинентальним та локальним. У першому випадку розглядається світовий рівень відносин найпотужніших держав, у другому досліджуються ситуації континентального масштабу, у третьому — проблеми кожної країни окремо. Геостратегія виступає як фундаментальна основа зовнішньої політики держави. Вона регулює відносини з іншими державами, світовими і регіональними міжнародними організаціями, закордонними партіями та іншими громадськими організаціями тощо. Так, стратегічною метою з овнішньої політики України є інтеграція до європейських та євроатлантичних структур. Щодо внутрішньої політики ця наука вирішує питання забезпечення недоторканності кордонів, безпеки й максимального

ально-адміністративного

інтереси.

прав і  свобод. Свої національні

політики.

5 Геополітика «сили». Різновиди «сили». Для дослідження дій держав на міжнародній арені часто використовується поняття «сила», або «національна сила». Існують різні підходи щодо його визначення.

4. Американський літакрозвідник U-2. Під час Карибської кризи за допомогою літаків-розвідників U-2 вдалося виявити ракети, що були таємно доправлені на Кубу.

«смарт-силу»). Основою економічної «сили»

ВВП, конкурентоспроможність продукції

економічні зв’язки (у

та

слугами), кількість і якість трудових ресурсів, стабільність та розвиток економіки. Прикладом застосування економічної «сили» є міжнародні санкції проти Росії, спрямовані на припинення агресії щодо України. Під час «холодної війни», що тривала із середини 1940-х до початку 1990-х рр., потужність держав опиралася передусім на мілітарну «силу».

літики до потрібної поведінки.

мережа закладів швидкого харчування «Макдональдс», корпорація комп’ютерних технологій «Майкрософт», літаки «Боїнг». «М’яка сила» спонукає інших за власним бажанням

вувати

України приваблюють цінності країн ЄС. Серед них —

етнічних, релігійних особливостей народів. Зауважимо, що досить дієвим інструментом «м’якої сили» вважають

критою для широкого кола громадськості й активно обговорюється в соціальних мережах та електронних засобах інформації.

 ! Головне Географічні складники політичної географії: географічний простір, території, географічні (політико-географічні) місця.

 Політичні складники політичної географії: політичні інституції, політичні відносини, «сила».

 Об’єктом дослідження політичної географії є територіально-політичні системи (ТПС).

 Геополітика досліджує питання застосування державою заходів, спрямованих на розв’язання проблем

розвитку як територіально-політичної системи з метою забезпечення стабільності й цілісності.

 Для дослідження дій держав на міжнародній арені часто використовується поняття «сила», або «національна сила».  Серед різновидів «сили», що характеризують геополітичні процеси у світі зокрема, розрізняють економічну, мілітарну, «м’яку».

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Дайте визначення поняття «географічне місце». 2. Охарактеризуйте політичні відносини. 3. сформулюйте поняття «територіально-політична система». 4. Які питання та в який спосіб вирішує геополітика? 5. Чим відрізняються

СУСПІЛЬНА ГЕОГРАФІЯ

Вивчаючи цей розділ, ви зможете оновити свої знання про нашу країну як суверенну і незалежну державу. Досліджуючи населення України, слід мати на увазі, що це не тільки його кількість, природний та механічний рух, міста й села. Це люди, яким здавна було притаманне поєднання нестримного прагнення особистої незалежності й шанобливе ставлення до поглядів інших людей, багатий внутрішній світ, прагнення пізнання самих себе

незалежність україни Š особливості адміністративно-територіального устрою україни

1 Українська держава і територія держави України. Згідно з  Конституцією, Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Ви

люють певні відмінності в природних

більший — Джарилгач

регіональне, сусідське. Політико-економічна оцінка

глобальному (загальносвітовому), регіональному та сусідському.

зміцнення. Положення України щодо високорозвинених країн Європи має не тільки глобальний, але й регіональний характер. Держава має широкий

вихід до цих країн, а більшість їхніх столиць віддалені від українських

кордонів на відстань до 2 тис. км. На сучасному етапі високорозвинені

країни Європи прагнуть посилення ролі регіону у світі. Тут формується

один із потужних інтеграційних центрів економічного розвитку, політич-

ного впливу та військової могутності (провідна роль належить Німеччині та Франції). З іншого боку, західноєвропейські країни зацікавлені у збереженні військової присутності

та розширенні НАТО на схід. Характерною ознакою сучасної політичної

ропі є посилення розмежування між західними й східними сусідами України. На заході активно реалізується прагнення більшості країн інтеграції в європейські економічні (ЄС) і трансатлантичні військово-політичні (НАТО) структури. На сході відбувається зміцнення колективної безпеки в межах військово-політичної міжнародної організації у складі Росії, Вірменії, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану. Водночас значна частина країн, що утворилися на території Радянського Союзу, виходить із-під російського впливу.

Політична ситуація у Східній Європі також змінюється. На неї впливають відносини між Росією та НАТО (передусім зі США) та ситуація в Україні. Зважаючи на те, що стратегічною метою зовнішньої політики нашої держави є не тільки європейська, але і трансатлантична інтеграція, Україна вживає комплекс заходів, спрямованих на наближення до НАТО (мал. 1). Ці кроки обумовлені необхідністю забезпечити надійний захист територіальної цілісності та суверенітету. Територія України

ськими сусідами України. Велика кількість сусідів — сприятлива

графічного положення

Мал. 1. Навчання Sea Breeze («сі

Південна Осетія—Карабах—Чечня). На території більшості цих районів відбувалися «локальні війни». Поблизу кордонів розташовані невизнані (частково визнані) країни, передусім самопроголошена Придністровська Молдавська Республіка. Як уже зазначалося, Україна має протяжну й досить порізану берегову лінію. Чорне й Азовське моря утворюють єдиний водний басейн. Однак вихід у Середземне море й Атлантичний океан можливий тільки через протоки Босфор і Дарданелли, які контролює Туреччина. Україна разом із сусідніми країнами є членом ряду міжнародних організацій. Серед них Організація Об’єднаних Націй (ООН), Рада Європи, Організація за демократію та економічний розвиток (ГУАМ), Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС).

ООН є універсальною, найбільш представницькою (193 країни) та найавторитетнішою міжнародною організацією. Вона була створена після Другої світової війни для підтримки

розвитку співробітництва

є їх спільною спадщиною, і сприяння їх економічному та соціальному прогресу». До ГУАМ входять Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова. Одним із завдань цієї організації є розробка й здійснення проектів доставки енергоносіїв до Європи.

