11 укрліт

Page 1


Борзенко О. І.

ISBN 978-617-09-5227-1

978-617-09-5227-1

максим рильський

Перекладацька діяльність

Образ поета

З любов’ю до життя («Солодкий світ! . .»)

28 Читацький практикум. «Солодкий світ!..» .

бути молодим…»

теплі дні збирання винограду…»)

ПроЗоВе роЗмаїття 1920-х рокіВ

і тематика

герой і кохання

Роздуми про сутність

ФАНАтиЗМОМ і ЛюДяНіСтю («я (РОМАНтиКА)»)

Основний конфлікт

герой перед вибором

Мурахи революції («Кіт у чоботях»)

МОРе, МОЛОДіСть, РОМАНтиКА («МАйСтеР КОРАБЛя»)

Особливості жанру та художньої організації

Проблемно-тематичний комплекс

Мотиви та образи

Зізнання в любові («Задивляюсь у твої зіниці…»)

154

155 шлях до щастя («Казка про Дурила»)

дмитро Павличко

Проста філософія долі («Два кольори»)

156

158

практикум.

іван драч 162

вірою в

(«Балада роду»)

Читацький практикум. Балада роду 163

Дивний подарунок («Крила (Новорічна казка)»)

Читацький практикум. Крила .

У пошуках виражальних форм («Балада про соняшник») .

микола Вінграновський

У пошуках краси слова

Читацький практикум. «Цю жінку я люблю. Така моя печаль…»

Борис олійник

Філософська декларація

164

166

167

168

169

я йду до тебе…» . . . . . . . . . . . 197

Поезія духовного опору («господи, гніву пречистого…», «як добре те, що смерті не боюсь я…», «Пам’яті Алли горської») . . . . . . . . . . . . . . . 198

Читацький практикум. «Господи, гніву пречистого…» . . . . . . . . 199

Читацький практикум. «Як добре те, що смерті не боюсь я…» . . 199

практикум.

«Химерний» твір про колективізацію («Лебедина зграя» Василя Земляка)

Роман про незвичайну долю («Роксолана» Павла Загребельного)

Роман про зраду («Мальви» Романа іваничука)

Незвичайне в буденному («Дім на горі» Валерія шевчука) .

кримськотатарська Література .

209

ігор римарук

Про оновлення й розчарування («Обнови»)

Читацький практикум. Обнови

Василь герасим’юк

У вічному колі єднання («Чоловічий танець»)

Юрій андрухович

Чи він «марнує

(«інтернат»)

Пагутяк

Прихований світ магії («Зачаровані музиканти: роман-феєрія»)

дочинець

у формі щоденника («Криничар . Діяріюш найбагатшої людини Мукачівської домінії»)

отже, здобуваємо новий досвід, збагачуємося знаннями

На ці питання, хай і частково, але дає відповіді література, що зберігає духовні образи тих далеких

попереднього століття: люди запустили супутник Землі, побували на Місяці, навчилися контролювати ядерну енергію. Автомобіль, літак, телефон, кіно, радіо, телебачення, антибіотики, холодильники, пральні машини й ще безліч винаходів — усе це з’явилось або набуло

поширення у ХХ столітті.

Епоха страшних суспільних катастроф і водночас великих досягнень, стрімкого оновлення в усіх сферах людської діяльності. Звичайно, відчутно оновилися й суспільні ідеали та мистецькі форми.

Комсомолка (Ôеäір Êричевськиé, 1925)

Рік 1933-й

(Âіктор Öимбаë, 1936)

(1927)

øироке ïобóтóвання. Ñереä ïисьменників бóëи не тіëьки ïреäставники інтеëі´енöі¿, а é ïроëетаріатó, і сеëа. Ñтираëися меæі міæ кëасами і віäбóваëася äемократиçаöія кóëьтóри. Ëітератóра стаëа не тіëьки øирøоþ, а é ãëибøоþ. Íаéваæëивіøе, ùо ïостаëи

позбавлено свободи творити».

Характерна риса літературного процесу 1920-х років — утворення літературних угруповань, завдяки яким письменники реалізовували прагнення до самовиявлення й творчої свободи.

Найбільш чисельними були організації «Плуг» (спілка селянських письменників) і «Гарт» (спілка пролетарських письменників). Учасники «Плугу» (Сергій Пилипенко, Андрій Головко, Петро Панч, Докія Гуменна та інші) виступали

ідей.

1920-õ

1.

2.

4.

5.

Троянкер, Леонід Чернов, художники Василь Єрмилов, Георгій Цапок та ін. Назва групи не була випадковою: вона єднала

її учасників із загальноєвропейським мистецьким рухом

авангардистів.

Слово авангард походить від французького avantgarde — передовий загін. Авангардисти відмовились від культурної спадщини, реалістичного зображення дійсності, обстоювали крайній авторський суб’єктивізм та експериментаторство. До основних течій авангарду

поезії. 3. Уся дотеперішня література підносила замріяну

Ми

карколомне сальто­мортале,

мість проголошували культ урбанізованої

) Карусель

Àрõиïенко, 1913)

1.

2.

педагогічного факультету Психоневрологічного інституту. У студентські роки почав віршувати. 1913 року в київському видавництві

«Відродження» вийшла перша збірка М. Семенка — «Prelude». Вона була витримана в дусі раннього модернізму й містила твори романсового та елегійного характеру. Згодом захопився авангардним мистецтвом. 1914 року в Києві видав

української інтимної лірики».

1917 року Михайль Семенко

мертвопетлює». Більшість цих творів, позначених яскравими формальними експериментами, були написані ще під час перебування на Далекому Сході. У різний час Михайль Семенко очолював літературно-мистецькі групи «Фламінго», «Аспанфут» (Асоціація панфутуристів), «Нова генерація», «Ударна група поетів-футуристів». Він також

«Каблепоема

за океан»

Михайля Семенка . (1922)

Êиºві на ïочаткó 1914 р. Ñеменко раçом іç õóäоæниками Âасиëем Ñеменком (братом) та Ïавëом Êовæóном çасновóº ïерøе ôóтóристичне об’ºäнання. Óсі óчасники вçяëи собі екçотичні імена — Ìиõаéëь, Áаçиëь, Ïавëь — і öе ïеренаçивання çãоäом óвіéøëо в моäó сереä óкра¿нськиõ ôóтóристів (Ãеорãіé Øкóрóïіé ïеретворився на ¥ео, Ìиõаéëо Éоãансен став Ìаéком, і навіть Ìикоëа Áаæан інкоëи ïіäïисóвався ім’ям Íік). Ëþáîâ ßêèì÷óê, ïисьменниöя, ініöіаторка кóëьтóрноãо ïроектó «Ðік Ñеменка»

1.

2.

Місто

Осте сте

бі бо

бу

візники — люди трамваї — люди

автомобілібілі

бігорух рухобіги

рухливобіги berceus* кару селі

елі

лілі

пути велетні

диму сталь

палять

пах

Berceus

пахка

пахітоска дим синій

пускають бензин

Бажання

Чому не можна перевернути світ?

Щоб поставити все догори ногами?

Це було б краще. По-своєму перетворити.

А то тільки ходиш, розводячи руками.

Але хто мені заперечить перевернути світ?

Місяця стягнуть і дати березової каші,

Зорі віддати дітям — хай граються,

Барви, що кричать весняно, — служниці Маші.

Хай би одягла на себе всі оті розкоші!

Тоді б, певно, Петька покохав її, скільки було сили. А то ходиш цим балаганом, що звуть — природа,

1.

2. Знайдіть у тексті твору метафори

3. який фразеологізм ужив автор? яке значення

5.

6.

цей фразеологізм? Поміркуйте, з якою метою його використовує поет .

4. Пригадайте, що таке іронія . Наведіть приклади іронії

автор вдається до

1.

2.

3.

4.

5.

долю.

Леся Українка, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник, Олександр Олесь, Ми-

кола Вороний, Володимир Винниченко. У їхній творчості утвердились основні

напрями й течії модернізму — імпресіонізм, неоромантизм, експресіонізм, символізм, неореалізм. У 20-х роках ХХ ст. всі ці напрями

світової

та національно-визвольних змагань. З утвердженням тоталітарної радянської

ності

гостроти проблема свободи творчості. Літератори намагались осмислити історичні втрати й набутки українського народу, прагнули визначити перспективи розвитку національно-культурного життя. Творчість Максима Рильського, Євгена Плужника, Миколи Хвильового, Валер’яна Підмогильного, В. Домонтовича (Віктора Петрова), Миколи Куліша збагатила модернізм новими художніми відкриттями.

1.

ВітаїЗму

танок

(Îëексанäр Àрõиïенко, 1912)

2.

3.

до «чистого мистецтва», що співвідносилось із «буржуазною»

отримала назву «неокласиків». Неформальним лідером «київських неокласиків» був поет і літературний критик Микола Зеров.

сонеті М. Драй-Хмари «Лебеді» є такі промовисті рядки: «О ґроно п’ятірне нездоланих співців, / крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів, / що розбиває лід одчаю і зневіри». До неокласичного «ґрона п’ятірного», окрім М. Зерова, належали Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара та Освальд Бургардт (Юрій Клен). Усі з доброю освітою та бездоганним мистецьким смаком, «неокласики» не схвалювали агресивного безкультур’я пролетарських письменників. Не дивно, що їх звинувачували в нехтуванні революційними ідеалами. чому «неокласики»?

Класиками (від лат. classicus — зразковий) називають митців, творчість яких пройшла випробування часом. Наприклад, античних письменників. Їхні твори стали своєрідним естетичним еталоном, який наслідували поети доби Відродження, а також літератори епохи Класицизму. Напевно, усіх цих

Зеров:

залізна течія — Оце твоя, поезіє, дорога.

Леконт де Ліль, Жозе Ередія, Парнаських зір незахідне сузір’я

Освальд Бургардт (юрій Клен)

сторінками спогадів

1.

2.

яким ¿¿ ïричеïëено, õотіëи вчитись ó кëасиків, себто маéстрів, які äаëи нам невмирóùі çраçки ïоеçі¿, а öе, роçóміºться, бóëо не на рóкó «ïоетам», які нічоãо не õотіëи вчитися, ні стискати себе æоäними нормами і ненавиäіëи все, ùо стояëо виùе ¿õ. Þð³é Êëåí (Îñâàëüä Áóðãàðäò), óчасник ãрóïи «неокëасиків»

максим риЛьський (1895—1964)

сенко, етнографи і фольклористи О. Русов, Д. Ревуцький, актор і режисер П. Саксаганський. 1902 року Тадей Рильський помер, і родина змушена була переїхати з Києва до родинного маєтку в Романівці (нині Житомирська область). Коли Максимові виповнилося вісім років, його віддали до приватної гімназії в Києві. Під час навчання він жив і виховувався в родинах М. Лисенка та О. Русова.

Закінчивши гімназію, навчався спочатку на медичному, а потім на історико-філологічному факультеті Київського університету. Писати почав рано, 1910 року видав збірку «На білих островах». Далі

книжки «На узліссі», «Під осінніми зорями». Події революції не дозволили здобути повну університетську

селах до осені 1923 року. Тоді й написав свої найкращі твори, що склали збірку «Синя далечінь» (1922). Повернувшись

групи «київських неокласиків». Незалежна літературна

поета

роздратування влади. 1931 року М. Рильського заарештували. Після кількамісячного перебування у

поза межі ідеологічних заборон. Лише після смерті радянського диктатора Й. Сталіна 1953 року поет зміг виявити своє справжнє (здавалося, безнадійно втрачене) поетичне світобачення. Були написані книжки «Троянди й виноград» (1957), «Далекі небосхили» (1959), «Голосіївська осінь» (1959), «В затінку жайворонка» (1961).

Помер Максим Рильський 24 липня 1964 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. Максим Рильський

Плач ярославни (Ìиõаéëо Áоéчóк, 1910-ті)

1.

2.

4.

актуальних тем.

Поет пояснював: «Коли звернемось до моїх речей, то справді дивно читати в 1922—23 рр. про рибальство, спокій і т. д. Це не значить, проте, що я в час революції лиш спокійно ловив рибу, а тільки вказує на

коментар фахівця Філософічність — стильова

оäчаºм, виніс сïокіé іç осереääя бóрі, соëоäкість світó — іç éоãо отрóéно¿ ãіркоти, світëо і ясність — іç кроміøньо¿ тьми і õаосó, ïроçорість — іç каëамóтно¿ ïовені éоãо äоби, рівноваãó — іç катастроôи. Þð³é Ëàâð³íåíêî, ëітератóрниé критик

й пережите — внутрішнє «прозріння» після непростих випробувань,

муках безсердечних літ» Поезія складається з трьох строф, поєд-

епіфорою «Солодкий світ».

будова нагадує триптих — витвір образотворчого мистецтва, який складається

світ.

Узори надвесняних тонких віт, Твій погляд,

світ.

янголи нам свічі засвітили

1.

2.

3. До

віднесли б цей твір? Обґрунтуйте свої міркування .

4. Об’єднайтеся в малі групи, висуньте гіпотези, обґрунтуйте

Чому поезія завершується питальним реченням?

Поезія «Солодкий

часу», коли він був створений? іноді «Солодкий світ!

5. Узагальніть

початок взаємній приязні: жодних зайвих слів, лиш одне запитання й відповідь. Сільська ідилія «теплих днів збирання винограду» і простота образів. Повніше схарактеризована «вона» — «ясна, як сад, і радісна, як сміх». Легка й безпосередня: сміливо розмовляє з незнайомцем, гукає «свіжо й весело на мулів», рушаючи в путь. Простота і щирість закоханості — сказано мало й водночас багато.

Саме таку легкість, зовнішню простоту, емоційну рівновагу передбачає сонетний жанр. Як і решта «київських

принаду,

тебе до рук моїх?

Вона ж йому: — Світи щодня лампаду

1.

3.

4.

Чому поезія починається й закінчується рядком «Ó

набуває відповідь дівчини: «Ñвіти ùоäня ëамïаäó

як ви пам’ятаєте, в античності не було жанру сонета . Він виник у Середньовіччі, а набув популярності й досконалості

боëьøевики ùе встиãëи винести éомó смертниé вирок, ïотім çамінити

поета.

лише фіксує

людини, а й збагачує, трансформує їх — створює

художньому світі. Сформовані авторською уявою психологічні ситуації можуть народитись із реальних або вигаданих джерел. Тому й не слід ототожнювати поета і його ліричного героя: вони дуже схожі, але аж ніяк не ідентичні. Чому почуття, емоції ліричного героя твору ми, читачі, здатні пережи-

коментар фахівця

ëіричноãо ãероя як чоãось, «неçаëеæноãо» віä автора, öіëком самостіéноãо, аëе в тоé æе час сëіä віäмовитися і віä наäмірноãо біоãраôіçмó в тëóмаченні авторсько¿ особи в ëіриöі. Àäæе навіть сама особа автора в ëіричномó творі вистóïаº як ïоетичниé обраç, як õóäоæнº óçаãаëьнення, а не тіëьки як біоãраôічне çобраæення самоãо ïоета.

Í. Íàóìåíêî, сóчасна ïоетеса, äосëіäниöя ëітератóри

Мрія поета (Îäіëон Ðеäон, 1910-ті)

Ніч… а човен — як срібний птах!.. (Що слова, коли серце повне!) …Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!

І над нами, й під нами

3.

4.

хто сприймав поезію, поставала саме місячна ніч . Чому?

7. На які свої запитання щодо поезії ви не отримали відповіді під час її аналізу? Сформулюйте їх і винесіть на обговорення однокласників та однокласниць, учителів . ділимося читацьким досвідом

8. Пригадайте (за потреби перечитайте)

Осінь (Çіна¿äа Ñеребрякова, 1910)

Вечір біля ставка . Погребище (Ìикоëа Áóрачек, 1922)

Âираæаëьні çасоби ïоетично¿ мови ªвãена Ïëóæника óріçноманітнþþться, éоãо ëексика ëеãка, рóõëива, точна, рима свіæа, ëовëена на сëóõ, ряäок еëеãантно çóïиняºться, наче çавмираº ó високості, ùоб

смисëовим акöентом. Ïоет

Ранній

(Ïетро Îбаëь, 1967)

1.