ОЧЕС  — міжнародне інтеграційне об’єднання, до якого належать 12 держав Причорномор’я, Закавказзя й Балкан, що охоплюють територію з населенням понад 330 млн осіб. Серед основних цілей організації — створення в Причорномор’ї режиму вільного руху товарів, по слуг, капіталів; комплексне використання, підтримка й охорона ресурсів Чорного моря, забезпеченість

можуть охоплювати одне або декілька сіл. Вони належать до територіальних одиниць первинного рівня. На райони

(грошових надходжень) від державних органів до органів

самоврядування. Поступово формується така система адміністративнотериторіального устрою: регіон—район—об’єднані територіальні громади (на середину 2018 р. налічувалося 630 громад).

 ! Головне Згідно з  Конституцією, Україна є суверенна і незалежна, демократична,

рівнях. 4.

кордони україни з політичними та економічними партнерами, із країнами інших політичних та економічних блоків. 5. Доведіть, що фізико-географічне положення україни обумовлює

Поміркуйте

1. Як політико-географічне положення впливає на економічний

2. Які зміни в політико-географічному

ками?

Практичне завдання ск ладіть таблицю «Позитивні

положення україни».

Працюємо самостійно

1. З’ясуйте, що означає «суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава».

2. Пригадайте, із лідерами яких держав зустрічалися перші особи україни (Президент, Прем’єр-міністр, голова Верховної Ради) останнім

Таблиця 1

ть НАсЕ ЛЕННЯ уКРАїНИ (у с уЧАсНИХ КОРДОНАХ)

Населення, млн осіб 1897 28,1 1913 35,2 1956 40,6 1970 47,1

1989 51,7

1993 52,2

1999 50,1

2001 48,5

2006 46,9

2018* 42,3 * Без урахування тимчасово

окупованої АР Крим і міста севастополя.

1) За даними таблиці побудуйте

графік «Зміни в кількості населення україни (у сучасних кордонах) із 1897 до 2018 р.».

2) Виявіть періоди, коли населення україни збільшувалося та зменшувалося.

У 2018 р. ця цифра склала 42,3 млн осіб, що становить 0,6 % від загальної кількості населення світу (див. таблицю 1).

До 1993 р. населення України зростало за рахунок додатного сальдо міграції, але потім розпочалася депопуляція. В останні роки народжуваність складає 10—11 ‰, смертність залишається на високому рівні й становить 14—15 ‰, природний приріст дорівнює –3—5 ‰ (мал. 1). Найбільш несприятлива ситуація у східних областях, а також у ряді північних, південних і  центральних областей (наприклад, у Донецькій, Запорізькій, Дніпропетровській, Полтавській, Сумській, Черкаській, Кіровоградській обл.). Найбільший від’ємний приріст населення

так і нижчої смертності. Так, у Закарпатській області народжуваність становить 11,6—14,5 ‰, а  смертність — 11,5—12,2 ‰. Відмінності в природному русі населення окремих частин України обумовлені

причинами. Так, до районів із високою смертністю належать області,

у Польщі — 15 %—62 %—23 %, в Україні — 15,4 %—62,1 %—22,5 %, Литві й Латвії — 15 %—60 %—25 %.

В Україні більш сприятлива ситуація на заході, де три області (Рівненська, Закарпатська та Волинська) мають частку населення молодшої вікової групи більше, ніж старшої (19—20 % проти 17—18 %). В  інших адміністративних

у Львівській — 90,1, в Івано-Франківській — 89,9. Значні диспропорції в Чернігівській області — 83,1 чоловіка на 100 жінок (найбільший показник), у  Харківській — 84,8, Київській — 85,9. Статеві диспропорції створюють труднощі для утворення сім’ї та є однією з причин підвищення питомої ваги дітей, народжених поза шлюбом.

 3

Демографічна політика в Україні.

Вчені складають прогнози, якою буде демографічна ситуація в Україні в майбутньому. Експертна спільнота ООН

ня кількості населення України у 2050 р. до 30 млн осіб. При цьому значно зросте частка осіб старшої вікової групи. Щоб запобігти цьому, в Україні проводять демографічну політику, яка передбачає

розмір виплат

ну становить 41 280 грн. спочатку

одноразова допомога (10 320 грн). сума, що залишилася (30 960 грн), виплачується рівними частинами (860 грн) упродовж трьох років. Однак за сучасних умов демографічна політика має бути спрямована не тільки на стимулювання народжуваності,

сальдо міграції стало від’ємним, його показники збільшувалися до 1996 р. й залишалися на високому рівні до 2001 р. Найбільше українців виїхало до США, Німеччини, Канади, Ізраїлю. Від 2005  р. сальдо міграції додатне (від 5 до 60 тис. на рік). Найбільший міждержавний міграційний приріст мають міста Київ та Одеса. Зараз для України найбільш характерна міжнародна трудова міграція. За останніми даними Міністерства соціальної політики України, за кордоном постійно працюють

3,2 млн українських громадян (довгострокова трудова міграція), у той самий час учасниками сезонної трудової міграції є майже 9 млн українців. Найбільше наших громадян працює в Польщі, Росії, Чехії, Іспанії, Італії, Португалії, Греції та Німеччині, тобто в межах Європи. Є трудові мігранти і в інших частинах світу, зокрема в Туреччині, Китаї, США та Канаді. У більшості країн значною є частка чоловіків, які працюють на будівництві (Росія — 73 %, Польща — 65 %, Чехія — 88 %). Для жінок характерні інші сфери працевлаштування. Наприклад, в Італії як хатня прислуга працює близько 90 % українських жінок, що емігрували до цієї країни. У Польщі жінки переважно працюють у сільському господарстві (до 70 % від загальної кількості українських заробітчанок), у Чехії — у готельному та ресторанному бізнесі (понад 45 %), у Росії — у торгівлі (до 35 %). Останнім часом зростає кількість трудових мігрантів, зайнятих у галузях, що потребують високої кваліфікації: медицині, науці, сфері високих технологій, фінансовому секторі.

Серед трудових мігрантів переважають люди віком 18—55 років.

Ті, що мають на меті залишитися на

що населеними пунктами називають забудовані земельні ділянки, які використовуються для постійного місця проживання людей. Залежно від кількості жителів і виду господарської діяльності, що переважає, їх поділяють на міські й сільські. У  сільських населених пунктах, як

яльності є сільське господарство. В Україні серед них найпоширенішими є села й хутори. Середня кількість жителів українських сільських

районів (Карпати), Волинської височини, Полтавської рівнини. Серед міських населених пунктів розрізняють

кого типу, курортні

(населення щонайменше 10  тис. осіб), більша частина жителів якого зайнята в промисловому виробництві, транспорті та сфері обслуговування. Залежно від кількості населення

(до 50 тис. осіб), середні (50—100 тис. осіб), великі (100—500 тис. осіб), дуже великі (500 тис. — 1 млн осіб), міста-мільйонери (понад 1 млн осіб). В Україні є дев’ять міст із населенням понад 500 тис. жителів, серед них три міста-мільйонери (Київ, Харків, Одеса), 37 міст із населенням від 100 до 500 тис. осіб. У них проживає більше половини міського населення країни. Проте найпоширенішими є малі міста. Селища міського типу також належать

менша вона на території Українського Полісся (Волинська та Рівненська обл.), а також у Миколаївській, Херсонській, Черкаській та Чернівецькій областях (див. таблицю 2).

Частка міського населення (рівень урбанізації) вища в  промислових областях України. У Вінницькій області, а також низці областей

Західної України (Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська)

у містах проживає менше половини всього населення.

Для сучасної урбанізації характерний процес злиття великих міст із передмістями, із прилеглими до них містами менших розмірів, селищами різного типу й утворення міських

агломерацій.

Перенаселеність міст, погіршення

на житло призводять до субурбанізації, тобто переїзду населення з міст до передмість. Цей процес стимулює розвиток міських агломерацій, і міський спосіб життя

атрибутами — сучасними житловими будинками, промисловими підприємствами, транспортними магістралями — виходить за офіційні межі

міста й набуває поширення в його найближчому оточенні.

189716,2155118 192619,2184328 195945,7331744 197055,1385857 197960,8406901 198966,7434926 200167,2454889 201869,1460885 1)

2)

За функціями міста поділяють на дві групи: поліфункціональні та монофункціональні. До поліфункціональних належать міста-мільйонери, дуже великі, великі й більшість середніх міст. Так, усі міста-мільйонери й місто Львів виконують адміністративні, промислові, організаційно-господарські, культурні й наукові функції (мал. 2). До багатогалузевих промислових центрів належать Запоріжжя,

в Києві.

як столиця україни

багато функцій. Передусім це політичний центр держави. тут розміщені резиденція Президента, парламент і уряд. Як і в багатьох інших державах, в  україні столиця також є найважливішим економічним, науковим і культурним центром.

розвитку транспортної системи, збільшенню кількості

 В Україні проводиться демографічна політика, спрямована на регулювання природного руху населення.

 Для України характерна міжнародна трудова міграція.

 Залежно від кількості жителів і  виду господарської діяльності, що переважає, населені пункти поділяють на міські та сільські.

Запитання та завдання для самоперевірки 1. Розкажіть про кількість та відтворення населення україни. 2. Які чинники народжуваності й смертності ви знаєте? Поясніть їх значення. 3. Якими є особливості

вікового й статевого складу населення україни? Чим вони обумовлені? 4. Якою є мета демографічної політики? 5. Охарактеризуйте міжнародну трудову міграцію. 6. Якими є особливості системи розселення в  україні?

Поміркуйте

1. Які чинники обумовлюють просторові

2. із якими труднощами стикаються

3.

1.

Практична робота 9 Аналіз картограм народжуваності,

1. Пригадайте особливості

2. Проаналізуйте картограми народжуваності,

3.

у відтворенні населення україни?

2000 170 070 31 260

2005 441 452 86 142

2010 1 120 585 136 419

2012 1 404 669 175 781

2014 1 566 728 131 805

2015 1 979 458 90 615

2016 2 383 182 93 270

2017 2 982 920 112 154

США.

Незважаючи на складну економічну й політичну ситуацію

України зростає (у доларах США після різкого падіння у 2014— 2015 рр.) (див. таблицю).

Показник

вартість становить 5,28 дол.). у 2018 р. в  україні

означає, що гривня недооцінена до долара на 69 %. Курс гривні, за підрахунками

британського журналу «Економіст», мав би становити близько 8,9 грн за 1 дол. Найдорожчий Біг-Мак можна купити у Швейцарії

(+42,4 %). Важливим інтегральним (комплексним) показником суспільно-економічного розвитку держави,

традиційно належить країнам Балтії.  2 Особливості секторальної і територіальної структури економіки України. Національна економіка країни характеризується секторальною і територіальною (просторовою) структурою. Під структурою мають на увазі внутрішню

ся

в цьому секторі посідає транспорт, швидкими темпами розвивається зв’язок (широке впровадження стільникового зв’язку).

Разом із ВВП, співвідношення між секторами економіки дає уявлення про економічний розвиток країни (мал. 2).

Територіальною (просторовою) структурою економіки називають сукупність певним чином взаєморозташованих і взаємопов’язаних територіальних елементів господарства. Ви вже знаєте, що серед усталених територіальних елементів важлива роль належить формам просторової організації національної економіки. У промисловості — це промислові пункти, центри, вузли, агломерації та райони. Промисловими агломераціями є Київська, Дніпровсько-Кам’янська, Запорізька, Харківська, Одеська.

Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська

1)

Найменшим? Чому?

2) Внесок яких видів економічної

різних форм суспільної організації виробництва (концентрація, дисперсія, агломерування, спеціалізація, комбінування, кооперування), для територіальної структури економіки України характерна певна диспропорція. Особливо це стосується добувної та окремих виробництв переробної промисловості. Найбільша концентрація добувної промисловості у Дніпропетровській, Запорізькій, Харківській, Полтавській, Сумській,

таті тісної співпраці науково-дослідних

ємств. Це вдається здійснювати

економічна ефективність усього циклу виготовлення нового

моменту

вання ім. Є. О. Патона», «Київська політехніка», «Інститут монокристалів». Науково-технологічний концерн «Інститут монокристалів» (Харків), на базі якого створений однойменний технопарк, — найбільший у Європі центр із розробки технологій отримання

лів, упровадженню сучасних технологій,

знань і досвіду. На відміну від промислових

денні ворота України». У Львові успішно працюють ІТ-BPO (кластер у сфері високих технологій) і туристичний кластер. Проте найбільше їх у Київській області: національні інноваційні кластери «Енергетика сталого розвитку», «Технології інноваційного суспільства», «Інноваційна культура суспільства», «Нові продукти харчування».

Переваги локальних кластерів: швидкість створення, відносно низькі витрати; орієнтація на новітні технології, високі технології та

місцеві ресурси; гнучкість та мобільність, здатність до зміни спеціалізації та активізації розвитку депресивних територій.  !

Головне Основним показником суспільно-економічного розвитку держави є ВВП. Порівняно з провідними європейськими країнами в Україні він невисокий.

 Національна економіка країни характеризується секторальною й територіальною (просторовою) структурою.

 Упродовж останніх років в Україні зростає значення третинного сектору економіки (сфера послуг).

 Для територіальної структури економіки України характерні певні диспропорції.

 Серед сучасних форм просторової

виробництва товарів і послуг в Україні поширення отримали технопарки, регіональні та локальні кластери.