2.

поезії? Чому поет пропонує вчитися в природи «творчоãо сïокоþ» саме «в äні вересневі»?

спокою…»?

4. Знайдіть у поезії дієслова наказового

поради, заклику, застереження тощо . Визначте,

5. Оберіть рівень складності,

óäосконаëþº

титеç…»

«…éоãо <…> рима свіæа, ëовëена на сëóõ…»

враæаþчим смисëовим акöентом»

«…ряäок еëеãантно çóïиняºться, наче çавмираº ó високості, ùоб вибóõнóти

«Ïоет <…> äовірëиво, аквареëьно чисто ïереäаº ïсиõоëоãічні стани…»

сВідЗинський (1885—1941)

редактором, архіваріусом,

(1940).

вимоãëивиé äо себе та самокритичниé, äо тоãо æ наäмірó скромниé і навіть сором’яçëивиé: ïросто не наваæóвався ïоäати äо äрóкó вірø, аæ ïоки не ïереконóвався сам, ùо öеé вірø äовеäено äо максимаëьно¿ вираçності та ïоетично¿ äоверøеності. Òа é вçаãаëі бóв він ç ïоетів, котрі не ïиøóть баãато é

2.

3.

4.

5.

зі світом. Тож над усе він прагнув розібратися в самому собі: у нього навіть філософські роздуми мають дуже особистий характер, ось як у поезії «Холодна тиша. Місяцю надламаний…». Цей ліричний вірш, датований 1932 роком, розповідає про відновлення втраченої душевної

Ôеномен Ñвіäçинськоãо в óкра¿нськіé ïоеçі¿ ïоëяãаº ó éоãо винятковіé äóõовніé çосереäæеності. Çасëóãовóº на сïеöіаëьнó óваãó éоãо своºріäниé кóëьт самотності і тиøі, мовчання («Òри раäості ó мене неоäіéмані: Ñамотність, трóä, мовчання…»). Àïоëоãіþ самотності наéëеãøе вивоäити ç естетично¿ системи романтиçмó. Ïроте і äóõовна çосереäæеність, і «самітниöтво» Ñвіäçинськоãо вимаãаþть ретеëьніøоãо роçãëяäó в річиùі óкра¿нськиõ наöіонаëьниõ траäиöіé. ²снóº тенäенöія ïов’яçóвати «мовчання», «беçãоміння» в сóчасніé ôіëосоôськіé ëіриöі викëþчно іç сõіäноþ ôіëосоôськоþ траäиöіºþ… Òим часом ó Ñвіäçинськоãо ãенеçа öьоãо ïоняття

Сильна мрія (Ïаóëь Êëеº, 1929)

Холодна тиша. Місяцю надламаний,

Зо мною будь і освяти печаль мою.

Вона, як сніг на вітах, умирилася.

Вона, як сніг на вітах, і осиплеться.

Три радості у мене неодіймані: Самотність, труд, мовчання. Туги злобної Немає більше. Місяцю надламаний, Я виноград відновлення у ніч несу. На мертвім полі стану помолитися, І будуть зорі біля мене падати.

Виявляємо літературну компетентність

1. яке враження справила на вас ця

2. яким

3.

4.

5.

7.

6. У зручній для вас формі (текст, таблиця, схема) занотуйте

Важливу роль у творчості В. Свідзинського відіграє мотив пам’яті, що зазвичай поєднується з гострим емоційним переживанням непоправної втрати. Багатьом людям властиво бачити минуле в узагальненому образі «щасливих днів» (на противагу безрадісному теперішньому

й невизначеному майбутньому). Вірш «Прозорий місяць небо розтворив…» саме такий: картина зимової природи навіює ліричному героєві світлі спогади про

Прозорий січень

розтворив

знову світло світові явив.

Срібліє обрій в ніжному тумані; Широко день роздав блискучі грані,

І я дивлюсь — і всі щасливі дні,

Що спопеліли в сонячнім вогні,

Як віяло, таємною рукою Розгорнене, встають передо мною. І первісна

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

2.

Á

В «Солодкий світ! . .»

à «Ніч… а човен — як срібний птах! . .»

6. Установіть відповідність між автором і поетичним рядком .

1 В . Свідзинський

2 М . Рильський

3 Є . Плужник

À «і знявся пил, немов рожевий дим»

Á «Вір і наслідуй . Учневі негоже» В «я виноград

7.

8.

9. Пригадайте

10.

11.

Базар в Ужгороді (Éосиï Áокøаé, 1927)

всіляко придушувала український визвольний рух,

На гуцульщині (Îсиï Êóриëас, 1932)

Собор Святого юра

на заході сонця (Îëекса Íоваківськиé, 1938)

«Логос» (Г. Лужицький, С. Семчук, В. Мельник, О. Назарук та ін.). Діяли також творчі об’єднання «Дажбог» (Б.-І. Антонич, Б. Кравців, Є. Пеленський), «Горно» (В. Бобинський, С. Тудор, Я. Кондра, О. Гаврилюк), «Дванадцятка» (Б. Нижанківський, З. Тарнавський, А. Курдидик, В. Гірний, В. Ковальчук та ін.). Література цього періоду збагачується творами різних

високого рівня досягла лірика, у якій

на несприятливі умови, література в Західній

(1909—1937)

Львівського університету. Студіював польську філологію. Був членом україністів при Товаристві прихильників освіти. Цікавився сучасною літературою, зокрема й українською. Добре знав і цінував поезію П. Тичини, М. Рильського, Є. Плужника.

Віршувати почав у гімназії, тоді ще польською мовою. В університеті почав писати українською. Уперше опублікував свою поезію 1931 року в жур-

налі «Вогні». Тоді ж захопився музикою й малярством. По закінченні університету, окрім поезії, писав ще й статті про літературу, фейлетони, працював над художніми перекладами. Свої твори друкував у виданнях «Дзвони», «Вісник», «Назустріч», «Наша культура», «Ми». Деякий час був співредактором журналів «Дажбог» і «Карби». Випробував сили в прозі та драматургії (збереглись

незакінчена новела «Три мандоліни», фрагмент повісті «На другому березі», лібрето до опери «Довбуш»). Головним набутком Б.-І. Антонича є поезія. Він видав збірки «Привітання

життя» (1931), «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936). А «Зелена Євангелія» (1938) й «Ротації» (1938) побачили світ уже після його смерті. Критики називали Б.-І. Антонича «найбільшим після Франка національним поетом». Помер Богдан-Ігор Антонич 6 липня 1937 року на двадцять восьмому році життя.

сторінками спогадів

Àнтонич ó öеé час бóв немовби на роçäоріææі. Íе çнав, чомó ïрисвятити себе — мóçиöі чи маëярствó. «Ïро ïоеçіþ, — ãоворив мені не раç, — я якось не äóмав. Ìоæе, томó, ùо ïіäсвіäомо віäстраøóваëи мене трóäноùі, які ïриéäеться ïереëомити ïри вивченні мови». Òрóäноùі сïравäі бóëи веëикі, бо Àнтонич роçмовëяв ëемківським äіаëектом, а ëітератóрнó óкра¿нськó мовó треба бóëо вивчати віä ïочаткó. Îëüãà Îë³éíèê, наречена ïоета

Пам’ятний знак на батьківщині поета в с . Новиця (іваноФранківська область)

Весна

колір місяця . Можливо, для обґрунтування гіпотези

.

5. У поезії є прикметник «ясеновиé» . На вашу думку, це просто означення чи художня деталь? До яких джерел треба звернутися, щоб висунути й обґрунтувати свою гіпотезу? Дослідіть, які значення має ясен в українській міфології, зокрема у віруваннях давніх лемків .

6. щоб розкрити уявлення про ліричного героя «Зеленої Євангелії», ваші однолітки склали «хмарину тегів» . якими словами ви доповнили б характеристику ліричного героя, які характеристики

Ïоета часто наçиваþть «містиком», аëе öе äóæе вóçьке бачення. Àäæе Àнтонич øóкаº себе в ріçниõ ôормаõ — то він сïівеöь ïанте¿çмó *, то іäе в сôерó реëіãіéно¿ ëірики. Öі ïоøóки º оçнакоþ çаöікавëення äоëеþ ëþäства, яка çробиëа Àнтонича маéстром

читацький практикум

Коляда (Îëекса

долоні у

— золотий горіх.

1934

2. Чи всі слова

3. які

путь. На тих санях в синь незнану Дитя Боже повезуть.

Тешуть теслі з срібла сани, сняться веснянії сни.

На тих санях Ясна Пані,

очі наче у сарни.

Ходить сонце у крисані, спить слов’янськеє Дитя.

Їдуть сани, плаче Пані, снігом стелиться життя.

1934

Коляда (Âіктор Çареöькиé, 1987)

Виявляємо літературну компетентність

1. яке враження справила на вас ця поезія? Чим зацікавила, здивувала? Поділіться своїми враженнями з однокласниками та однокласницями .

2. що таке коляда? що ви знаєте про історію, традиції коляди? (За потреби для відповіді на запитання скористайтеся матеріалами мережі інтернет .)

3. Об’єднайтеся в малі групи, проведіть дослідження, зробіть висновки, презентуйте їх однокласникам та однокласницям . Ви пам’ятаєте, що Б .-і . Антонич був сином греко-католицького священика і, безумовно, добре знав історію релігійних свят, обрядів . Доведіть, що двоїстість коляди, яка збереглася в народі, знаходить відтворення

1.

2.

3.

коментар фахівця

«Ïоçа меæами боëþ» в

рівень іç краùими ºвроïеéськими творами на воºннó тематикó — ïовістþ Þ. Âіттëіна «Ñіëь çемëі», романом É. Ðота «Ìарø Ðаäеöькоãо», öикëом оïовіäань «Çа ôронтом» Â. Ðеéмонта, «Ìоãиëа невіäомоãо соëäата» À. Ñрó´а, «Áоротьба іç сатаноþ» Ñ. Æеромськоãо, «Ñмерть ãероя» Ð. Îëäінãтона, «Ëіс ïовіøениõ» Ë. Ðебрянó, «Íа çаõіäномó ôронті беç ïеремін» Å.-Ì. Ðемарка, «Ïроùаваé, çброº» Å. Õемін´вея.

Íàòàëÿ Ìàôòèí, äосëіäниöя ëітератóри

вони опиняються на передньому плані, натомість подієвий складник майже не розвивається. Твір прозовий (хоч і тяжіє до ритмізації художнього мовлення), а за обсягом нагадує повість. У ньому є «зовнішній» і «внутрішній» (психологічний) сюжети. Це й дозволяє визначити «Поза межами болю» як поему в прозі — твір, що поєднує

інваліди (Àнатоëь Ïетриöькиé, 1924)

часи. А Оглядівський до болю переживає за найближчих людей, дружину й сина. У жорстокому випробуванні родина лиши-

лась чи не єдиною духовною опорою. Її утрата

позбавила Штранцінгера й Пшилуського душевних сил. А в душі Оглядівського, навпаки — світлі думки про кохану дружину й сина стали головним чинником у боротьбі за життя.

1. яке

відповіді?

Похорон (Îëексанäр Áоãомаçов, 1920)

2. які враження автора покладено в основу твору

3. який підзаголовок має твір?

4. Кому письменник присвятив його?

5. Хто є оповідачем у творі? яким

6. Де і коли відбуваються події твору?

7. як сталося, що семеро полонених «віäіéøëи набік віä «øëяõó смерті»? що об’єднує цих людей? як склалися їхні долі?

8. Складіть «анкети» персонажів, указавши ім’я, прізвище, національність, фах, сімейний стан, інші відомості . що спільного між цими людьми?

9. Об’єднайтеся в малі групи, висуньте гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте однокласникам та однокласницям .

який епізод твору можна

на

є кульмінаційним? який епізод є розв’язкою твору?

1. Назва літературної

À «Дванадцятка»

Á «Дажбог»

В «горно»

à «Митуса»

містяться в рядку

À «Плуг»

Á «гарт»

В «Логос»

à «Митуса»

2. Назва групи західноукраїнських письменників християнського спрямування

À В . Пачовський

Á О . Назарук

В і . Вільде

à Б .-і . Антонич

3. Автором історичного твору «Роксоляна» є

À Б .-і . Антонич

Á ю . шкрумеляк

4. Під псевдонімом іван Думка писав

5. Особи, яким присвятив свій

1 організатор танцювальних вечорів

2

(

Версаль . Дахи міста (Çіна¿äа Ñеребрякова, 1924)

Прага (Îскар Êокоøка, 1938)

Прага (Àäаëьберт Åрäеëі, 1930-ті)

2.

(у формі виступу на уроці з повідомленням, на своїй сторінці в соціальній мережі, у дружньому спілкуванні) .

кохання і творчість («Один

Пріоритет національно-патріотичних мотивів у творчості Є. Маланюка не підлягає сумніву. Своїм поетичним словом поет послідовно утверджував ідею української державності, закликав однодумців до боротьби. Однак не менш цікаві грані своєї особистості Є. Маланюк розкрив в інтимній ліриці. Пристрасне почуття, ніжність, драматизм кохання — усе це втілилось у поезії «Один вечір» із промовистою присвятою — «Єдиній».

У тієї «єдиної», звичайно, був прототип — молода поетка Наталя Лівицька, у яку без тями закохався колишній

нюк.

четься від теплого болю й ніжності». А підписував листи — «Ваш П’єро». П’єро — комічний персонаж французького

народного театру ХVII століття. У модерністському європейському мистецтві образ П’єро дістав

нове трактування: маска комічного персонажа приховувала розчарування, тугу за ідеалом, усвідомлення неможливості гармонії в житті і світі. Цю літературну маску використовував

поет-футурист Михайль Семенко («П’єро задається», «П’єро кохає», «П’єро мертвопетлює»). Поезія Є. Маланюка «Один вечір» склада-

творчість французьких поетів Ш. Бодлера, А. Рембо.

трагедії «Гамлет», порівнюється з лілеєю,

жінка з квітами (Îëексанäр Ìóраøко, 1918)

вечір

Скільки ніжности в Ваших долонях, Скільки зоряних в зорі казок… Знов палаю в солодкім полоні, Знов Сахара, жага і пісок.

Хто Ви: Борджія чи Клеопатра, Жанно Д’Арк українських степів?

В Вашім серці — незгаслая ватра, В Вашім погляді — зоряний спів. 2

Навколо все чуже. Чуже до божевілля.

Цей дощаний театр, злинялі лаштунки…

солодкий біль я. Вдивляюсь

укохано-тонкий. Стискають серце знов долоні льодовиті,

Знайшов я

знайшов, єдиная на світі

3

Рокотало в антрактах із салі, Ми сиділи в кутку куліс. Було ясно: давно у Версалі Цей вечір вже був колись.

Пам’ятаєте? Клавікорди Мелодійно вели менует, Засвітився Ваш профіль гордий, І в П’єро запалав поет.

Напружений, незломно-гордий, Залізних імператор строф — Веду ці вірші, як когорти, В обличчя творчих катастроф.

Позаду — збурений Батурин В похмурих загравах облуд, — Вони ж металом — morіturі* — Сурмлять майбутньому салют,

Важкі та мускулясті стопи Пруживий одбивають ямб —

Це дійсності, а не утопій

2.

3.

4.

5. Пригадайте твори української та зарубіжної літератури, у

адресата .

мовó симвоëів…». «Ïоет виробив вëаснó мовó симвоëів, ùо

воäночас і çнаряääям, і реçóëьтатом éоãо світоанаëіçó».

«…симвоëіçм виçначаº оäнó іç ïровіäниõ рис ïоетичноãо мовëення Ìаëанþка — ëаконічність…».

1

Під чужим небом

Чужі: й земля, і небо тут, і люди, І місяця золотосрібний ріг.

Життя давно, як божевільне, блудить

По манівцях заплутаних доріг.

Десь кревний край кона в останній муці, Дикун над ним заносить ятаган,

А він скажений біль терпить, як Муцій*,

І крапле кров росою з чорних ран.

Чому ж я тут? Куди ж іще заблудить

Безглузда путь і хто остереже?

Чужа земля, чужі похмурі люди —

Й саме життя, здається, вже чуже.

2

Не треба ні паризьких бруків, Ні Праги вулиць прастарих:

Все сняться матернії руки,

Стара солома рідних стріх.

Все сниться гук весни і вітер,

Веселий вітер світлих літ.

А тут — молюсь, убогий митар, Шукаю Твій вогненний слід…

Ні! Не знайти! Ніхто не знає.

Ніхто не чув Твоїх плачів.

Біля всесвітнього Сінаю,

Як завше — золото й мечі.

3

Десь сіре поле в чорних круках,

Що пророкують: «Кари! кар!»

А я тут, на чужинних бруках,

Чужий — несу чужий тягар.

А я на полум’ї розлуки

Назавше спалюю роки, І сниться степ Твій, сняться луки

І на узгір’ях — вітряки.

Там свист херсонського простору!

Там вітер з кришталевих хвиль!

А тут: в вікні опустиш штору — І п’єш, самотній, смертний біль.

4

Несу отут страшний свій іспит

І знаю, що життя мине.

І мати, сидячи на призьбі, Вже не вичікують мене.

Давно Євгена поминає За упокій старенький піп, За весною весна минає

Під запашне зітхання лип.

Все далі висиха Синюха, Й линя її весела синь, А вітер заголосить глухо

І пролітає вдалечінь.

1.

так само, як

лікування». Íаöіонаëьне бóëо äóæе істотним ó éоãо світоãëяäі та творчості, в біоãраôі¿ — такоæ. ² то не ïросто наöіонаëьне, а те, ùо він, ãоворячи ïро ãоëовнó темó Ìикоëи Õвиëьовоãо як ïисьменника, наçиваº «боротьбоþ ç ïсиõічним комïëексом рабства, рабства сïеöіаëьно óкра¿нськоãо». Öя тема наскріçна і в Ìаëанþка — ïоета і ïóбëіöиста, ориãінаëьноãо äосëіäника-кóëьтóроëоãа. Î, як він ненавиäів öе рабство! ßк óбивчо віäãóкóвався на éоãо ïрямі é ïриõовані вияви! Ãðèãîð³é Ñèâîê³íü, äосëіäник ëітератóри

3.

5.

2. У якому стилі написане «Малоросійство»?

буде завершено. Автор проводить лінію спадкоємності в боротьбі українців за незалежність. І він сам учасник цієї боротьби, гордий «праправнук січовика». Недарма й епіграф дібрав відповідний: слова бельгійського поета Еміля Верхарна — «Je suis un fils de cette race…» («Я син своєї раси…»).

Дослідник В. Панченко відзначив: «Противник матеріалізму, Євген Маланюк вірив у Дух і Волю, тому й узявся за божевільно складне завдання: «перекодувати» українську вдачу, сформувати нового українця, випекти з його душі

читацький практикум

Внук кремезного чумака, Січовика блідий правправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну.

І крізь папери, крізь перо, Крізь дні буденні — богоданно

запорозька кров

Je suis un fils de cette race… E. Verhaeren

Хто в дикий вихор гопака

Втіляв життя назустріч степу, Й чия упевнена рука Зміцняла сивого Мазепу.

Коли ж в батуринськім огні

Держава рухнула, тоді-то

Вони взяли свячений ніж, Залізняка майбутні діти!

Хай згинуло, хай загуло —

Вони лишилися, як криця!

І жадний примус, жадне зло

не примусило скориться.

Херсонські прерії — мов Січ, А кобзарем — херсонський вітер, І рідним був одразу клич:

ішов за шкіру.

крикнув Гонта.

…Даремно, вороже, радій — Не паралітик і не лірник

Народ мій — в гураган подій

Жбурне тобою ще, невірний!

Ще засилатимеш, на жаль,

До Києва послів московських —

І по паркету наших заль

Ступати лаптю буде сковзько.

1924 Кобзар (Àнäріé Âинничок, 2013)

опрацьовуємо прочитане

1. який епіграф має вірш Є . Маланюка? Поясніть його значення .

4. Зачитайте

2. яке завдання, на думку дослідника В . Панченка, ставив перед собою поет? як це виявляється в пропонованому вірші?

3. що становить провідний мотив твору? Чому це було

5. Простежте, яким чином автор

6. Прокоментуйте висновок поета щодо майбутнього України .

вашу думку, цей висновок є оптимістичним чи песимістичним? Чому ви так вважаєте?

7. Знайдіть у вірші епітети, метафори, уособлення . Наведіть приклади художніх засобів, які здаються

мережею інтернет та іншими

Є . Маланюка? Користуючись

Був близький до літературного об’єднання МАРС. Публікував свої твори в журналах «Глобус», «Всесвіт», «Життя й революція», «Червоний шлях». Видав поетичну збірку «До меж заказаних», поеми «Монголія», «Вандея», «Газават», «Ave Maria», п’єсу «Бузок», роман у віршах «Скелька». За літературну творчість

серпня 1963 року. Áаãряниé — ëþäина, чиº æиття і творчість — оäне óïерте

зламати волю народу, перетворити людей на заляканих і покірних. Розповідь про ці страшні події автор «Тигро-

ловів» поєднав з особистими враженнями, адже за національні переконання він і сам побував на засланні. На Далекий Схід потрапив не з власної волі. У чужому краї несподівано

зустрів українських переселенців, які освоювали ці землі ще з ХІХ століття. За переписом 1926

створення

й польовані». Назва скеровує читацьку аудиторію до провідної теми твору — боротьби людини за особисту й національну свободу.

Головний герой не кориться силі й не приймає рабського становища, своїми діями доводить, що навіть одна людина здатна протистояти навалі добре організованого

Персонажі

тчк… На ймення — Григорій Многогрішний». Це телеграма про розшук небезпечного «державного злочинця». Він

ніби розриває це замкнене коло, породжує надію, вказує шлях до визволення, свободи» . Перед нами цілісна

натура, сильний, зображений у дусі неоромантизму герой, який не мириться з роллю жертви.

Кидає виклик переслідувачам, бо вірить у свою

перемогу.

Цю віру героєві допомагають підтримувати вільні й красиві душею люди — українські переселенці. Далеко від України вони зберігають

куточок рідного краю — у традиціях, звичаях, мові. Це родина мисливців: старші

— синьо­зелений, зубчастий. За ним —

сизо­фіалковий: ліворуч, скільки оком сягнеш, і праворуч тягся ламаний контур. Потім — сизо­голубий… Голубий… І все вище й вище.

Фантастична, дивовижна панорама. Могутня в своїй красі і… страшна».

Яскраві, навіть екзотичні малюнки далеко-

східної тайги. Пейзажі нерідко суголосні психічним станам героя, котрий сприймає тайгу як простір свободи. Адже саме в тайзі зрівнюються шанси Многогрішного

1.

3.

4.

знайти на них відповіді? які з них ви хотіли б

на сюжетному; композиційному; стильовому; ідейному

2. якою була перша назва «тигроловів»? Поміркуйте, чому

форми . На вашу думку, пригодницький елемент роману і . Багряного «тигролови» — це його недолік чи перевага?

2.

Ã

теліга, Богдан-ігор Антонич

В Євген Маланюк, юрій Клен

3. Назва

5.

6.

1

2 «тигролови»

3

7. Установіть

8.

9. Визначте особливості розкриття національно-патріотичних

10. Визначте особливості жанру і проблематики твору івана Багряного «тигролови» .

11. Пригадайте імена, прізвища персонажів

усім, що заважає розкріпаченню людської особистості. Особливу увагу письменники цієї доби приділяли національній проблемі, шляхам подальшого розвитку народу, питанням мови й культури. Митці також зверталися до осмислення морально-етичних проблем, а саме: громадянського обов’язку й особистого інтересу, загальнолюдських і класових цінностей, колективного й індивідуального, революційного фанатизму, стосунків у родині й конфліктів між поколіннями тощо. Нерідко порушували й суміжні філософські проблеми: добра і зла, сенсу життя, вибору, життя і смерті. У першій половині 1920-х років переважали малі епічні жанри: оповідання, новела, нарис, фейлетон. У них з’явились породжені революцією

типи зі своїми життєвими уподобаннями, прагненнями й ідеалами. Набули поширення психологічні новели (М. Хвильовий, Г. Косинка), оповідання з філософським забарвленням (В. Підмогильний, А. Любченко), гумористичні й сатиричні твори (Остап Вишня). У жанрі повісті літератори звертались до політичної сатири, розробляли історичні, пригодницькі та детективні жанрові різновиди. А вже в другій половині 1920-х років по-справжньому утвердився роман: побачили світ твори О. Досвітнього, Ю. Смолича, А. Головка, В. Підмогильного, Є. Плужника, Б. Антоненка-Давидовича, О. Слісаренка, В. Домонтовича, Ю. Яновського та ін. Виходять у світ таки різновиди романів: соціально­психологічний («Смерть» Б. Антоненка-Давидовича), інтелектуальний («Місто» В. Підмогильного), авангардний («Жанна-батальйонерка» Ґео Шкурупія), пригодницький («Чорний ангел» О. Слісаренка).

Отже, можна з повним правом говорити про прозове розмаїття в літературі 1920-х років. Однак уже в наступному

ла радикальних

1.

2.

В. домонтоВич (Віктор ПетроВ)

(1894—1969)

Віктор Петров (В . Домонтович)

Віктор Петров (В . Домонтович)

у 1960-ті рр .

коментар фахівця

наéяскравіøиõ óкра¿нськиõ інтеëектóаëів XX сторіччя Äомонтович, оäнак, ó сво¿õ романаõ äемонстрóº обмеæеність і несамоäостатність інтеëектóаëьноãо ïоøóкó é раöіонаëьноãо çнання, роçкриваº ірраöіонаëьність історі¿ é ëþäсько¿ ïовеäінки. ³ðà Àãåºâà, äосëіäниöя ëітератóри

2.

жанр і тематика

Чи годиться в одному творі поєднувати разом кохання й філософію? І яким тоді буде твір:

любовним чи філософським? Виявляється, таке незвичне поєднання цілком можливе в інтелектуальному романі.

Уперше до цього жанру звернулись німець-

кі автори Томас Манн («Чарівна гора») і Герман

Гессе («Гра в бісер»). Саме вони розробили роман, який передбачає наявність головного героя-інтелектуала та містить складні теоретичні роздуми й висловлювання, що зіставляються з конкретними життєвими ситуаціями. У нашій літературі одним із засновників інтелектуального жанру був В. Домонтович. В інтелектуальному романі «Дівчина з ведмедиком» зображено українську дійсність 1920-х років. Це час стрімких перетворень, коли на зміну попередньому століттю

На літній період

припинилися, і Варецький відчув, що

бракує Зини. Довго

міг заспокоїтися, але із часом переконав себе, що його почуття навіяні самотністю й нудьгою.

розглянув як рівноцінні, визнаючи, що тут немає абсолютної правди. Із відступом про Буцького узгоджуються авторські роздуми про матір і дочку: «На розі коло ліхтаря старенька бабуся немолоду вже жінку, вагітну, мабуть, дочку, турбуючись, повчає бути обережною, берегтись і не посковзнутись».

Письменник замислюється над умовністю нібито непорушних речей — йдеться про материнську любов. Перша версія: мати з великої любові піклується

що ми звемо любов’ю,

коментар фахівця

не є безглуздя. Іноді обставини складаються так, що жорстокість людини суворої та невблаганної буває милосердніша од слабкодухості людини гуманної й лагідної». «Äівчинó ç веäмеäиком» моæна ïрочитати як çаõоïëивиé і äовоëі екстрава´антниé ëþбовниé роман. Àëе воäночас öе é роман ïро ірраöіонаëьність історі¿, ïро çмінó кóëьтóрниõ оріºнтаöіé і ïро траãічнó роçкоëотість ëþäини, якіé виïаëо æити ó криçовó äобó. Ó «Äівчині ç веäмеäиком» ïробëема çміни кóëьтóрно-історичниõ еïоõ інтерïретóºться, çокрема, як ïробëема стиëþ. Ñтиëþ æиття, ïобóтó, ëþäськиõ вçаºмин, навіть і стиëþ коõання.

Âіäносність óсіõ çаãаëьноïриéнятиõ ïонять і сакраëіçованиõ öінностеé äемонстрóºться в романаõ Äомонтовича ç еïатаæноþ ãостротоþ é оäвертістþ. Íасамïереä öе стосóºться коõання, øëþбó é ïатріарõаëьно¿ роäини. Ïерсонаæів «Äівчини ç веäмеäиком» моæна вираçно ïоäіëити на ëþäеé, скаæімо, «вікторіанськиõ» чеснот, ëþäеé äев’ятнаäöятоãо вікó — і бóнтарів-аван´арäистів, яким ваæëивіøе çаïеречити óстаëене, ніæ стверäити абсоëþти.

³ðà Àãåºâà, äосëіäниöя ëітератóри

1.

2.

3. Де розгортаються основні події твору? які інші міста, місцевості, країни є місцем дії роману?

4. як визначають жанр твору В . Домонтовича «Дівчина з ведмедиком»? Чому?

5. Хто є оповідачем у романі? що дізнаються про нього читачі на початку твору?

6. Об’єднайтеся в малі групи, запропонуйте гіпотези, обґрунтуйте

микола хВиЛьоВий (1893—1933)

України. Навесні 1921 року М. Хвильовий перебрався до Харкова, тодішньої столиці. Написав і видав поему «В електричний вік» та збірку «Жовтень». Відтоді часто друкував свої твори в періодиці. Окрім збірок «Молодість» і «Досвітні симфонії», опублікував ще й книжку новел «Сині етюди» (1923). Входив до мистецької організації «Гарт».

Новий етап у творчості М. Хвильового розпочався 1925 року, коли з його ініціативи було засновано літературно-мистецьке угруповання ВАПЛІТЕ. Ця організація

частину українських письменників, які

час

в Харкові, — П. Тичину, Ю. Яновського, М. Куліша, А. Любченка, М. Бажана, О. Довженка, М. Йогансена, О. Слісаренка, Ю. Смолича та ін. Тоді М. Хвильовий написав нові прозові твори, що здобули визнання читацької аудиторії: «Мати», «Арабески», «Повість про санаторійну зону», «Сентиментальна історія», «Із Вариної біографії», «Іван Іванович».

Прозаїк розгорнув літературну

проти

вчинив самогубство.

1.

ФАНАтиЗМОМ

(«я (Романтика)»)

Новела — малий епічний жанр, за обсягом подібний до оповідання, що вирізняється змістовою парадоксальністю, драматизмом та наявністю незвичайного, нерідко непередбачуваного фіналу. Новела М. Хвильового психологічна. Вона підпорядкована авторській настанові на

Хвильовий

й зосередився не на соціальних обставинах, як робили реалісти, а на людській особистості, узятій на тлі жорстокої епохи. Для нього революція — це не лише досягнення, а й численні жертви. Вона хоч і вивільнила потужний людський потенціал, однак показала, що на ділі побудова бажаного світу дається ціною непоправних утрат. Звідси парадокс: аби реалізувати мрії одних людей, треба знехтувати іншими, зробити їх витратним матеріалом у творенні ідеального майбутнього. Розкриття гуманітарної кризи

ної, сильної, здатної до боротьби за ідеали (навіть, якщо вони міфічні). В основі — гострий конфлікт між загальнолюдськими цінностями й комуністичним фанатизмом. А ще автор відсилає до складнішої, філософської суперечності між прагненням до ідеалу й тією ціною, яку доводиться за нього платити. Герой вірить, що своїми вчинками на-

доктор Тагабат «мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт». Натомість мати уособлює

людське, і голова трибуналу гостро усвідомлює

це, лишившись на самоті: «Тут, в тихій кімнаті

моя мати не фантом, а частина мого власного

злочинного “я”, якому я даю волю. Тут, в глухому

фахівця Виявляємо літературну

äëя ãероя ïочóття: синівська ëþбов, синівськиé обов’яçок ïереä

і ревоëþöіéниé обов’яçок, сëóæіння наéäороæчіé іäе¿. Âін ùе ïробóº якось віäстрочити ôатаëьне ріøення («я чекіст, аëе я і ëþäина»), та весь ïоïереäніé øëяõ мораëьниõ комïромісів робить роçв’яçкó неминóчоþ. Ãероé ïерестаº бóти особистістþ, яка сама роçïоряäæаºться вëасним æиттям і вëасними ріøеннями, він стаº ãвинтиком і çаëоæником моãóтньо¿ системи. ³ðà Àãåºâà, äосëіäниöя ëітератóри

2.