Запитання та завдання для самоперевірки 1. Дайте визначення поняття «валовий внутрішній продукт». 2. Охарактеризуйте особливості секторальної структури економіки україни. 3. Чим можна пояснити зростання значення третинного

Пригадайте

значення має ресурсний — природні (мінеральні, водні, лісові, земельні, кліматичні, рекреаційні), трудові, фінансові, виробничі ресурси, а також ефективні способи їх використання (див. таблицю 1). Останнє передбачає наявність таких чинників, як технологічний (використання сучасного обладнання, верстатів, машин), інноваційний (запровадження нових технологій та інших досягнень НТП), управлінський (високий рівень організації виробництва, зростання продуктивності праці, висока кваліфікація трудових ресурсів, стратегічне мислення на різних рівнях управління, ефективність державного регулювання, наприклад підтримка того чи іншого виробництва), ринковий (налагодження каналів збуту продукції, швидке реагування на потреби ринку, позитивна репутація

ресурсів

і сума температур за вегетаційний період, тривалість безморозного періоду, коефіцієнт зволоження. Невичерпні

Рекреаційні узбережжя морів, води суходолу, береги річок, ліси, гори, культурноісторичні пам’ятки, міста-курорти, спортивно-оздоровчі комплекси

трудові Частина населення країни (регіону), яка має необхідні для трудової діяльності освітній і професійно-кваліфікаційний рівень, фізичний розвиток і стан здоров’я

фінансові сукупність усіх грошових коштів, які має держава; підприємства, організації, установи, необхідні

Виробничі Засоби праці (у першу чергу обладнання, верстати), товарно-матері-

переробки. Головним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Відомо, що понад 40 % площі України займають чорноземи, які найбільш придатні для використання в сільському господарстві. Разом із рівнинним рельєфом це є основою для отримання сільськогосподарської продукції, яка має порівняно невисоку собівартість. Важливим

Мал. 1. Маркування сЕ.

ринок Єс виробники мають пройти

процедуру оцінювання відповідності певним вимогам, які в першу чергу стосуються якості та безпеки продукції.

Мал. 2. Обов’язкове маркування органічної продукції в країнах Єс — спеціальний знак «Євролисток». Високу прибутковість має виробництво органічної продукції. За останні роки україна стала важливим її постачальником.

човою і легкою

сільськогосподарську

країн

Африки (мал. 1, 2).

сприятливі

Мал. 3. Окатки — напівфабрикат для чорної металургії, який отримують шляхом спікання пилуватих дрібних руд, концентратів та металовмісних відходів.

сівного вугілля, вогнетривких глин, високоякісних флюсових вапняків. Головною залізорудною базою є Криворізький басейн. На його території розташовані найбільші гірничозбагачувальні комбінати: Інгулецький, Південний, Північний, «Криворіжсталь». Полтавський гірничозбагачувальний комбінат використовує руди Кременчуцького басейну.

підприємствах не тільки видобувають

руду, а й шляхом збагачення отримують залізорудний

(або) окатки (мал. 3).

На території України зосереджені великі поклади марганцевої

Інгулецьке родовища

та

у Запорізькій). Так, загальні запаси марганцевої руди в Нікопольському басейні становлять понад 2 млрд т. Разом із

та іншими компонентами (хром, кремній,

Металургійний комбінат «Азовсталь» (Маріуполь, Донецька обл.), Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Новий сучасний завод із застосуванням італійських електроплавильних технологій побудовано в Дніпрі. Він розрахований на виготовлення 1,32 млн т круглої сталевої заготовки на рік. Серед найбільших виробників труб — Нікопольський, Новомосковський, Нижньодніпровський заводи. Так, Новомосковський завод є найбільшим постачальником сталевих електрозварювальних труб різного призначення.

Продукція української металургії має порівняно низьку собівартість та експортується в різні країни (20 млн т на рік, шосте місце у світі). Таким чином, конкурентні переваги України

світових

рудної сировини і металів здебільшого

Сучасні тенденції

енергетики в Україні. Для України є актуальною проблема забезпечення паливно-енергетичною сировиною. Зараз значна частина Донбасу залишається непідконтрольною територією (основна частка загальних запасів вугілля припадає на Донецький вугільний басейн). Це призвело до зменшення обсягів видобутку кам’яного вугілля та його закупівлі на світовому

отриманий із родовищ природного газу, млн т 1,10,70,60,7

Газ природний скраплений або в газоподібному стані, млрд м3 20,520,120,020,5

(працюють на твердому, рідкому й газоподібному паливі), атомні (використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи), гідравлічні (використовують енергію водяного потоку), сонячні та вітрові електростанції. Основні потужно сті становлять атомні та

електростанції (див. таблицю 3). В Україні працюють чотири

виробляють 50—55 % електр оенергії країни. Зростання питомої ваги АЕС пояснюється стабільністю їх роботи та зменшенням

1980236,0208,488,313,45,714,26,0—— 1990298,5211,670,910,73,676,225,5—— 1996183,094,651,78,84,879,643,5—— 2006192,091,747,88,14,292,248,0—— 2017*15658,237,310,56,785,654,91,71,1

тужністю понад 1 млн кВт. Найбільші

розміщені на

та в Придніпров’ї (тут є  паливо й споживачі): Запорізька (3,6 млн кВт), Криворізька (3 млн кВт), Луганська, Слов’янськ а, Придніпровська. У Харківській та Київській областях працюють Зміївська (2,2 млн кВт) і Трипільська (1,8 млн кВт), на заході країни розташовані Бурштинська (2,4 млн кВт), Ладижинська

Мал.

Ботієвська ВЕс — найбільша вітрова електростанція україни. Розташована поблизу села Приморський Посад (Запорізька обл.).

що вигідно відрізняють певну країну від інших.

сільськогосподарської продукції.

 Конкурентні переваги України на світових

і металів здебільшого забезпечує ресурсний чинник.

 У виробництві сталі зростає значення технологічного, інноваційного та ринкового чинників. Зовнішні чинники сприяють експорту залізорудної сировини.

 Для держави є  актуальною проблема забезпечення паливно-енергетичною сировиною.  У виробництві

Працюємо самостійно

будинку.

сільськогосподарської

комплекс. Отже, в Україні існує

сертифікації,

Ан-225 «Мрія». Останній є найбільшим та найпотужнішим у світі транспортним літаком. Йому належать 240 світових рекордів, що є безпрецедентним випадком

в історії авіації. Після Ан-225 було розроблено середньомагістральний військово-транспортний літак Ан-70.

підприємстві

Мал. 1. Літак Ан-148 має два турбореактивні двигуни, розроблені й виготовлені переважно на українських підприємствах.

Мал. 2. транспортний турбореактивний літак Ан-178, розроблений Державним підприємством «Антонов».

в  інших країнах. У травні 2018 р. був

контракт з американською компанією, який передбачає співпрацю на 25 років. Розробку, виробництво, ремонт та обслуговування двигунів для літаків і вертольотів здійснюють фахівці всесвітньовідомої компанії «Мотор Січ» (Запоріжжя). У 2017 р. тут було розпочато випуск українського вертольота МСБ-2. У 2018 р. Україна виграла тендер на ремонт і модернізацію 17 вертольотів турецької жандармерії. Цей проект реалізовуватимуть компанія «Мотор Січ» та ремонтний завод у Конотопі (Сумська обл.). «Мотор Січ» експортує свою продукцію в Китай, Індію, Білорусь, ОАЕ

та інші країни.

Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова (Дніпро) є провідним підприємством із виробництва ракетно-космічної техніки, зокрема ракет-носіїв, космічних апаратів, рідинних ракетних двигунів.

За час свого існування на підприємстві створено чотири покоління ракет-носіїв. Так, для реалізації міжнародного проекту «Морський старт» було виготовлено двоступеневу екологічно чисту ракету-носій

комплексу. Казенне підприємство спеціального приладобудування «Арсенал» (Київ) розробляє оптичні й оптико-електронні прилади та системи для аерокосмічних комплексів. Державне науково-виробниче підприємство «Об’єднання “Комунар”» (Харків) спеціалізується на виготовленні систем керування та контролю космічних комплексів і літаків. Імпортує Україна здебільшого літаки «Боїнг», передбачається поставка 55 вертольотів компанії «Ербас».



2 Виробництво автомобілів, сільськогосподарської техніки: тенденції розвитку, міжнародне кооперування. Останніми роками виробництво легкових автомобілів

до СОТ;

 зниження купівельної спроможності населення;

 відсутність підтримки державою власного виробника;

 масове завезення вживаних автомобілів іноземної реєстрації (так звані «єврономери») тощо.

Єдине в Україні підприємство з повним циклом виробництва — Запорізький автомобілебудівний завод  — усе більше орієнтується на виготовлення легких комерційних автомобілів («ЗАЗ

і «ЗАЗ Ланос Карго»), а також автобусів. Частина цієї продукції експортується.

підприємств

Мал. 3. Виробництво автобусів «Богдан». Завод у Луцьку використовує сучасне обладнання та передові технології. тут виробляють автобуси малого, середнього, великого й надвеликого класів, а також спеціальну техніку.

форми міжнародного поділу праці, яка полягає в розвитку виробничих зв’язків, що виникають та існують між країнами з метою

виробничих процесів. Так, сучасний завод європейського рівня з крупновузлової зборки («викруткове виробництво») автомобілів «Шкода» працює в Закарпатті поблизу кордону з Угорщиною та Словаччиною (проект « Єврокар »). Це один із заводів чеської компанії «Шкода Авто», яка фактично належить концерну «Фольксваген» (Німеччина). У 2011 р. у Львові було створено спільне українсько-німецьке підприємство « Електронтранс », яке здійснює проектування та виробництво сучасного міського електротранспорту — трамваїв, тролейбусів, а також автобусів (у тому числі на електричному двигуні) (мал. 4). Найбільший виробник вантажних автомобілів в Україні — АвтоКРАЗ (Кременчук, Полтавська обл.). Завод щороку випускає понад

500  бортових вантажівок, самоскидів, тягачів високої прохідності, у тому числі військових. Великих змін зазнало і виробництво сільськогосподарської

і Дніпропетровський механіко-тракторний завод. Складання

тракторів торгової марки «ЛС» (LS) планує розпочати Запорізький

мобілебудівний завод. На Херсонському машинобудівному заводі налагоджено випуск нового фінсько-українського зернозбирального комбайну «Скіф-280 Суперіор»; також тут виробляють жниварки, колісні трактори, розроблені на основі технології

точною

обробкою та збиранням, при цьому

транспортабельність (іншими словами, на

мало впливає споживчий чинник). До складу електроніки в Україні належать не тільки підприємства, а й науково-дослідні інститути та конструкторські бюро. Вони спеціалізуються на розробці і впровадженні систем управління, інтегральних мікросхем, комп’ютерних систем. Серед найвідоміших підприємств — «Хартрон» (Харків), «Квазар» (Київ), «Навігатор» (Київ).

Науково-виробниче підприємство (НВП) «Хартрон» — це холдинг, до складу якого входять керівна компанія, власне НВП «Хартрон» і ще кілька підприємств. Основною

продукцію — комплексні бортові системи з інтегрованою електронікою для автомобільної промисловості. Її експортують у різні країни для виробництва автомобілів «Опель», «Дженерал Моторс», «Порше», «Фольксваген», «Ауді», «Ламборгіні». Реалізація цієї продукції здебільшого відбувається на ринках інших країн. Американська компанія «Джейбіл» побудувала завод біля Ужгорода в Закарпатті, продукція якого (переважно електронні плати) іде на експорт. Разом із понад 100 підприємствами компанії, які працюють у 24 країнах світу, український завод виконує замовлення від «Ай-Бі-Ем», «Алкатель», «Нокіа», «Філіпс», «Циско», «Хьюлет Паккард». Серед продукції, яка призначена для реалізації, — ТВ-приставки «IPTV set-top box». Сингапурська компанія «Флекстронікс» також побудувала підприємство в Закарпатті (Мукачеве). Тут встановлене найсучасніше обладнання для виготовлення компонентів споживчої електроніки, медичного, телевізійного, медійного обладнання.

Проте в  Україні

Набагато краще організована її реалізація.

потенціал для виробництва пасажирських і супервантажних транспортних літаків.

 Останніми роками виробництво легкових автомобілів суттєво знизилося, стабільним є виробництво автобусів, тролейбусів, вантажних автомобілів.

 В Україні зростає кількість продукції, яка виробляється в умовах міжнародного кооперування.

Зростає кількість підприємств України, які беруть участь у глобальних ланцюгах

зареєстрованих

їнських підприємствах. У грошовому

43,0 %, у 2015 р. — 41,5 %).

(у 2016

Українська фармацевтична промисловість виробляє близько

Лідером серед виробників ліків є ПАТ «Фармак» (Київ). Щороку компанія освоює та пропонує на ринок близько 20 нових препаратів. У 2015 р. було введено в дію новий лабораторно-технологічний комплекс, що дозволяє компанії істотно змінити організацію досліджень та

розробки нових препаратів.

Фармацевтична компанія «Здоров’я» (Харків) є найбільшою у своєму регіоні. Її особливість — потужне фітохімічне виробництво повного

циклу: від отримання витяжки з  рослинних тканин до випуску різних

форм лікарських засобів.

Значною проблемою фармацевтичного ринку україни є тіньовий сектор, де ви -

експертними оцінками,

цього об’єднання. Промисловість

продукцію, яка безпосередньо використовується в побуті.