(Романтика)

З далекого туману, з тихих озер загірної комуни шелестить шелест: то йде Марія.

Я виходжу на безгранні поля, проходжу перевали і там, де жевріють кургани, похиляюсь на самотню пустельну скелю. Я дивлюсь

в даль. — Тоді дума за думою, як амазонянки, джигітують навколо мене. Тоді все пропадає… Таємні вершники летять, ритмічно похитуючись, до отрогів, і гасне день; біжить у могилах

дорога, а за нею — мовчазний степ… Я одкидаю

вії і згадую… воістину моя мати — втілений прообраз тієї надзвичайної

тиха жура і добрість безмежна.

Мати каже, що я (її м’ятежний син) зовсім замучив себе… Тоді я беру її

1.

2.

3.

4.

5.

уривку постає образ матері? яке значення у світовій

якої мети досягає автор, пов’язуючи це ім’я

День і ніч я пропадаю в «чека».

Помешкання наше — фантастичний палац: це будинок розстріляного шляхтича. Химерні

портьєри, древні візерунки, портрети княжої фамілії. Все це дивиться на мене з усіх кінців

мойого випадкового кабінету.

Десь апарат військового телефону тягне свою печальну тривожну мелодію, що нагадує

дальній вокзальний ріжок.

На розкішній канапі сидить, підклавши під себе ноги, озброєний татарин і монотонне наспівує азіятське: «ала-ла-ла».

Я дивлюсь на портрети: князь хмурить брови, княгиня — надменна зневага, княжата — в темряві столітніх

що з чорного дерева. Тиша. Тільки дальній вокзальний ріжок телефонного апарату знов тягне свою печальну, тривожну мелодію. Зрідка за вікном проходять інсургенти.

Моїх товаришів легко пізнати:

доктор Тагабат,

Андрюша, третій — дегенерат (вірний вартовий на чатах).

Чорний трибунал у повному складі.

Я:

— Увага! На порядку денному діло крамаря ікс!

З давніх покоїв виходять льокаї і також, як і перед князями, схиляються, чітко дивлять-

1.

Виявляємо літературну компетентність

3.

4.

2. Зверніть увагу на побудову тексту, поділ

5. Розкажіть, як поведуться доктор

6. Об’єднайтеся в малі групи,

мурахи

революції («Кіт у чоботях»)

Микола Хвильовий брав активну участь у революції на боці більшовиків. Відображав

цей життєвий досвід він у своїх творах, зокрема

у новелі «Кіт у чоботях» (1922).

Новела увійшла до першої прозової збірки Миколи Хвильового, яка мала назву «Сині етюди». В образотворчому мистецтві етюд — твір

допоміжного характеру, виконаний з натури

з метою її вивчення в процесі роботи над

створював ефект незавершеності, пропонував читачам самостійно розібратися

складній сучасності.

новелі

лись вона втратила дитину, яку «повісив на ліх­

1.

2.

бóëа ÂÀÏ˲ÒÅ, ùо орãаніçóваëась ó рік виõоäó ïерøо¿ книæки ßновськоãо «Ìамóтові бивні» (1925). Âіä ïерøоãо крокó ÂÀÏ˲ÒÅ і äо роçãромó ãрóïи ваïëітян на ïочаткó 30-õ років ßновськиé бóв яскравиé і вірниé сïівтвореöь öіº¿ оäóøевëено¿ ростом, äрóæбоþ, вірністþ, таëантами і ïраöеþ боéово¿ öентраëьно¿ ôаëанãи Ðоçстріëяноãо Âіäроäæення. Þð³é Ëàâð³íåíêî, ëітератóрниé критик коментар фахівця

Одесі, а завершив за кілька місяців уже в Харкові. В основу твору поклав особистий досвід із часів своєї роботи в кіно. У 1920-х

це швидше ремесло, а не творчість, технології, а не власне мистецтво. Відповідно місця, де виробляли фільми, називали кінофабриками.

чи çамовив öþ моäеëь ùе в час своãо ïеребóвання в Îäесі,

Яновський почав писати роман ще

молодим — у двадцять п’ять років. Тоді

експериментував. Особливо

проголошеною

романтикою

з її підкреслено активним і творчим ставленням до життя. «Майстер корабля» був задуманий як твір модерністський.

фантазія і віра в людські можливості, які наче зовсім заступають приземлену буденність. Екзотика приморського міста, романтика

неоромантизм

українського кіно — одна з важливих тем твору. Кінофабрика й далекосяжні творчі задуми привертають увагу автора. Однак загалом тема ширша й масштабніша — це творення якісно нової української культури. Недарма головний герой То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) з піднесенням згадує про свою «наречену», якій присвятив усе життя: «Культура нації звуть її». Отже, народження сучасної й повноцінної культури вільного народу є основною темою. Помітне місце посідають теми мистецтва, кохання, дружби, моря й морських пригод.

Теми

роману розкриваються

це мотив молодості, який є наскрізним, адже нове життя будують переважно молоді мрійники: «Тільки молодість має таку повінь думок. Снуються

Автор розповів про формування нової української інтелігенції й порушив у зв’язку із цим низку проблем переважно моральнофілософського характеру. Узагальнено — це проблема людини, яка будуватиме майбутнє України, вільне

редніх часів. А звідси — увага до філософських проблем сенсу життя, щастя, творчого покликання, молодості і старості.

— ïраöівників Îäесько¿ кіноôабрики) ïоäані в осмисëенні кіномаéстра Òо-Ìа-Êі, якиé нібито ïиøе сво¿ мемóари череç ïівстоëіття ïісëя çобраæóваниõ ïоäіé. Îрãанічно вïëетені сþäи нотатки синів ãероя, ëисти éоãо коõано¿ — баëерини Òаéаõ, роçïовіäі матроса Áоãäана é роçäóми ïро ріçні æиттºві смисëи самоãо мемóариста. Âіäтак ïереä читачем вимаëьовóþться не ïросто бóäні ç æиття é творчості óкра¿нськиõ кіномаéстрів 20-õ років, не ëиøе ¿õні тóрботи в çв’яçкó çі створенням сöенаріþ ôіëьмó та бóäівниöтвом äëя öьоãо сïеöіаëьноãо корабëя, а øирокі картини творчоãо æиття ëþäини, çа яким сто¿ть веëикиé óçаãаëьнþþчиé смисë. Ìетаôоричниé ëаä романó ïіäвоäить äо äóмки, ùо ç творчим натõненням, ç тóрботоþ ïро кóëьтóрó коæно¿ наöі¿, ïро çавтраøніé äень ëþäства маº бóäóватися все æиття на ïëанеті, і тоäі

2.

4. які культурні діячі стали

3. У якій формі написано роман? У чому полягає умовність часопростору твору?

5. які теми та проблеми розкрито у творі?

7. які теми (проблеми) твору

8. як позначилися на

6. які з названих тем (проблем) ви вважаєте актуальними в

час?

з їх трактуванням у романі? Чому саме?

16.

Тріски летять набік. Нахилившися, майстер обтісує стовбур. Сокира слухняна і проворна. Ш-шак-дзнь! Ш-шак-дзнь! Падає

Пильщики

А ще смішніше те, що робота тече, як струмінь

пахучої води. Матеріал не сучкуватий і не мо-

крий. Заглибляйся, коловороте, як у масло! Струг заходився вистругувати потрібну кривину в буковій глиці. Працюй, струже, на со-

вість! Це не декорація, яка вмре завтра — хай тільки її використає кіноапарат. Ця робота виходить у море. І можуть сказати майстри

бука, негній-дерева. Бриг на березі — ще не бриг. Це — біль народження, захват і радість праці, мерехтіння

3.

5.

6.

допомогою яких мотивів ю . яновський у романі «Майстер корабля»

духовності української людини, її самоусвідомлення в новій дійсності?

7. які морально-етичні проблеми розкрито у творі?

9. Доведіть або спростуйте твердження: «У

8. Чи можна героїв твору то-Ма-Кі, Режисера, Сева, тайах, Богдана, Професора назвати неоромантичними героями? Наведіть аргументи щодо кожного з названих персонажів .

10. Розкажіть про умовність

Валер’ян ПідмогиЛьний (1901—1937)

çнаþчи ôранöóçькó мовó і ïерекëавøи кіëька äесятків томів ôранöóçькоãо ïисьменства óкра¿нськоþ мовоþ, Âаëер’ян Ïіäмоãиëьниé не міã не ïереéнятися ïоетикоþ öіº¿ ëітератóри, тим біëьøе, ùо ïерекëаäав не абиùо, а тиõ ïисьменників, які бóëи éомó бëиçькі, особëиво Ãі äе Ìоïассана та Àнатоëя Ôранса. Óроки ôранöóçько¿ ëітератóри ïоçначиëися на éоãо стиëі тим, ùо він економно бóäóº ôраçó, ùо обраç éоãо не квітчастиé, імïóëьсивниé, як, ïриміром, ó Ì. Õвиëьовоãо, а точниé, строãиé, вивірениé, я б скаçав, окóëьтóрениé. Âàëåð³é Øåâ÷óê, ïисьменник коментар фахівця

5.

них розповідала дослідниця, найбільше вам імпонують? які факти

8. яка особистість вимальовується перед нами, з фактів біографії В . Підмогильного, ставлення сучасників? Чого ви очікуєте

досліджуємо самостійно

9. Підготуйте повідомлення «цікаві факти

 óкра¿нськіé, äе ïеретворення сіëьсько¿ кóëьтóри в міськó нікоëи остаточно не çаверøиëося, ставëення äо міста стаëо ëакмóсом ïоçиöі¿ митöя, а äискóрс міста ïоçначениé ãëибоким і боëісним конôëіктом. Àäæе, çроçóміëо, місто не º ïросто темоþ, тоïосом чи тиïом ïеéçаæó. Ìісто º симвоëом ïевноãо тиïó свіäомості як автора, так і éоãо ãероя. Öя свіäомість äостатньо раôінована, вона виõована бібëіотекоþ, а не ïрироäоþ, вона ïіçнаëа ôіëосоôські сóмніви, роçчарóвання é біëь самотності… Ñîëîì³ÿ Ïàâëè÷êî, äосëіäниöя ëітератóри коментар фахівця

Ó ºвроïеéськиõ ëітератóраõ óрбаніçм, як віäомо, асоöіþºться ç моäерніçмом.

сутності у внутрішньому світі, а не в соціальному житті, поглиблений психологізм, ліризм і філософічність .

експресіонізм — мистецький напрям перших десятиліть ХХ століття, якому

властиві загострена емоційність автора й персонажів, фрагментарність оповіді, використання символіки й гротеску .

завойовував місто (побудував успішну кар’єру, здобув повагу в письменницькому товаристві), і у фіналі воно «покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів

гострі кам’яні пальці». Але водночас і місто ніби

поглинає Степана, він стає його частиною. Усі етапи Степанового шляху в місті та зміни у його особистості можна співвіднести з певни-

ми зовнішніми обставинами: це житло, у якому

він мешкає, приятелі, з якими він спілкується, та жінки, з якими має любовні стосунки. На початку сільський хлопець квартирує у крамаря

Луки Гнідого. Господар поселив квартиранта не в будинку, а в комірчині-столярні — принизлива ситуація, що є для Степана одним із проявів недружнього міста. У цей період він закоханий у сільську дівчину Надійку та спілкується з Левком — більш досвідченим студентом із села, якого Степан ставить собі за приклад. У місті хлопець розпочинає нову сторінку свого життя: наполегливо готується до іспитів, вступає до інституту, виконує громадські доручення, а ще викладає на курсах українізації. Побувавши на літературному вечорі, він вирішує й собі стати письменником. Перше оповідання «Бритва» хлопець підписує як Стефан Радченко (ім’я Степан здається йому аж надто простим). Відмова критика Світозарова (його прототипом вважають Миколу Зерова) приділити увагу молодому письменнику стає для юнака

Люди в місті (Ôернан Ëеæе, 1919)

здобуває

місце

письменницькому товаристві, отримує посаду секретаря в журналі.

цей час у Степана зав’язуються стосунки із Зоською Голубовською. Вони цінні для Степа-

на насамперед тим, що це стосунки зі справжньою міською дівчиною: «Саме міськість і ваби­

ла його в ній, бо стати справжнім городянином

було першим завданням його сходу». Із розвитком їхніх взаємин стає зрозумілим, що дівчи-

на, нібито інфантильна й легковажна, розуміє Степана як особистість і має до нього глибокі почуття, а він, у свою чергу, сприймає її як рідну людину в чужому місті. Та з часом і Зоська

перетворюється для героя на перейдений етап. Дізнавшись

від прямих моральних оцінок і суджень щодо свого персонажа, залишивши це читацькій аудиторії.

Ïараëеëьно ç історіºþ кар’ºри Ñтеïана Ðаäченка, роçкаçаноþ ç неùаäноþ ïравäивістþ, Ïіäмоãиëьниé ïокаçóº нароäæення ëþäини é ïисьменника Ñтеïана Ðаäченка. Åïіãраô äо книæки, вçятиé ç Àнатоëя Ôранса, ïитаº: «ßк моæна бóти віëьним, Åвкріте, коëи маºø тіëо?» ² книæка ïокаçóº оäин ç øëяõів äо воëі. Öеé øëяõ веäе череç ïравäó, çнання ëþäини é себе äо — творчості. ×и çначить öе, ùо віäнині Ñтеïан бóäе çраçком мораëьності é не çробить æоäноãо çëоãо вчинкó? Ëеäве чи öе так. Àëе öіноþ своãо ïоïереäньоãо æиття, öіноþ сïóстоøення äóøевноãо, öіноþ самоти ãероé творó Ïіäмоãиëьноãо кóïив собі ïраво і моæëивість бóти ëþäиноþ. Ëþäиноþ сереä ëþäеé. Ðоман

1.

5.

6.

сліду

вони, ці горожани! Все це старий порох, що треба стерти. І він до цього покликаний. З такими відрадними думками Степан

непомітно дійшов до Хрещатика, відразу

опинившись у гущині натовпу. Він озирнувся — і вперше побачив місто вночі. Він навіть

спинився. Блискучі вогні, гуркіт і дзвінки трамваїв, що схрещувались тут і розбігались, хрипке виття автобусів, що легко котились громіздкими тушами, пронизливі викрики

дрібних авто й гукання візників разом з глухим гомоном людської хвилі раптом урвали

його заглибленість. На цій широкій вулиці він

здибався з містом віч-на-віч. Прихилившись

до муру, притискуваний нахабними

яких тканина нечутно єдналася з голизною рук і плечей; жінки в капелюхах і серпанку, чоловіки в піджаках, юнаки без шапок, в сорочках із закасаними до ліктів рукавами; військові у важких, душних уніформах, покоївки, побравшись за руки, матроси Дніпрофлоту, підлітки, формені кашкети техніків, легкі пальта фертиків, масні куртки босяків. Його очі спинялись на руках, що в пітьмі, здавалось йому, торкались жіночих грудей, на сплетених ліктях, на притиснених докупи стегнах. Він проводив поглядом

до пліч у сласному вигині шиї; перед ним проходили

війнули на нього суворою, йому ще незнаною гармонією. Але він ненавидів місто. <…> Степан вперше за цей вечір, одірвавшись поглядом від землі, підвів очі до неба, і чудне тремтіння пройняло його, коли побачив угорі ріжок місяця серед знайомих зірок, того місяця, що світив йому й на селі. Спокійний місяць, такий, як і він, сільський мандрівець, приятель його дитинства й вірник юнацьких мрій, втишив йому те злісне почуття, що була навіяла вулиця. Не ненавидіти треба місто, а

3.

óкра¿нським ïроçа¿ком, — не в томó сенсі, ùо не ïисав вірøів, а в томó сенсі, ùо éоãо ïроçа бóëа сïравäі ïроçоþ», він «менøе çа всіõ інøиõ вïаäав ó ëірикó» . Доведіть або спростуйте це твердження, порівнявши роман «Місто» з

окреме видання, автор подав до нього передмову, у якій і визначив власний задум: «У цьому романі я писав

— одружується з іншою. Така собі «невеличка драма», здається, нічого особливого.

Фотограф (²ван Ïаäаëка, 1927)

Цей нескладний і не раз оброблений сюжет

автор поклав в основу інтелектуального роману. Любовна тема поєднується в ньому з численними філософськими роздумами, дискусіями, суперечками й через це набуває додаткових, передусім екзистенціальних, тобто пов’язаних із людським буттям, смислів. Роман вийшов 1930 року в київському журналі «Життя й революція». Готуючи згодом

не зіпсували чару почуттів. Думала, що повелася як героїня досі ще не знаного твору, навіть пишалася з того: «Після кожного прочитаного роману

вона ще глибше, ще сп’яніліше свою вищість почувала, бо ж ніде нічого подібного на свою любов,

на її незрівнянний кінець не знаходила. Ніхто ще

не любив так, як вона!» А натрапивши на п’єсу Г. Ібсена «Комедія

кохання», гірко розчарувалась: «Це ж свої власні

Обидва, хоч і різні, є породженням нової індустріальної епохи з її дове-

деним до краю практицизмом і раціоналізмом.

Славенко наголошує, що «доба так званої диктатури пролетаріату є, насправді, доба боротьби розуму за абсолютну першість». Літературу, мистецтво він вважає не чим іншим, як

пережитком минулого: «Мистецтво для людини

є такий самий анахронізм, як і ворожіння на кавній гущі».

І самовпевнений професор над усе прагне

поширити науку на щоденне життя — раціоналізувати всі його прояви. Саме тому він і «кохання своє зустрів як раптову катастрофу». Що-

правда, на початку під впливом Марти відчутно змінився, навіть

дратує залицяльника. Він бо вже все визначив, а тому й розгнівався, не у тримався від фізичного насильства: «…з насолодою

помешкання. Ðиси вäачі ïерсонаæів

Ìàãäàëèíà Ëàñëî-Êóöþê, äосëіäниöя ëітератóри коментар фахівця

Вважаючи міщан соціальною загрозою, письменник розкрив особливості їхнього світогляду, що відзначається духовною обмеженістю, пристосуванством, відсутністю чітких громадських переконань та соціальної відповідальності. А ще наділив міщан такими рисами, як заздрість, дріб’язковість, лицемірство, егоїзм. І міщанство неоднорідне: у романі можна виділити різних його представників.

Родина Маркевичів належить до міської інтелігентської еліти. Степан Григорович, глава сім’ї, — відомий лікар, але поза професією дуже

обмежений, зосереджений на підтриманні власного добробуту, занурений у побут. Марія

1.

2.

визначають жанр цього твору? які прикмети інтелектуального роману помітили ви?

3. Пригадайте епіграфи до роману . як ви їх зрозуміли?

4. Об’єднайтеся в малі групи, висуньте гіпотези,

матик — мріéник» . Доведіть правильність чи хибність цього твердження . Дослідниця Магдалина Ласло-Куцюк стверджує, що «основниé конôëікт романó — öе конôëікт міæ раöіонаëіçмом

остап Вишня (1889—1956)

ська правда» вперше з’явились твори, підписані

усмішки (сільські)», «Кому веселе,

ські», «Українізуємось», «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки літературні», «Вишневі усмішки театральні», «Вишневі усмішки закордонні» та ін. Автор зажив

8.

зауважити, що в УРСР могли творити лише ті письменники, які «визнають і підтримують політичну платформу радянської влади». Тож зрозуміло, що означає тут авторське «нема дурних» і у якій емоційній тональності воно звучить. Остап Вишня пише, що в Харків його «переїхали», натякаючи на арешт і перебування в тюрмі. Вийшовши на волю, працював у газеті, а згодом став літератором, хоч і про це — не без іронії: «Потім купив портфеля — зробився вже справжнім солідним письменником». Змішування

1.

2.

3.

4.

година в літературу потягла, коли ти почав замислюватися над тим, «куди дірка дівається, як бублик їдять».

Бо письменники так, спроста, не бувають. І от, коли пригадаєш життя своє, то приходиш до висновку, що таки справді письменника супроводять в його житті явища незвичайні, явища оригінальні, і коли б таких явищ

не було, не була б людина письменником,

а була б порядним інженером, лікарем чи просто собі толковим кооператором.

Підскочать оті явища — і записала людина.

Головну роль у формації майбутнього

письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур’яни. <…>

Із подій мого раннього дитинства, що

вплинули (події) на моє літературне майбутнє, твердо врізалася в пам’ять одна: упав

дуже я з коня. Летів верхи на полі, а соба-

ка з-за могили як вискочить, а кінь убік!

А я — лясь! Здорово впав. Лежав, мабуть, з годину, доки очунявся… Тижнів зо три після того хворів. І отоді я зрозумів, що я нащось

потрібний, коли в такий слушний момент

не вбився. Неясна ворухнулася в мене тоді

думка: мабуть, я для літератури потрібний.

Так і вийшло.

Отак між природою з одного боку та людь-

ми — з другого й промайнули перші кроки

мого дитинства золотого. <…>

Ну, а тепер про процес творчості. Як я пишу. Пишу я так. Беру папір, беру олівця чи

перо в руки й починаю писати. І пишу. Міряю завжди температуру, коли пишу.

Нормальна. І до того, як сідаю писати, нормальна, і після того не підноситься.

дуже довга психологічна повість, ідеологічно заплутана. Коли живіт порожній і рука од буркоту в ньому одскакує од нього, тоді здебільша буде або короткий

Не скажу, наскільки це вірно. Тут щось не те, по-моєму. Як ти його встигнеш слідкувати за «половими питаннями», коли ж ти пишеш і рука в тебе зайнята. Та й голова так само. Як на мій погляд, тяжко це робить. Краще вже що-небудь одно: або пиши, або «полового імпульсу» бережи. На підставі свого досвіду радив би всетаки працювати так: спочатку подумати, а потім уже писати, а не навпаки. Так якось краще виходить, хоч праця трішки й тяжка…

Як я ставлюся до теперішніх літературних організацій?

Ставлюся. Ставлюся я до «ВАПЛіте», до «Плуга», до «ВУСПП», до «Молодняка», до «МаРСу», до «Неокласиків», до «Бумеранга» (чи як він там зветься…). До всіх ставлюся. Ех,

1.

2. яку різницю між письменником і звичайною людиною визначає автор? які засоби допомагають йому комічно відобразити цю різницю?

3. яку роль, за текстом гуморески, відіграла

4. яка

5.

6.

7.

вëасне мисëивськиõ — ïро ïеребóвання ëþäини на ïоëþванні, рибоëовëі, ïро äоïитëивість і вміння ïіçнавати çвички é õарактери «меøканöів» ëісó, стеïів, річок, оçер. Ïоетичниé ëаä óсміøок çóмовëениé тим, ùо в ниõ äіº сïостереæëивиé, баãатиé äóøеþ оïовіäач, якомó ïритаманне чóття ïрекрасноãо é якиé óміº скористатися нароäним коëоритним сëовом, çнаº чисëенні «бóваëьùини» ç мисëивськоãо ïобóтó.

Çóá

1958 року побачило світ найбільш повне видання мисливських оповідань письменника. Ось лише деякі назви, дуже промовисті: «Лисиця», «Ведмідь», «Ружжо», «Дика коза», «Бенгальський тигр», «Дикий кабан, або вепр», «З крякухою на озері», «Як варити і їсти суп із дикої качки». І ще «рибальська» усмішка «Сом».

Коли ви й не були ще «на річці на Осколі», то маєте нагоду все змінити — автор проведе

для вас уявну екскурсію її мальовничими берегами. Озера, верболози, співочі дівчата у

2.

3. Визначте природу комічного в усмішці «Сом» . Наведіть приклади невідповідності між тоном оповіді й предметом зображення .

4. Дослідник іван Зуб зазначає, що

5. Об’єднайтеся в малі групи та виконайте

баãатиé äóøеþ оïовіäач». Доведіть або спростуйте цю тезу .

її або просто перекажіть однокласникам та однокласницям . Проведіть конкурс усмішок .

ПоВторЮЄмо та уЗагаЛьнЮЄмо

1.

титься в рядку À «Місто» Á «Майстер корабля» В «Дівчина з ведмедиком» Ã «Невеличка драма»

2. Справжнім прізвищем автора твору, у посвяті якого

М . Коцюбинського, є

À губенко

Á Клен

3. Установіть відповідність між твором і автором .

1 «Місто»

2 «Майстер корабля»

3 «Дівчина з ведмедиком»

4 «я (Романтика)»

4. Визначте

тури .

5. На прикладах творів В . Підмогильного

6. Поясніть,

7.

Хвильовий

Домонтович

Вишня Ä В . Підмогильний

з ведмедиком» .

8. Визначте особливості стилю новели

9.

1923 року

модерна драматургія

переїхали з Вінниці до Харкова — тодішньої сто-

лиці України. До провідного складу трупи входили Юрій Шумський, Ганна Борисоглібська, Віктор Добровольський, Дмитро Мілютенко, Катерина Осмяловська, Микола Яковченко, Поліна Нятко та ін. Вони з великим успіхом здійснили постановки низки творів: «Лісову пісню» Лесі Українки, «Вій» і «Ревізор» за М. Гоголем, «Украдене щастя» І. Франка, «97» М. Куліша та ін. 1926 року Театр імені І. Франка перевели до Києва, натомість звідти до Харкова переїхав «Березіль».

опрацьовуємо прочитане

1. яким

енерãі¿; все, ùо він встиã çробити, то бóв ëиøе ïочаток, тіëьки ïерøиé, несміëивиé ùе ïристóï, тіëьки çасïів і ïроба сиë — все і в творчомó, і в ãромаäськомó æитті Ãóровича бóëо ùе ïоïереäó. Òворчо¿ та ãромаäсько¿ енерãі¿ бóëо в ньомó çакëаäено ãен на баãато-баãато äесятиëіть, і роçвивався éоãо таëант не ïовіëьно, не сïроквоëа, а бóрõëиво — креùенäо-креùенäо! — як ні в коãо ç éоãо сóчасників. Þð³é Ñìîëè÷, ïисьменник сторінками спогадів Микола

Микола Куліш відгукувався на злободенні теми й проблеми. До них належало й національне питання: у суспільстві велась активна дискусія про шляхи його вирішення. Щоб завоювати довіру національних еліт, радянська влада проголосила політику «коренізації». Її місцевим варіантом стала україніза-

тема, жанр, проблематика В одному з публічних виступів М. Куліш зауважив: «Треба писати повноцінні твори так, щоб вони проймали цілу епоху, а не лише перспективи сьогоднішнього дня». Ось і тему «Мини Мазайла» навряд чи доцільно обмежувати лише українізацією та реакцією на неї харківського обивателя. П’єса хоч і написана на злобу дня, однак і досі не втратила актуальності, бо її тема

собою.

Мазайло» має дещо спільне з трагікомедією І. Карпенка-Карого

як неповторна особистість, а поза яскравими комічними ситуаціями затушовується переживання втрати. Сам драматург визначив п’єсу як

1.

2.

3.

4.

5.

сатиричну комедію. Однак є в ній і трагічний підтекст, що змушує глядачів замислюватись

прорахунки.

особи групуються за ставленням

до намірів головного героя. Син Мокій повстав проти батька: збирається повернути давнє родове означення — Мазайло-Квач. Дружина й дочка Рина, навпаки, виступають за зміну

прізвища. А Рина ще й умовляє подругу Улю «закохати» в себе впертого Мокія та вплинути на нього — щоб не чинив опору батькові.

Дещо ускладнюють композицію мареннявидіння головного героя: у його уяві постають

предки й докоряють за намір зректися свого роду. Конфлікт максимально загострюється, коли

на підмогу прихильникам зміни прізвища приїздить тьотя Мотя з Курська, а позиція Мокія дещо посилюється з прибуттям із Києва «щирого українця» дядька Тараса. До

і зловмисний опір українізації». Ùе ïраöþþчи наä сво¿м «Ìиноþ», Ìикоëа якось çаéøов äо çаãсó і там ïрочитав сïисок çмінениõ ïріçвиù. Ìіæ інøими там бóëо ïріçвиùе Ãімненко, çмінене на Àëмаçов. Öе так éоãо роçсміøиëо, ùо він виріøив вставити öеé виïаäок ó ï’ºсó. Ïереä ïерøоþ виставоþ ï’ºси ïриéøов äо Ìикоëи якиéсь моëоäиé чоëовік і наçвав себе äоктором Àëмаçовим; öе бóв тоé неäавніé Ãімненко, якомó неçрóчно бóëо, ùоб ïóбëіка çі сöени чóëа öе. Âін ïросив Ìикоëó çамінити öі çëоùасні ïріçвиùа інøими. Ìикоëа ëеäве стримóвався віä сміõó, аëе не çãоäився на çміни, бо, на éоãо äóмкó, в öьомó бóëа сіëь ï’ºси. À ï’ºса бóëа

ãотова äо вистави. Îбіöяв ëиøе, ùо, моæе, ïіçніøе çмінить. Áіäниé Àëмаçов ïіøов роçчарованиé äо õати,

1.

2.

3.

4.

Персонажі п’єси

зауважив:

«Не бачили, не читали? «Харків» — написано.

Тільки що під’їхали до вокзалу, дивлюсь — ота­

кими великими літерами: «Харків». Дивлюсь — не «Харьков», а «Харків»! Нащо, питаюсь, навіщо

ви нам іспортілі город?» На думку героїні, «прі­

лічнєє бить ізнасілованной, нєжелі українізіро­

ванной», а основний її аргумент у дискусії такий: «Єтого нє

ãероé Ìокіé, ùо маëо не ïëаче віä вірøика «Ïіä ãороþ наä криниöеþ ãорþваëи брат ç сестриöеþ» і «як стане коëо óкра¿нсько¿ аôіøі — читаº-читаº, äóмаº-äóмаº, чи сïравæньоþ наïисано мовоþ, чи ôаëьøивоþ!». Ùо æ óæе каçати ïро äяäька Òараса!

Íі, Êóëіø не бóв тіº¿ äóмки, ùо óкра¿нське ïитання виріøóºться в õаті Ìини Ìаçаéëа на Õоëоäніé Ãорі, і то в çмаãанні сïовненоãо ïравиëьниõ ïроіçноøеніé

вірøика «Ïаõнет сеном наä ëóãами» ç таким маëеньким, аëе, Ãосïоäи, яким æе æаëісним «Ïіä ãороþ наä криниöеþ». Çвичаéно, час віä часó в öьомó ãраöіоçномó ïереãоні масок вибëискóþть коëþчі ïоëітичні реïëіки, аëе öе тіëьки тоé ïереöь, яким ïрисиïано траäиöіéнó комеäіþ-баëет ïро крóæëяння беç ëаäó, мети é системи ëþäöів, ïоãëинениõ ôормоþ æиття,

система, чи ïоçірність ïріçвиùа.

Øåðåõ, ëітератóрниé критик

і по-справжньому експериментальний.

Íова ï’ºса Êóëіøа сïравäі становиëа ориãінаëьне явиùе в тоãочасніé раäянськіé äраматóрãі¿. Îрãанічність і всеосяæність ¿¿ мóçичноãо обраçó-симвоëó «Ïатетично¿ сонати» Ë. Áетõовена, сміëивість, ç якоþ Êóëіø óçяв собі ó сïівавтори веëикоãо німеöькоãо комïоçитора, ритмічне баãатство і тонкість ïоºäнання сëова і мóçики наäаþть öьомó творові особëиво¿ неïовторно¿ краси é ãармоні¿, а çараçом веëикоãо емоöіéноãо вïëивó. Íàòàë³ÿ Êóçÿê³íà, äосëіäниöя óкра¿нськоãо театрó

Експериментальний характер твору виявив-

саме є цим оповідачем, дізнаємось одразу, адже вже на

розташовано маленькі кімнатки поета Ілька Юги й модистки Зіньки, котра

туткою.