засоби для чищення твердих

залежно від конкретного виробництва

транспортний, споживчий, працересурсний та сировинний чинники. Зараз обсяги виробництва побутової хімії зростають після падіння у 2015 р. Так, у 2017 р. цієї продукції було продано на суму 24 млрд грн. Лідерами є зарубіжні компанії, що створили свої виробництва на території України. Приблизно половину ринку контролює американська ТНК « Проктер енд Гембл », якій в Україні належать два сучасні заводи — у Борисполі (Київська обл.) та Покрові (Дніпропетровська обл.). Завод у Покрові, зокрема, випускає товари торгових марок «Гала», «Фейрі», «Сейфгард» і «Камей» (мал. 1). Всесвітньовідома

матеріали. Найбільшими виробниками цієї продукції, зокрема, є «СнєжкаУкраїна» (Яворів, Львівська обл.), «Полісан» (Суми), «Адвент-Інвест» (Київ), «Тіккуріла» (Київ), Науково-виробнича фірма «Ірком-ЕКТ» (Київ), «ЗІП» (Кам’янське, Дніпропетровська обл.). Значна частина продукції виробляється за участю іноземних компаній.  2 Особливості розвитку й просторової організації

меблів, текстилю, одягу, взуття. На меблеву промисловість припадає понад половина товарної

і Чернівецькій областях. Так, у Львівській області розташований меблевий комбінат «Стрий». Він є найбільшим

У текстильній промисловості виділяють бавовняне, вовняне, шовкове, лляне виробництва. Найбільш потужні підприємства з виробництва бавовняних тканин розташовані в Тернополі та Херсоні (бавовняні комбінати), окремі виробництва є в Нікополі, Києві, Харкові, Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Полтаві, Коломиї (Івано-Франківська обл.). Комбінат «Текстерно» (Тернопіль) — єдине в країні підприємство із замкненим циклом, яке включає три фабрики: прядильну, ткацьку й обробну (оздоблювання й фарбування) (мал. 2).

Найбільшим підприємством із виробництва вовняних тканин є камвольно-суконна компанія « Чексіл » (Чернігів), сучасні підприємства розташовані в Харкові, Одесі, Сумах, Дунаївцях (Хмельницька обл.), Кременчуці (Полтавська обл.), Стриї (Львівська обл.).

Великий виробник шовкових тканин — Черкаський шовковий комбінат, який спеціалізується на тканинах із натуральних і синтетичних волокон, у тому числі плащових, декоративних, технічних та меблевих.

У Києві розташовані Київський шовковий комбінат (шовк із натуральної сировини) та Дарницький шовковий комбінат ім. Яськова (спеціалізується на оздобленні тканин). Виробництво лляних тканин в Україні розвивається на власній сировині здебільшого в північно-західній частині. Тут розташовані Рівненський і  Житомирський льонокомбінати, які мають повний цикл переробки льону, а також використовують інші види пряжі та їхні суміші. Підприємства швейної промисловості розташовані переважно у великих населених пунктах. Серед виробників одягу: швейні фабрики «Воронін» (Київ), «Земал» (Миколаїв), «Зорянка» (Кропивницький), «Ворскла » (Полтава), « Фея » (Маріуполь), швейні підприємства в Харкові, Дніпрі, Одесі, Львові, Дрогобичі. Основні види продукції — верхній одяг (пальта та напівпальта, жакети, костюми, піджаки, брюки, плащі, спецодяг). Значна частина швейних виробництв співпрацює із закордонними компаніями-замовниками за давальницькою схемою. Тобто вони використовують їхні матеріали,

олійне, виноробне, круп’яне, консервне, рибне). Інша група (хлібопекарське, кондитерське, макаронне виробництва) орієнтується на споживача. Є виробництва, які мають подвійну орієнтацію — на сировину та на споживача (наприклад борошномельна, окремі виробництва молочної та м’ясної промисловості). Виробництва борошна (борошномельне) та різних круп (круп’яне) розміщуються як у районах вирощування зернових культур, так і поблизу споживача. Найбільші з них працюють у Харківській, Дніпропетровській, Полтавській, Черкаській, Київській областях, а також у Києві. На споживача орієнтується й кондитерська промисловість, оскільки багато видів її продукції мають обмежений термін зберігання. Найбільші підприємства працюють у великих містах і належать потужним компаніям, зокрема кондитерській корпорації «Рошен» (Київська, Вінницька, Маріупольська й Кременчуцька кондитерські фабрики), корпорації «БісквітШоколад» (Харків), кондитерській компанії «АВК» (Дніпро).

Більшість підприємств цукрової промисловості зосереджена в районах вирощування цукрового буряку (Вінницька, Київська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська, Хмельницька, Харківська, Тернопільська обл.).

Олійна та жирова галузі включають підприємства, які виробляють олію, маргарин, мило. Найбільші

продукції випускають: Дніпропетровський олійно-екстракційний

олійно-екстракційний завод (Запорізька обл.), Одеський олійно-жировий комбінат, підприємство «Кіровоградолія». Найбільше плодоовочевих консервів виробляють на півдні країни, поблизу сировини. До потужних підприємств, зокрема, належать Херсонський, Ізмаїльський, Одеський, Вінницький консервні заводи. Промисловою переробкою молока (молочна промисловість) в Україні займаються понад 300 підприємств, серед яких основна роль належить середнім та великим. Заводи з виробництва тваринного масла працюють у Вінницькій, Київській, Полтавській, Дніпропетровській,

Найбільші виробничі потужності рибної промисловості зосереджені на підприємствах, розташованих у портових містах (Одеса, Ізмаїл, Очаків, Вилкове, Херсон, Маріуполь, Бердянськ, Генічеськ). Є підприємства і  в інших містах, але вони здебільшого виготовляють продукцію із замороженої сировини.

 !

Головне Фармацевтична промисловість України швидко розвивається і є однією з найбільш прибуткових складових промисловості.

 Основним чинником розташування підприємств побутової хімії є екологічний, також мають значення транспортний, споживчий, працересурсний та сировинний чинники.

 На меблеву промисловість припадає понад половина товарної продукції деревообробної промисловості України.

 Розміщення більшості підприємств легкої промисловості залежить від сировинного, працересурсного та споживчого чинників.

 Визначальну роль для розміщення підприємств, які виробляють продукти харчування,

Запитання

Розкажіть

Працюємо

із транспортною системою. Особливо посилюється необхідність її розвитку в умовах

ток

Територією України проходять чотири європейські МТК (мал. 1):

№ 3: Берлін (Дрезден) — Вроцлав — Львів — Київ.

№ 5: Венеція — Трієст — Любляна — Будапешт — Ужгород — Львів.

№ 7: Дунайський (водний): Австрія — Угорщина — Сербія — Болгарія — Румунія — Молдова — Україна.

№ 9: Гельсінкі — Санкт-Петербург (Москва) — Київ — Кишинів — Бухарест — Александруполіс (із чотирма відгалуженнями).