Ілька Югу поза

межі групування учасників дії «за ворожими таборами»

А таких таборів три: українська інтелігенція (піаністка Марина

Ступай та її батько, учитель Іван Степанович Ступай-Ступаненко);

більшовики (товариш Ілька Юги Лука, Судьба, Гамар; більшовиків підтримує міська біднота — проститутка Зінька, ін-

марина ступай

Що важливіше: кохання чи національний ідеал? Тут для Марини Ступай вибір непростий, але все ж очевидний. Адже вона — душа, натхненниця українського повстання. А Ілько

Юга — лише поет-ідеаліст, який сподівається

від неї «вічного кохання». Він не розуміє, що весь «ідеалізм» Марини присвячено боротьбі

за Україну. Про це вона й хоче сказати Ількові: мовляв, готова обрати супутника, але лише лицаря, здатного до боротьби за національну справу: «Можливо, вас, поете милий. Напевно вас, якщо ви на коні. Так, тільки вас, якщо ви на коні й при зброї». І Марина обирає того, хто «при зброї». Корнет Андре Пероцький, який щойно повернувся з фронту, здається їй кращим товаришем у спільній боротьбі: «Поет, можливо, завоює твою душу, цілий світ, але жодного кілометру території, моя Жанно Д’Арк…». Дівчина сподівається, що Пероцький стане зрештою її однодумцем: «Ви заздалегідь формуєте загони вільного козацтва, я організацію — це практичний шлях».

Поступово образ Марини все більше «ідеологізується». Творча основа її

ступай-ступаненко, Пероцькі,

Які слова найліпше підійдуть до характеристики вчителя «малювання та чистописання, українця запорозької крові Івана Степановича Ступай­Ступаненка»? Ідеалізм, наївність, розгубленість? А може, обмеженість, відірваність

від реального життя? Здається, він ніби загубився в часі — зовсім далекий від жорстоких

буднів революції. У звуках «Патетичної сонати»

йому вчувається козацька романтика: «Мусимо сісти на коні й мчати по наших козацьких степах разом з орлами й вітрами!..». Щиро вболіває за кожного українця — куди там до класової моралі більшовиків! Справжній ідеаліст і мрійник: вірить у силу переконливого слова, що має припинити жорстоке революційне протистояння: «Вийду назустріч і скажу, нагадаю святі й соціальні слова: обніміте, брати мої, найменшого брата!..». І тут уже Марина його стримує: «Кому? Більшовикам? Бандитам? Бидлові, що реве від крові і трощить наші найкращі ідеї?». І справді, удершись до будинку, більшовики мало не розстріляли вчителя: відклали на потім, мовляв «інтелігенції покєда не займай». Під час перестрілки Ступай-Ступаненко дійсно намагався закличним словом зупинити протистояння, але загинув від кулі: «Через Ступая перескакують, тікаючи, червоногвардійці, а йому ввижається, що то старі запорожці на конях». Звичайно, в образі вчителя-ідеаліста є й деякі комічні риси, однак загалом він викликає співчуття, бо має добру й шляхетну натуру; це поширений тип українського інтелігента попередньої, ще дореволюційної доби.

більшовики

Пероцькі (батько й сини) представляють у драмі віджилу самодержавну ідею. Старий генерал — затятий російський шовініст: «Я не боюся їхньої революції. Одного лише боюся, щоб не розвалили фундаменту, на якому стояла

5.

6.

тьотя Мотя

2 тарас

3 Мокій

4 Рина

À Ну як я почну, чудійко ти? Сама знаєш, який він серйозний, ще й український . Ну як

до його підступитися? З якого боку?

Á Мазайло-Квач!

В Хай живе Мазайлович!

à Хай живе Мазєнін!

Ä Прізвище, ім’я, по батькові, все життя тепер можна змінити тільки в

до евакуації, працювали в газетах і на радіо. Реакцією на початок війни стали поезії «Ми йдемо на бій» Павла Тичини, «Клятва» Миколи Бажана, «За землю рідну» Максима Рильського, «Ми переможемо» Володимира Сосюри. Ці твори, хоч і не були позбавлені радянських ідеологічних штампів, відзначались патріотизмом та щирими закличними інтонаціями.

Українські поети підтримували віру в перемогу,

ну. Найбільшого розвитку набула

дрій Головко, Юрій Смолич, Семен Скляренко, Олександр Ільченко, Олександр Копиленко та ін. Твори письменників видавали на сторінках газет «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини!», «Література і мистецтво». Виходили журнали «Україна» і «Перець», працювали радіостанції «Радянська Україна», «Дніпро» та ін. В окупованому Києві діяло українське націоналістичне підпілля. Його учасниками було створено Спілку українських письменників на чолі з Оленою

Рідна

(Àäоëьô Êонстантиноïоëьськиé, 1957

опрацьовуємо

1.

2.

інституту вчителював у Житомирі. 1917 року переїхав до

учителем та одночасно навчався в

коментар фахівця

Äовæенко став õóäоæником ó кра¿ні, äе основноþ вимоãоþ бóëо вірне сëóãóвання кëасовіé іäеоëоãі¿ — вëастиво новіé реëіãі¿. Ç оãëяäó на траãічні обставини (Äовæенка бóëо çаареøтовано ×Ê çі çброºþ в рóкаõ як ïетëþрівöя) митеöь на все æиття ïотраïив ó ïоëон. Òоé самиé — наçвіть éоãо ºãиïетськиé, вавиëонськиé, росіéськиé, комóністичниé — äëя óкра¿нöів — беç ріçниöі. Äовоäиëося сïокóтóвати «ãріõи», і õóäоæник Äовæенко çмóøениé бóв боротися біëьøовиöькоþ çброºþ іëþстратора, ïëакатиста ïроти… Óкра¿нсько¿ Íароäно¿ Ðесïóбëіки, Ïетëþри та всьоãо-всьоãо, ùо вчора ùе він çаõиùав як віéськовик-ïетëþрівеöь. Âін бóв äаëеко не ïерøим — öе такоæ öіëа невоëьнича траäиöія, ãанебна, траãічна, ùо ïритаманна ріçним нароäам, які ïеребóваþть ó коëоніаëьномó ярмі. Ðîìàí Êîðîãîäñüêèé, мистеöтвоçнавеöь

2.

3.

4.

5.

Митець розмірковував і над тим, як саме слід писати про війну: «Дійсність стала багато страшнішою за всяку, навіть позбавлену смаку, уяву. І її так і треба показати.

Україну представлено в образах звичайних людей, от як в оповіданні «Мати», що його, як відзначив автор, написано «не ради сліз, і розпачу, й скорбот…», а «задля слави нашого роду…». Трагічну розв’язку винесено на початок. Боєць Василь Стоян звільняє рідне село й дізнається, що його матір страчено гітлерівцями («Хто мертвий висить коло хати під небом? Оце його мати»).

Авторський стиль наближений до кінематографічного. А окремі фрагменти твору майже повністю побудовані на зорових образах, що почергово змінюються — як кадри у фільмі.

Загальна картина передає образ спустошеного рідного дому. Простір, немов за окремими «кадрами», стрімко звужується: «хати немає», «двору немає», «нема саду», «тільки одна стара груша, а на груші мати»

В основі твору — розповідь про подвиг матері, яка побачила в поранених льотчиках-росіянах своїх синів: намагалась урятувати

Марія

поєднала в собі любов і самопожертву: заради чужих синів, які стали на якийсь час своїми. Історія

1.

2.

3.

Задум «Зачарованої Десни» виник у О. Довженка ще під час Другої світової війни. А працював він над твором майже чотирнадцять років (1942—1956). Писав не лише як літератор, а й як кінорежисер. Можливо, розраховував у майбутньому зробити фільм. Тому й вийшла кіноповість — побудована із застосуванням прийомів кіномистецтва. «Зачаровану Десну» можна легко переробити на кіносценарій: її «складено» з невеликих епізодів, що змінюються, немов кадри у фільмі. Діалоги у творі лаконічні, авторські відступи чіткі й точні — як і має бути

в сценарії.

Кіноповість автобіографічна. Автор, людина вже немолода й досвідчена, розповів про своє

дитинство — зобразив таким, яким бачив його

крізь прожиті роки. Реальні факти зазнали значного переосмислення: темні сторони життя

відійшли на задній план, поступились світлим

дитячим враженням. Ось, для порівняння, інший спогад — із «Щоденника»: «Далекі

лінії, натомість складається з окремих епізодів, які дослідники порівнювали з мікроновелами. Навіть дали їм умовні назви: «Город», «Смерть братів», «Смерть прабаби», «Повінь», «Сінокіс» тощо.

Важливу роль в організації твору відіграють портретні та інші характеристики персонажів. Вони завжди яскраві й колоритні. Ось, для прикладу, характеристика прабабусі Марусини: «Вона

формуванні особистості, патріотизму, сенсу життя. А ще

коментар фахівця

Âіä ранньоãо äитинства Ñаøко Äовæенко бóв ïросто виïоºниé äóõом óкра¿нства: ïісні, äóми, каçки, оïовіäки, ïерекаçи батьків, äіäів, аïокриôи, ïовір’я, çабобони, çамовëяння, обряäові äіéства, ïëачі, роçма¿ті ритóаëи, äавні óявëення. Ïоетичні ëеãенäи, етноãраôія, космоãонічні ïоãëяäи, óæиткове мистеöтво, реëіãія в самобóтньомó нароäномó ïотрактóванні, коëи орãанічно ïереïëітаþться õристиянство ç ïоетичним ареаëом ïоãанства — всі öі «кóëьтóрні ïереæивання» ïисьменник Äовæенко ãеніаëьно віäтворив ó «Çачарованіé Äесні». Ðîìàí Êîðîãîäñüêèé, мистеöтвоçнавеöь

1.

чи є суголосним настрій пісні «Зачарованій Десні» О . Довженка . Поділіться своїми роздумами з однокласниками, однокласницями .

ділах, усвідомити свою

природу на ранній досвітній зорі коло самих її

первісних джерел. І перші радощі, і вболівання, і чари перших захоплень дитячих… До чого ж гарно й весело було в нашому

городі! Ото як вийти з сіней та подивитись

навколо — геть-чисто все зелене та буйне.

А сад, було, як зацвіте весною! А що роби-

лось на початку літа — огірки цвітуть, гарбузи

цвітуть, картопля цвіте. Цвіте малина, сморо-

дина, тютюн, квасоля. А соняшника, а маку, буряків, лободи, укропу, моркви! Чого тільки

не насадить наша невгамовна мати.

Нічого в світі так я не люблю, як са-

джати що-небудь у землю, щоб проізростало.

Коли вилізає саме з землі всяка рослиночка,

ото мені радість, — любила проказувати вона.

Город до того переповнявсь рослинами, що

десь серед літа вони вже не вміщалися в ньо-

му. Вони лізли одна на одну, переплітались,

душились, дерлися на хлів, на стріху, повзли на тин, а гарбузи звисали з тину прямо на ву-

лицю. <…>

Багато бачив я гарних людей, ну такого, як батько, не бачив. Голова в нього була темново-

лоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки

в очах чомусь завжди було повно смутку: тяж-

кі кайдани неписьменності і несвободи. Весь

полоні

Прощання перейде колись у картини мої, розлука зів’є собі гніздо в моєму серці. Всі кидатимуть когось і поспішатимуть назустріч невідомому, і комусь буде жаль. Тільки я ще нічого не

це.

лежу на возі. Навколо, спинами до мене, дід і батько з косарями. Мене везуть у царство трав, річок і таємничих озер. Віз наш увесь дерев’яний: дід і прадід були чумаками, а чумаки не любили заліза, бо воно, казали, притягає

косарі далеко, коси дзвенять, коні пасуться. Пахне в’ялою травою, квітами. А на Десні краса! Лози, висип, кручі, ліс —

все блищить і сяє на сонці. Стрибаю я з кручі

в пісок до Десни, миюся, п’ю воду. Вода ласкава, солодка. П’ю ще раз, убрівши по коліна

і витягнувши шию, як лошак, потім стрибаю

на кручу і гайда по сінокосу. І вже я не ходжу,

а тільки літаю, ледве торкаючись лугу. Вбігаю

в ліс — гриби. У лози — ожина. В кущі — го-

ріхи. В озері воду скаламучу — риба.

Отак я раюю днів два або три, аж поки

не скосять траву. Ношу дрова до куреня, роз-

воджу огонь, чищу картоплю, ожину збираю

косарям для горілки. Після косовиці починаєм гребти сіно гуртом, і ось потроху міняється

наш світ чарівний: батько, дід і дядько стають

чомусь мовчазними і збентеженими, якась пі-

дозра з’являється в очах: вони починають ділити копиці.

Сінокіс у нас був гуртовий. Його ніхто

не міг поділити, бо кожен боявсь, що йому

припаде та третина якраз на коліні Десни, яку щороку ріже весняна вода. Тому косили і гребли гуртом. Потім ділили копиці, і вже тільки тоді кожен стягав їх у стоги до свого

куреня. І так завелось чомусь, що при розподілі копиць ні одна майже косовиця не кінчалася миром. Завжди чомусь здавалось батьку

або дядьку, що хтось когось обдурив на одну

копицю, і тоді, слово за слово, серця сповня-

лися лютого гніву, і великі наші батьки почи-

нали лаятись, гукати, а потім битися, прости

їм, Господи, і вічна пам’ять, над зачарованою річкою Десною. Вони билися великими кілками, граблинами, держаками вил, тримаючи їх в обох

тоді

своїх ворогів. Одні тільки коні не брали участі у війні. Вони паслися вкупі, однаково худі й мозолясті, з великими вавками на потертих спинах, і хитали головами, байдуже дивлячись на нас і одганяючи дурних оводів. <…>

Диких звірів теж було мало — їжак, заєць, тхір. Вовки перевелись, і навіть саме слово «вовк» вважалося вже наче дідовою лайкою — «га, вовк би тебе з’їв». Водилися леви,

рівнявся з левом, батько підняв весло і гучно ляснув плазом по воді. Ой! Лев тоді як стрибне та як рикне! Луна покотилася громом. З мене вилітає душа. Весь берег, кручі, лози, — вся округа переповнилась трепетом. Батько трохи весла не випустив, і

на що був хоробрий, а теж засмутився і сидів нерухомо, аж поки нашу душогубку не однесло водою і не прибило до крутого берега. Посидівши ще мовчки з півгодини, ми оглянулись — ні висипу, ні лева: подався десь у лози. До самого ранку горів у нас вогонь біля куреня

пощастило тому левові звільнитися з клітки.

Коли трапилось крушення поїзда під Бахмачем і клітка мандрівного звіринця зламалась,

виплигнув він на волю, глянув навкруги і так

йому, очевидно, стало погано, так огидли гля-

так давно, що майже все вже розтануло в далекім мареві часу, як сон, і потонуло. Одна лише Десна зосталася нетлінною у стомленій уяві. Свята чиста ріка моїх дитячих незабутніх літ і мрій. Нема тепер уже таких річок, як ти була колись, Десно, нема. Нема ні таємниць на річках, ні спокою. Ясно скрізь. Нема ні Бога, ані чорта,

2. Поміркуйте, чому

твір «ліричним зізнанням» про спогади . яку роль відіграє цей фрагмент у структурі твору?

4. Оберіть

3. Доведіть, що авторська оповідь має фрагментарний характер .

олесь гончар (1918—1995)

Олесь

(Ãаëина Êаëьченко, 1973)

2.

ëþäсько¿ вäачі, такі особëивості õарактерó äороãиõ éомó äрóçів-ïисьменників, як несïокіéне ïоривання вïереä äо світëа, äо ùасëивоãо маéбóтньоãо своãо нароäó, äо чисто¿ ïраöі. Ãончар øóкав ó творчості митöів ïровіäнó іäеéно-естетичнó äомінантó, яка ïрониçóº не ëиøе твори, аëе é виçначаº ãромаäянськó ïоçиöіþ õóäоæника. Áеç öіº¿ орãанічно¿ ºäності естетичниõ і ãромаäянськиõ ïоçиöіé Ãончар не мисëив собі õóäоæника.

Ìàð³ÿ Âîçíà, äосëіäниöя ëітератóри

особистість і світ («щоденник»)

Існує особлива література — документальна. Вона заснована на реальних подіях. Недарма її називають літературою факту. А щоденник — один із жанрів документальної літератури. Він фіксує важливі для автора події, а також містить його враження, переживання, думки. Зазвичай щоденники люди пишуть для себе

можуть здаватися упередженими. А ще такі нотатки мають монологічну форму, хоча трапляється, що автори вдаються й до діалогів з уявними опонентами. Особливий інтерес становлять щоденники

письменників. У різний час були опубліковані щоденні записки Тараса Шевченка, Володимира Винниченка, Остапа Вишні, Олександра Довженка, Василя Стуса та багатьох інших літераторів.

«Щоденник» Олеся Гончара, виданий у 2002 році, містить різні нотатки, які письменник робив понад 50 п’ятдесят років. Перші записи датовано 1943 роком, останні — 1995. У передмові до видання дружина

як представники еміграції та діаспори, так і деякі радянські автори. Жанр щоденних записок забезпечував більше свобо-

ди й відкритості у вираженні думок і почуттів,

коментар фахівця

ïереéняті Ãончареві роçäóми, роçäóми ïисьменника і ëітератóроçнавöя. Îëесь Òерентіéович віäãóкóвався на все те високомистеöьке, ùо робить

ëþäинó ëþäяноþ, ùо äоïомаãаº ¿é æити é óäосконаëþватися; вітав тиõ, õто вносив ó наøó äóõовнó скарбниöþ новó обраçність, нові ритми, барви, асоöіаöі¿, ориãінаëьниé сïосіб õóäоæньоãо мисëення, ç особëивоþ віäïовіäаëьністþ береæе

ïрироäó, береæе äóõовне сереäовиùе — наøó чóäовó õóäоæнþ кëасикó, ôоëькëорне баãатство нароäó, éоãо мовó.

Ìàð³ÿ Âîçíà, äосëіäниöя ëітератóри

сам розчавлений фізично й морально, вмирає, не знаючи за що.

Міста, красені України, перетворені в гори цегли і попелу. На цих згарищах, як шакали, буйно бенкетують і розплоджуються різні пройдисвіти, аферисти, спекулянти».

«09.1943. Наші дівчата заслуговують найвищої похвали від майбутніх істориків цієї війни. Я зустрічав їх на фронтах, у госпіталях, і мене вражала їхня мужність і пристрасна відданість ідеї, відданість, якої не мають багато хто з мужчин.

Спочатку в Харкові вони зі стриманими сльозами проводжали нас аж до Чугуєвських таборів, згодом відвідували нас щонеділі.

Потім я їх побачив на фронті, коли вони перев’язували нам рани і допомагали сідати на підводи.

Потім у санітарнім ешелоні вона — сама

поранена — щовечора, шкутильгаючи, заходила з гітарою в наш вагон і співала нам чарівних пісень.

А згодом, в сибірськім госпіталі, опритомнівши після операції, я почув її голос і швидше відчув, ніж побачив, що вона сидить біля мого ліжка. Мене страшно мучив біль від порізаних ран, мене ще душив хлороформ, і я був напівбо-

жевільний. Напівзгадуючи, напівмарячи в гарячім, нестерпнім маренні, пам’ятаю, щось говорив

їй про Харків і, уткнувшись у подушку, плакав.

Я наче знав, що ніколи не побачу в знайомих

видах моє рідне далеке місто, наче знав, що

вже навіки втратив усе те неоцінимо прекрасне, як юність, що зв’язувала мене з цим містом. Вона мене

і пісню. Але то було дуже сумно.

Потім я побачив іншу. В Кобеляках на майдані. Люди там годували нас, полонених, яблуками, огірками, вишнями і плакали. А ми їли, як звірі.

Вона охороняла нас разом з іншими поліцаями. Гвинтівка на плечі, рука перев’язана. Вона була красуня — висока, чорнява, струнка. Я до неї щось заговорив, запитав. Вона чемно відповіла. Була дочкою районного старости. Студентка Київського університету! О, було радісно! Колеги. Але потім вона запитала: — Ну, а як тепер ті, жиди, вже далеко повтікали?

І зробилась мені якась холодна, чужа і ніби й не красуня, і я зрозумів, що це із студенток — тупих, найтупіших.

Я більш не говорив з нею.

Я був босий, у подертій гімнастерці, зарослий, худий, у пилюзі після далекої дороги, але мені не соромно

з освічених, інтелігентних людей. Може, навіть поклонник Шиллера та Гете! І я тоді

зрозумів, що моя ненависть буде невмируща і я не звикну, не примирюсь, поки буду жити.

Хто мене вправі судити

В зборищі цьому рабів?

Гордий, нікому годити Ніколи в ЖИТТІ Я НЕ ВМІВ.

«Величезна більшість солдатів сучасних

армій знає, що війна їм не потрібна, що це

злочини, з жиру затіяні їх вождями-кретинами, але все ж війна іде. Народ загнузданий, закований у пастки законів і обов’язків. Він не в змозі чинити опір своїм катам, що посилають його на братовбивство.

В дім (держмаєток) приїхав німець на мотоциклі, виписали яєць, зайшов у кладову

до Юдіна:

Я-йок!

Пан, яйок нема. Нема? — спитав здивовано і серйозно.

І ще раз: — Нема яєк, нема віна, до свіданья, Україна! (Пісня веселих німців)».

Вернувся на ферму. Скучно, сумно, безнадійно. Ходять чутки про загальну евакуацію населення. Всі люди як приголомшені.

Остались сторожувати баба та дід. Як важко

на серці. Як би все забути?

Ні, я не переступлю Дніпра. Вовком піду

жити в степ. Хай краще

Робота

найбагатших у світі, барвисту, запашну, розмаїту, здатну активно жити і розвиватись, придатну для найскладнішої художньої і наукової творчості. Злочином було б занедбати таке неоціненне духовне добро».

«25.04.1965. Сучасна література не потребує оздоб. Думай складно, але пиши просто. В цьому потреба часу, цього вимагає психіка

«25.05.1972.

національне почуття, якщо не почався розпад людини,

Виявляємо літературну компетентність

1. якого року «щоденники» Олеся гончара були надруковані? який проміжок часу вони охоплюють?

2. яке враження справили на вас наведені фрагменти «щоденників»? До яких роздумів заохотили? які тези вас найбільше зацікавили? які здивували? Чи виникло у вас бажання «дискутувати» з письменником? які теми ви б запропонували для дискусії?

3. яку оцінку дав Олесь гончар Олександрові Довженку? як ви зрозуміли порівняння Довженка з Мікеланджело? Чи згодні ви з тим, що

проблеми: кохання, пам’ять, душевна спорідненість, особисте щастя, доля, воєнне лихоліття.

В основі оповіді спогади головного героя та його уявне спілкування з утраченою коханою. «Померкло, стерлося все», — нарікає він на властивість пам’яті забувати. А після того йде промовисте

Äëя ïисьменників éоãо ïокоëіння виçначаëьноþ, виïробóваëьноþ

Ïроéøовøи кóрс ¿¿ «окоïниõ óніверситетів», Ãончар виніс

розв’язка

4.

5. Оповідачем в оповіданні

Á боєць

В Микола Петренко

à Микола Дудко

6. жанр твору О . Довженка

В оповідання

à кіноповість

7. Подія, через яку

починалася

Літературне

Кадр із кінофільму «тіні забутих предків» (1964, реæисер — Ñерãіé Ïараäæанов, ó роëі ²вана Ïаëіéчóка — ²ван Ìикоëаéчóк)

Портрет

Сергія Параджанова (Ãеорãіé ßкóтович, 1964)

Валерій Шевчук та ін. «Шістдесятники» прагнули змін не лише в літературі, а й у музиці (композитори В. Сильвестров, Л. Грабовський, В. Губа, М. Скорик, В. Івасюк), в образотворчому мистецтві (А. Горська, О. Заливаха, Л. Семикіна, Г. Севрук, В. Зарецький, І. Марчук, Г. Якутович), у театрі й кіно (актори І. Миколайчук, Б. Ступка, Л. Кадирова; режисери С. Параджанов, К. Муратова, Л. Танюк, Л. Осика, Ю. Іллєнко). Рух за національно-культурне

Синій

(Ãаëина Ñеврóк, 1966)

1965)

Свято (Ëþäмиëа Ñемикіна, 1968)

діячів: Василя Стуса, Івана Світличного, Євгена Сверстюка, Ігоря Калинця, Валерія Марченка, В’ячеслава Чорновола та ін.

Декого залякали: одним заборонили друкуватися, інших виключили з уні-

верситетів, звільнили з роботи. Чимало митців пішло на співпрацю з владою, вони стали конформістами, тобто пристосуванцями. Аби вберегти себе, мусили виявляти лояльність до влади. Дехто обрав «третій

коментар фахівця

Ñереä оçнак «øістäесятників» я

þниé іäеаëіçм, якиé ïросвітëþº, ïіäносить і ºäнаº… Äрóãоþ оçнакоþ я б наçвав øóкання ïравäи і чесно¿ ïоçиöі¿… Ïоетів тоäі наçиваëи ôормаëістами çа øóкання своº¿ інäивіäóаëьності. Íасïравäі çа øóкання істини — çамість іäе¿, сïóùено¿ çверõó äëя осïівóвання. ßк третþ

оçнакó я б виäіëив неïриéняття, оïір, ïротистояння оôіöіаëьніé ëітератóрі та всьомó аïаратові бóäівничиõ каçарм. ªâãåí Ñâåðñòþê, ëітератóрниé критик

опрацьовуємо прочитане

1. Пригадайте з уроків історії, що таке «культ особи», «відлига»

розвиток нашої культури .

2. як ви зрозуміли поняття «шістдесятники»? що обстоювали представники нової генерації митців?

3. Чому влада вдалась до арештів митців? яку загрозу

4.

зручній

Âасиëь Ñимоненко абсоëþтно äостóïниé ôормоþ

ãрамотніé ëþäині é ãëибоко õвиëþþчиé çмістом.

тіº¿ ãромаäсько¿ висоти, ясності роçóмó é ïристрасті сëова. ªâãåí Ñâåðñòþê, ëітератóрниé критик

2.

відлиги» люди потребували елементарної психологічної підтримки. Цю підтримку надавала література — вона допомагала долати страхи й відроджувала людську гідність.

Література була не лише мистецтвом, а чимось

значно більшим, соціально значущим і актуальним. Здається, такі прості слова: «Ти знаєш, що ти — людина…». А за ними стояло дуже багато — повернення гідності, яку було вкрадено в українців.

«Шістдесятники» вголос заговорили про патріотизм. А в поезіях писали не про радянську батьківщину, а про любов до свого рідного дому — України. Для розуміння вірша «Задивляюсь у твої зіниці…» важливо враховувати історичний і суспільно-політичний контекст. Ось лише декілька фактів. Під час війни не дали друкувати кіноповість О. Довженка «Україна в огні», а 1951 року мало не заарештували В. Сосюру за вірш «Любіть Україну».

забороною, а з усіх офіційних трибун пафосно проголошували любов

1.

на вас ця поезія? які літературні, мистецькі асоціації у вас виникли? Обговоріть їх з однокласниками, однокласницями .

2. До якого виду лірики, на вашу думку, належить цей вірш? Обґрунтуйте свої міркування .

3. який образ є провідним у цій поезії? У яких мотивах його розкрито?

4. яким постає ліричний герой поезії? які риси ліричного героя вас приваблюють?

5. Об’єднайтеся в малі групи, наведіть гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте однокласникам та однокласницям . Чому автор

окличні речення?

Чому вірш не закінчується окличним реченням? як ви вважаєте, першій чи другій частині поезії більше властиві пафос, піднесення? Обґрунтуйте свої міркування . Чому поет, звертаючись до України,

* * *

Є в коханнi i буднi, i свята,

Є у ньому i радiсть, i жаль,

Бо не можна життя заховати

За рожевих iлюзiй вуаль.

I з тобою було б нам гiрко,

Обiймав би нас часто сум, I, бувало б, темнiла зiрка

У туманi тривожних дум.

Але певен, що жодного разу

У вагання i сумнiвiв час

Дрiб’язковi хмарки образи

Не закрили б сонце вiд нас.

Бо тебе i мене б судила

Не образа, не гнiв — любов.

В душi щедро вона б свiтила, Оновляла їх знов i знов.

У мою б увiрвалася мову, Щоб сказати в тривожну мить:

— Ненаглядна, злюща, чудова, Я без тебе не можу жить!..

2.

3. яким

4.

чи казка для дорослих? І чому про серйозні речі автор розповів у ніби несерйозній формі? Чому героя, який шукає правду й щастя, звуть Дурилом?

Знайти відповіді допоможе ознайомлення із жанровою природою твору. «Казка про Дурила» має ознаки поеми-містерії, що припускає поєднання фантастики й реальності, використання алегорії, символіки і гротеску.

У нашій літературі до містерії свого часу звернувся Т. Шевченко, який створив поему «Великий льох». Твір В. Симоненка так само є поемою-містерією, адже йому властивий алегоризм, або інакомовлення. Зазвичай автор алегоричного твору розповідає про якісь важливі речі, прямо їх не називаючи. Фактично він запрошує читачів до інтелектуальної діяльності, спрямованої на «розшифровування» художнього змісту. До такої інтелектуальної співпраці запрошує й В. Симоненко: його герой-правдошукач ніби прихований за маскою дурника й дивака, хоча насправді викриває й відкидає

безликій юрбі. Автор порушив важливу проблему вибору між справжніми й фальшивими цінностями. «Речитатив старшин Раю» розкриває моторошну гротескно-алегоричну картину «райського існування» тоталітарного суспільства. У ній гротесково поєдналося страшне і смішне: паперові гори, чорнильні моря, а замість власної думки — одностайність юрби.

1.

2. як визначають учені

3. які проблеми постають

4.

Ïіснþ «Äва коëьори» я наïисав 29 ëþтоãо 1964 рокó, раçом ç комïоçитором Îëексанäром Áіëаøем. Íам бóëо нóäно на комсомоëьськомó çібранні, а ïереäі мноþ сиäіëа ãарна æінка, ó чорніé õóстöі ç виøитоþ на ніé червоноþ троянäоþ, öе наãаäаëо мені моþ сорочкó, і ïерøó строôó я наïисав ïросто на коëіні… ß віäчóв, ùо öе ïочаток ïісні, так само як çоëотоøóкач віäкриваº краïëинó

çоëота. Ìи втекëи іç çасіäання, і в тоé æе äень раçом ç Ñаøком äоïисаëи ïіснþ. Âона ëеæаëа рік ó Äмитра Ãнатþка, а ïотім, наïереäоäні æовтневиõ свят, Ãнатþк ïокаçав ¿¿ в ÖÊ, і там, як він мені роçïовіäав, оäна äóæе ïоваæна особа скаçаëа — ïіснþ ïотрібно ïереробити, томó ùо вона не º соöіаëістичноþ. Àëе я скаçав, ùо нічоãо ïереробëяти не бóäó, і неõаé та ïоваæна особа ïереïисóº сама. Ïетро Øеëест (саме він бóв тіºþ ïоваæноþ особоþ), äіçнавøись ïро моþ віäïовіäь, роçëþтився, аëе ïотім скаçав, ùо чорт ç неþ, і неõаé Ãнатþк сïіваº як º. Ïісня ïроçвóчаëа, і ïочаëа сïіватися ïовсþäи. Ïісëя öьоãо мене і Áіëаøа викëикаëи ó ïартіéнó øкоëó, äе äва каãебісти ç нами веëи бесіäó і скаçаëи, ùо я мав би ïрекрасно çнати, ùо таке червоне і чорне — мовëяв, ми наïисаëи банäерівськиé ãімн. Íам тоäі ïросто кості çатерïëи, бо ми роçóміëи, чим öе

Мати і син (Àëëа Ãорська, 1965)

1.

2.

3.

4.

Мені війнула в очі сивина, Та я нічого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна І вишите моє життя на ньому.

Два кольори мої, два кольори, Оба на полотні, в душі моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне — то любов, а чорне — то журба.

виду поезії — ліричної, громадянської, патріотичної

Найдовша з усіх доріг — Дорога твого приходу.

Найбільша з усіх таємниць — Таємниця твого обличчя.

Ми прощаємося на день, Ніби розходимось на віки.

І твій слід на моєму серці Поглиблюють кожні очі.

1.

2.

3.

4.

5.