Так, із залізничного маршруту МТК № 3 на Україну припадає 648 км. Вони є повністю електрифікованими, двоколійними й обладнані пристроями автоблокування. Проблемою МТК № 5 на території України для залізничного сполучення було подолання Карпатських гір. Вона була вирішена після введення

та 100 міжнародних центрів. Найбільша їх кількість розташована у великих містах, де наявні кваліфіковані кадри та наукові установи, у першу чергу Києві, Харкові та Львові. Зі 100 світових компаній з офшорного програмування більше десяти — українські.

Найбільшими іноземними замовниками програмного забезпечення з України є компанії США, ЄС (передусім Німеччини) та Ізраїлю.  3 Ресурсний потенціал і перспективи розвитку рекреаційного

комплексу в Україні. Україна щедро обдарована природними, історико-культурними та національно-етнографічними ресурсами, які

курортів, як Трускавець, Поляна, Шаян, Моршин, Немирів, Любінь Великий. У Карпатах є умови для розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів (найбільш відомий курорт — Буковель). Джерела мінеральних вод є і в інших районах України: Миргород (Полтавська обл.), Слов’янськ (Донецька обл.), Хмільник (Вінницька обл.), село Березівське (Харківська обл.). Досить значні запаси лікувальних грязей. На їх базі були створені курорти, зокрема Куяльник (Одеська обл.), Коблеве (Миколаївська обл.), Слов’янськ (Донецька о бл.) тощо. Важливу роль відіграють рекреаційні

Чорного та Азовського морів. Протяжна берегова лінія з піщаними косами в поєднанні з досить тривалим теплим періодом створюють умови для розвитку пляжного й оздоровчо-лікувального туризму. Серед найбільш відомих курортів — Одеса, Скадовськ, Очаків, Коблеве, Затока, Бердянськ, Кирилівка (мал. 3). Основою для організації екскурсійного, пізнавального, екологічного туризму є об’єкти природно-заповідного фонду. Станом на 2018 р. він має у  своєму складі 8296 територій та об’єктів загальною площею майже

Мал. 3. Затока —

Мал. 4. історичний центр

бутку) дуже велика, оскільки постійно зростає необхідність розбудови сучасних виробництв та оновлення існуючих. Зважаючи на нестачу власних коштів, важливе значення мають іноземні (зовнішні) інвестиції. Як і внутрішні, вони можуть бути приватними й державними. За 2018 р. в економіку України надійшло понад 2,4 млрд дол. прямих іноземних інвестицій, які є показником рівня довіри до країни та забезпечують контроль інвестора над об’єктом розміщення коштів (не менш ніж 10 % статутного капіталу).

Підприємства з прямими іноземними інвестиціями становлять лише

24 % загального обсягу капіталу україни й майже 35 % загальної

2)

Кредити, надані органами управління інших держав, включно з умовними державними кредитами, тобто міжнародні кредити, які надаються під гарантії Кабінету Міністрів україни

Кредити, надані іноземними комерційними

надходжень) і боротьба з корупцією. Крім коштів,

ресурси від інших учасників світового ринку запозичень

Транснаціональні фінансові корпорації (банки, фінансові компанії)

в  Україні.

В умовах інтеграції України в європейську та світову економіку ефективність банківської системи збільшується завдяки установам з іноземним капіталом. Значну роль тут відіграють транснаціональні фінансові корпорації , які є різновидом ТНК, що діють у банківській сфері. Якщо у 2005 р. частка іноземного капіталу в капіталі діючих банків становила менше 10 %, то у 2018  р. цей показник склав понад 35 %. Із 82 б анків, які мають ліцензію Національного банку України, — 38 банків з іноземним

коридори.

природного рекреаційного потенціалу

оздоровчі ресурси, об’єкти природно-заповідного фонду.

іноземні запозичення Україні надає МВФ.

Пригадайте

Поняття про сталий (збалансований) розвиток. Стратегія сталого (збалансованого) розвитку є однією з найактуальніших у всіх сферах діяльності людства. Її головне завдання полягає

в тому, щоб сучасне покоління могло задовольняти свої потреби, зокрема в товарах, послугах, соціальній стабільності та безпечному довкіллі, але при цьому не створювати перешкод для майбутніх поколінь у задоволенні їхніх потреб (мал. 1).

Стратегія сталого розвитку об’єднує три взаємопов’язані складові: економічну, соціальну та екологічну (мал. 2).

Основні положення сталого (збалансованого) розвитку були проголошені в 1992 р. на Конференції ООН із навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, Бразилія), на Всесвітньому саміті зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі (ПАР) у 2002 р.

вони були підтверджені, уточнені й конкретизовані, а на конференції «Ріо+20» (Ріоде-Жанейро) у 2012 р. — продовжені.

в  різних країнах. На сьогодні відсутня

Здебільшого серед країн-лідерів опиняються високорозвинені країни, які мають фінансові можливості найбільш послідовно й повно реалізовувати стратегію сталого розвитку. Зокрема, це Німеччина, Ісландія, Швейцарія, Швеція, Австралія, Канада, Данія, Фінляндія, Норвегія. Так, у Німеччині Федеральне статистичне відомство кожні два роки оприлюднює звіт про стан показників сталого розвитку, а кожні чотири роки вдосконалюється сама національна стратегія. Серед

Мал. 1. Володимир Вернадський (1863—1945) — український вченийприродознавець, філософ, громадський діяч, засновник української Академії наук. Його вчення про ноосферу значною мірою є передвісником стратегії сталого розвитку.

Соціум

Допустимий Справедливий Сталий розвиток Довкілля Життєздатний Економіка

Мал. 2. ск ладові сталого (збалансованого) розвитку.

1) Поясніть взаємозв’язок складових сталого розвитку.

2) Як ви розумієте справедливість в економічній та соціальній сфері життєдіяльності?

часткою

27 %, в Іспанії — 20 %, в Ірландії — 19 %, у Німеччині

більшості країн Європи відбувається економічне зростання, завдяки чому досягнуто успіхів у подоланні бідності, покращується екологічна ситуація, зростає площа зелених насаджень.

Мал. 3. Контейнери для сортування сміття в Польщі.

1) Які проблеми виникають в  україні через відсутність розвиненої системи сортування сміття?

2) Де і для чого можна використовувати окремі види сміття?

економіки, підвищення якості життя, створення мережі захисту біологічного різноманіття (понад 85 % основних видів диких тварин і рослин перебувають під охороною), скорочення викидів вуглекислого газу.

 3 Стратегія сталого (збалансованого) розвитку України.

Наша держава послідовно відстоює положення стратегії сталого (збалансованого) розвитку. У січні 2015 р. Президент України підписав указ «Стратегія-2020».

Він складається із чотирьох векторів руху: сталий розвиток країни; безпека держави, бізнесу та громадян; відповідальність і соціальна справедливість; гордість за Україну в Європі та світі. «Стратегія-2020» включає 62 реформи. Із них пріоритетними визначено вісім реформ (у тому числі реформа системи національної безпеки та оборони, оновлення влади та антикорупційна реформа, судова реформа, децентралізація та

розвитку. Означені цілі є ключовими напрямами розвитку країн, що були ухвалені ООН, серед

здоров’я і добробут, якісна освіта, гендерна рівність, чиста вода та належні санітарні умови, гідна праця та економічне зростання.

 ! Головне Стратегія сталого (збалансованого) розвитку полягає

щоб нинішні покоління могли задовольняти свої потреби, зокрема в товарах, послугах, соціальній стабільності та безпечному довкіллі, але при цьому не створювати перешкод для

Поміркуйте

1.

стратегія сталого (збалансованого) розвитку вирішення

2. Як вирішуються суперечності між бажанням

Відомо, що за допомогою сортування сміття можна отримати

Альбедо — відношення кількості відбитої енергії до

Антропосфера — частина географічної оболонки, що охоплює все людство як сукупність організмів.

Атмосфера — повітряна оболонка Землі, пов’язана з нею силою

економічні зони (ВЕЗ) — певна територія тієї чи

діяльності.

Всесвітній час — середній сонячний

Вулканізм — сукупність явищ та процесів, пов’язаних із підніманням магми в земну кору, а також її виливом на поверхню Землі. Географічна довгота — кут, складений площиною

обробки, аналізу та візуалізації (подання) інформації у вигляді тексту, карт, таблиць, графіків тощо.

Геоїд — фігура Землі, утворена рівневою поверхнею, яка збігається у відкритих морях та океанах із їх

чій), і продовжена під материками.

Геологічне середовище людства

Геополітика

глобальною фінансовою та планетарною інформаційною сферою. Глобальні

виробництва.

Екзогенні процеси — фізичні та хімічні процеси й перетворення, що відбуваються на поверхні Землі або на незначній глибині під дією сонячної радіації, сили тяжіння та життєдіяльності організмів (вивітрювання гірських порід, вплив вітру, води на рельєф, діяльність льодовиків і талих льодовикових вод, вплив сил гравітації на рельєф, берегова діяльність морських акваторій).

Ендогенні процеси — фізичні та хімічні процеси й перетворення, що відбуваються в надрах Землі, передусім у земній корі та верхній мантії (тектонічні рухи, магматизм, метаморфізм).

Затока — частина океану або моря, що глибоко врізається в суходіл.

Зближення меридіанів — кут у заданій точці

її географічним меридіаном та осьовим меридіаном зони чи лінією, паралельною йому.

Зближення меридіанів може бути

(знак «+»).

Землетруси

зумовлені природними причинами різного характеру.

Зсув

ли тяжіння.

Індекс людського розвитку

життя), освіченості й валового національного доходу на

східним (має знак «–») та західним (знак «+»).

Масштаб — відношення, яке показує, у скільки разів зменшені лінійні розміри еліпсоїда або кулі при їх зображенні на карті. Масштаб може бути іменованим, числовим та лінійним.

Міжнародний ринок товарів — складова частина

Океан — частина Світового океану, яка розташована між материками,

ний режим.

Платформи — великі,

Ресурсозабезпеченість

Рівнини — великі відносно рівні ділянки земної

Роза вітрів — векторна діаграма, яка дає наочну уяву про режим вітру за

певний проміжок часу (місяць, сезон, рік).

Рухливі (складчасті) пояси — тектонічно активні структури, що утворюються в зонах взаємодії літосферних плит.

Світовий ринок інвестицій — глобальний механізм розподілу інвестиційних потоків між територіями та країнами в глобальній економіці. Світосистема — результат і процес формування глобальної геопросторової єдності в системі «суспільство—природа». У складі світосистеми розрізняють п’ять підсистем: демографо-екологічну, економічно-господарську, інформаційно-технологічну, соціально-культурну та політичну.

Сонячна радіація — енергія, яку випромінює Сонце.

Соціосфера — людство із властивими йому виробничими й суспільними відносинами, а також освоєна

Тектонічні рухи — сукупність горизонтальних

природного середовища.

рухів літосфери.

Територіально-політична система (ТПС) — взаємопов’язана сукупність елементів політичної сфери (центри управління, органи влади, кордони, партії, суспільні рухи тощо), що склалися на певній території, у їх взаємодії між собою та із географічним простором.

Течії (океанічні) — горизонтальні переміщення водних мас.

Топографічна карта — загальногеографічна карта, що відрізняється великою деталізованістю змісту та забезпечує високу точність вимірювань.

Транснаціональні корпорації (ТНК) — великі компанії, які мають виробничі підрозділи в багатьох країнах світу; сукупність підприємств (дочірніх фірм), розташованих у різних країнах світу й підпорядкованих одній

корисних

копалин відкритим способом (кар'єри); 2 глибина кар'єру

в метрах

Склади пального, цистерни, баки

Радіостанції, телевізійні центри, вежі мобільного зв'язку

Капітальні споруди баштового типу

Водяні млини

Вітряки

Церкви

Пам'ятники, монументи, братські могили

Будинки лісника

Позначки урізів води Характеристика річок та каналів (137 ширина, 6,5 — глибина в метрах, П — характер ґрунту дна)

Мости та їхні характеристики (ЗБ — матеріал споруди, 8 — висота низу ферми (прогінної споруди) над рівнем води, 170 — довжина мосту, 6 — ширина проїжджої частини в метрах, 50 вантажопідйомність у тоннах)

Броди (0,5 глибина, 12 — довжина в метрах, П — характер ґрунту дна, 0,1 — швидкість течії в м/с)

Греблі (Зем. матеріал споруди)

Колодязі, криниці (8 — глибина в метрах)

Джерела необладнані РЕЛЬЄФ Горизонталі: а) основні потовщені;

Тема 5.

§

Тема 6.

§

III. Загальні суспільно-географічні

Тема 1. Географічний простір

редактори Л. А. Шведова,

. Редактор

. Технічний редактор А. В. Пліско. Художнє оформлення В. І. Труфена. Комп’ютерна верстка О. В. Сідельникової. Коректор Н. В. Красна.

Окремі зображення, що використані в оформленні підручника, розміщені в мережі Інтернет для вільного використання

Підписано до друку 29.05.2019. Формат 70 × 90/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 16,38. Обл.-вид. арк. 24,50. Тираж 74 651 прим. (1-й запуск 1—30 000). Зам. № 4301. ТОВ Видавництво «Ранок», вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071. Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 5215 від 22.09.2016. Адреса редакції: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145. E-mail: office@ranok.com.ua. Тел. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67