жінка . Видіння (Âіктор Çареöькиé, 1978)

думку, він говорить про кохання до реальної жінки чи

у зв’язках з дисидентами, щоб здобути прихильність влади. Багато писав і часто видавав книжки: «Протуберанці серця» , «Балади буднів», «До джерел», «Корінь і крона», «Київське небо», «Дума

вчителя», «Шабля і хустина», «Драматичні поеми», «Київський

«Храм сонця» та ін.

Калинова балада . Портрет івана Драча (Àëëа Ãорська, 1964)

сторінками спогадів

ëітератóри,

— вçаãаëі äо всьоãо óкра¿нськоãо. Òоäі ïоеçія çаõоïëþваëа óми баãатьоõ ëþäеé. Òо бóв час, коëи ëиøе ó метаôорі моæна бóëо ùось висëовити, якимись натяками, ùось таке, ùо не моæна бóëо висëовити ніäе. ²ван Äрач öе теæ äóæе äобре робив. ²âàí Ìàëêîâè÷, ïоет і виäавеöь

«Сто доріг», «сто століть», «сто вітрів», «сто скажених сивих бід», «сто стежин»… Ці образи допомагають автору увиразнити патріотичний мотив, піднести його до символу. Поряд поет

Балада роду В

читацький практикум життя (Родоначальниця) (Òетяна ßбëонська,

Сива стежка в сто доріг

Розлітається од хати.

Сто вітрів мій вік запріг

Сиву хату розхитати.

Сто скажених сивих бід

Та й сушило ж роду вроду,

Та не висхне зроду рід

Ні в погоду, ні в негоду,

Внучок тупцю тупотить,

Тупцю, внуцю, тупцю, хлопче,

Сто стежин у світ летить,

Він — сто першеньку протопче…

Роде рідний! Не стлумить

Нашу жилаву породу —

Сто вітрів в ногах лежить

Мого роду і народу…

дивний подарунок
(«Крила (Новорічна казка)»)

з неба синє мерехтіння,

А в дядька в серці — туга, А в дядька в серці — тіні.

(Кому — долю багряну,

кому — сонце з туману,

Кому — перса дівочі,

кому — смерть серед ночі,

Щоб тебе доля побила, а Кирилові, прости господи, — крила).

Жінка голосила: «Люди як люди, їм доля маслом губи змастила.

Кому — валянки,

кому — мед од простуди,

Кому — жом у господу, а цьому гаспиду, прости господи, — крила?!»

Так Кирило до тями брів, І, щоб мати якусь свободу,

Сокиру бруском задобрив, І крила обтяв об колоду.

Та коли захлинались сичі,

Насміхалися зорі з Кирила,

І, пробивши сорочку вночі,

Знов кипіли пружинисті крила.

Так Кирило з сокирою жив,

На крилах навіть розжився, —

Крилами хату вшив,

Крилами обгородився.

А ті крила розкрили поети,

Щоб їх муза була не безкрила,

На ті крила молились естети,

І снилося небо порубаним крилам.

годинник із синім крилом (Ìарк Øаãаë, 1949)

(Кому — нові ворота, кому — ширшого рота, Кому — сонце в кишеню,

кому — дулю дешеву, Щоб тебе доля побила, А Кирилові — не пощастить же

отак чоловікові — крила).

4.

микола ВінграноВський (1936—2004)

ському відділенні. Відомий режисер О. Довженко помітив талановитого юнака й запросив до Всесоюзного державного інституту кінематографії у Москві. Здобувши вищу кінематографічну освіту, М. Вінграновський працював кінорежисером на Київській кіностудії ім. О. Довженка. Поетичні твори писав з кінця 50-х років. Видав збірки «Атомні прелюди», «Сто поезій», «Поезії».

У 80-х роках опублікував книжки «На срібнім березі», «Київ», «Губами теплими і оком золотим». Літературознавець В. Моренець назвав поета «першим з­поміж рівних у плеяді “шістдесятників”». Поет був визнаним майстром інтимної лірики: збірки «Цю жінку я люблю», «З обійманих тобою днів», «Любове,

не прощавай!». На відміну від багатьох «шістдесятників», які з кінця 1980-х років захопилися політикою, поет зберіг вірність творчому покликанню. Окрім «дорослої»

Письменник про себе

Ìене нікоëи не вабиëа ïоëітика, бо я çавæäи маþ роботó, якó ëþбëþ, і мене нікоëи не точив черв’як çаçäрості äо тиõ, õто часто ç’явëяºться на трибóнаõ і теëеекранаõ.

Çаãаëом æе ïоет — äо сорока років, веëикиé ïоет — äо триäöяти, а ùо робити äаëі? Òомó баãато éäóть ó ïоëітикó. À я ïиøó ïроçó і çнімаþ ôіëьми.

Ìèêîëà ³íãðàíîâñüêèé

Õто не ïам’ятаº Ìикоëó Âінãрановськоãо в обраçі соëäата ²вана Îрëþка ó ôіëьмі Î. Äовæенка і Þ. Ñоëнöево¿ «Ïовість ïоëóм’яниõ ëіт»! Öе бóëо світове виçнання ùе стóäента Ìикоëи Âінãрановськоãо як кіноактора, бо

ó Êаннаõ, Ëонäоні та Ëос-Àнäæеëесі. Ïіä маãічним

Îëексанäра Äовæенка Ì. Âінãрановськиé

і ставить такі ôіëьми: «Åскаäра ïовертаº на Çаõіä», «Áереã наäі¿», «Äóма ïро Áританкó», «Êëимко», «Òиõі береãи», «Äовæенко. Ùоäенник

2.

виникло у вас

4. Перегляньте фрагменти

поділитися своїми враженнями від фільму на сторінці

Від страху і до страху ця любота.

Аби ще в жнива — то було б іще…

Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко…

Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку

Не радістю вкриваю, а плачем.

1.

3.

Воно мені, мабуть, так мало бути.

Мабуть, воно так сказано мені.

Бо так вже склалось — не забуть, не збути, Не призабути навіть уві сні.

Як чорний чай, як чорний чай Цейлону, Мені це літо впало у лиман…

Борис оЛійник (1935—2017)

першу поетичну збірку «Б’ють у крицю ковалі». Б. Олійник є автором понад сорока книг. Найбільш відомі: «Вибір», «Коло», «Стою на землі», «Заклинання вогню», «Сива ластівка», «У дзеркалі слова», «Поворотний круг», «Таємна вечеря». Помер Борис Олійник 30 квітня 2017 року.

ß äóæе старанно вчився… øóкав ó стóäентськіé масі оäноäóмöів, носив вірøі в реäакöі¿ ãаçет і æóрнаëів і ç нетерïінням чекав ¿õ ïóбëікаöі¿. Öе бóв ïрекрасниé час — настаëо ïокоëіння þниõ обäарóвань, ïроçваниõ çãоäом «øістäесятниками». Çãаäаéте, скіëьки ãіäниõ імен ïоäарóвав тоé час. Îсобисто на мене веëичеçниé

çробиëи Îëесь Ãончар

опрацьовуємо

з цього світу, спинившись «за крок від межі». Протилежний вибір — це життя «на повну», стрімкий лет до мети

Над штормом, над шабельним зблиском,

Над леготом теплим в житах

Гойдається вічна колиска

Маятником Життя.

Життю — ні кінця, ні начала.

І вічно по колу землі:

Комусь — лебеді від’ячали,

Комусь — ще сурмлять журавлі.

Один передбачливо очі

Прикрив ще за крок від межі,

Ввійшовши клітиною ночі

Тихенько: чи жив, чи й не жив?

А інший — на кроки не міряв:

Летів, і гримів, і… згорів,

І люди відкрили в сузір’ях

Зіницю нової зорі.

Коли б загадали: — Хочеш, Одне лише слово твоє —

І вища — лаврова! — почесть

Чоло твоє обів’є, —

2.

3.

4.

Посіяла людям

літа свої, літечка житом, Прибрала планету,

послала стежкам споришу,

Навчила дітей, як на світі по совісті жити,

Зітхнула полегко —

і тихо пішла за межу.

— Куди ж це ви, мамо?! —

сполохано кинулись діти, — Куди ви, бабусю? —

онуки біжать до воріт.

— Та я недалечко…

де сонце лягає спочити.

Пора мені, діти…

А ви вже без мене ростіть.

— Та як же без вас ми?..

Та що ви намислили, мамо?

— А хто нас, бабусю,

у сон поведе по казках?

1.

2.

3.

— А я вам лишаю

всі райдуги із журавлями,

І срібло на травах, і золото на колосках.

— Не треба нам райдуг,

не треба нам срібла і злота,

Аби тільки ви

нас чекали завжди край воріт.

Та ми ж переробим

усю вашу вічну роботу, —

Лишайтесь, матусю.

Навіки лишайтесь. Не йдіть.

Вона посміхнулась,

красива і сива, як доля,

Махнула рукою —

злетіли увись рушники.

«Лишайтесь щасливі», —

і стала замисленим полем

На цілу планету,

на всі покоління й віки.

університету вчителював на Донбасі. 1963 року переїхав до

ім.

ський письменник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка». Після першої книжки «Зав’язь» (1966) видав

пороги», «Крайнебо», «Коріння», книжки для дітей «Ласочка»,

сõиëі тоäіøньоãо моëоäоãо сëова çасвітиëось такоæ тріøки ïіçніøе, коëи вæе äеõто встиã çаявити ïро себе на ïовнó сиëó таëантó. Ïроте нині оте «тріøки ïіçніøе» стерëось та ïриçабóëось, ім’я Ãриãора Òþтþнника стаëо ïоряä іç іменем Âасиëя Ñимоненка на чоëі коãорти так çваниõ «øістäесятників». ªâãåí Ãóöàëî, ïисьменник сторінками спогадів

1.

3.

письменника .

4. Знайдіть у мережі інтернет і перегляньте відеолекцію ярини цимбал про г . тютюнника з курсу «Українська література в іменах» (проект WiseCow) або документальний фільм Першого національного телеканалу «григір тютюнник . Доля» . що нового ви дізналися про письменника? якими фактами ви доповнили б свою розповідь про нього?

5. Знайдіть інформацію про музей братів тютюнників у селі шилівка (Полтавська обл .) . Підготуйте презентацію, проведіть віртуальну екскурсію .

Новела Г. Тютюнника має автобіографічне

підґрунтя. Її автор відзначив: «У тридцять сьомому році, коли батькові сповнилось рівно сорок, його заарештували, маючи на увазі політичний мотив, і пустили по сибірських етапах…».

Утративши батька в шестирічному віці, письменник

приходила

своїм нелюбим чоловіком Карпом, але задивлялась на чужого… Ця ретроспекція потрібна для повнішого розкриття стосунків у «любовному трикутнику»: Михайло знає, що небайдужий Марфі, однак зберігає вірність своїй родині. Знає про Марфине кохання й

трикутник» можна зустріти переважно в піснях-баладах,

Новела (Уривки)

Я виходжу з-за клубу в новенькому дешевому костюмі (три вагони цегли розванта-

жив з хлопцями-однокурсниками, то й купив)

і з чемоданчиком у руці. І перше, що бачу, —

хата Карпа Яркового. А перед нею — рівними

рядочками на жовтому піску молоденькі сосни. На ґанку Карпової хати стоїть Марфа Яр-

кова і веде мене очима. Вона стоїть без хуст-

ки, сива, пишноволоса, — колись її коси сяяли

проти сонця золотом, тепер не сяють. Видно, думаю собі, волосся умирає раніше, ніж людина… Підходжу ближче, вклоняюся Марфі

й кажу через молоденькі сосни:

Драстуйте, тітко. Марфа ворушить губами і проводжає мене далі, аж доки

сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки: втекла од молотарки, або косаря, за яким в’язала, або з лук, де сіно скиртують.

Левко озирається довкола, немічно зітхає худими грудьми і манить Марфу за пошту.

Там він дістає із суми трикутник і простягає Марфі.

На. Тільки нікому не кажи, що давав, бо за це виженуть мене.

Ні-ні-ні, дядечку! — аж похлинається від щирості Марфа. — Ось вам хрест святий!

Вона хапає з Левкових пучок листа сльози рясно котяться їй по щоках, — пригортає його до грудей, цілує у зворотну адресу.

Чорнила слізьми не розмаж, — каже Левко й одвертається: жде. Марфа, якщо поблизу не видко людей, нескоро віддає йому листа, мліючи з ним на грудях, і шепоче, шепоче: Ну от бачите, нічого я йому і не зро-

била… Тепер несіть Софії. Я ж нічого йому не зробила… Спасибі, дядечку, рідненький…

Нате вам осьо, вип’єте за його здоров’я.

Вона дістає з-за пазухи пожмаканого кар-

бованця і вкладає Левкові у долоню.

Хіба що за його здоров’я, — бурмотить

Левко, — а так зроду не взяв би… І чимчикує в село, наставивши вгору гостре плече з порожньою майже сумою.

А Марфа біжить на роботу, птахою летить, щоб дов’язати до вечора свої шість кіп, і вітер

сушить — не висушить сльози у її очах. …А хто вам про це розказував, мамо?

Дядько Левко?

Ні. Він мовчав. Сама бачила й чула.

Я бо теж за нею слідком з роботи тікала.

Отуди ярком, ярком — і до пошти. Дивлюсь, а вона вже на поріжку сидить, жде… Вона що-

Більше не дивитимусь. Часто сниться мені моя робота. Наче роблю вікна, двері фільончасті, столи, ослони. І так мені руки потім засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі… А руки як не свої… Ти питаєш, як нас годують, як одягають на зиму. Годують такою смачною юшкою,

снитесь, тільки привиджуєтеся. Сусіда мій по землянці

Соню!

Не суди мене гірко. Але я ніколи нікому не казав неправди і зараз не скажу: я чую щодня, що десь тут коло

ходить

душа нещасна. Соню, сходи до

і скажи, що я послав їй, як співав на ярмарках Зіньківських бандуристочка сліпенький, послав три зозулі з поклоном, та не знаю, чи перелетять вони Сибір неісходиму, а чи впадуть од морозу. («Сибір неісходиму» було нерішучою рукою закреслено густим чорним чорнилом, а вгорі тою ж рукою написано знову: «Сибір неісходиму».)

Сходи,

2.

жуть з’ясувати читачі?

3. Новела григора тютюнника має

твору містяться слова, що стали його назвою?

4. Чи натрапляли (чули, читали) ви на вислів три çоçóëі ç ïокëоном раніше? Перевірте за фразеологічним словником, за допомогою пошукової системи в мережі інтернет, чи є словосполучення три çоçóëі ç ïокëоном фразеологізмом, чи це авторське утворення . Зробіть висновок, презентуйте його однокласникам та однокласницям

тютюнника . Чи задовольнили запропоновані тлумачення вашу допитливість? які запитання залишилися без відповіді? Презентуйте результати своїх розвідок однокласникам та однокласницям, винесіть

. 6. Об’єднайтеся в малі групи, дослідіть, зробіть припущення, презентуйте

Ïереä неçбаãненністþ äоëі сõиëяþсь (або сõиëись)

Âсевиøня ëþбов ïеремоãëа (ïеремаãаº)

9. які ознаки жанру новели притаманні

Оберіть варіант «перекладу» й доведіть його ймовірність чи хибність .

8. як відомо, новела «три зозулі з поклоном» має присвяту . На вашу думку, який зв’язок між назвою твору і присвятою?

костенко (Народилась 1930 р .)

видала книжки «Вітрила»

серця». Брала участь у роботі Клубу творчої молоді. Зазнала критики за «аполітичність» — її книжки «Зоряний інтеграл» та «Княжа гора» було заборонено.

Письменниця виявляла активну громадянську позицію, протестувала проти

арештів української інтелігенції, підтримувала переслідуваних радянською

владою митців. Через це ім’я Л. Костенко довго не згадували

шістнадцятилітньої

лікація роману у віршах «Маруся Чурай» (1979).

Áóëо би ãарно, якби моæна бóëо скаçати: «Âсе, çараç я себе ãармоніçóþ». Ùоб моæна бóëо, як біöеïси, накачати себе ãармоніºþ, красоþ та інøими ãарними речами. Ìені çäаºться, ùо я не äóæе ãармоніéна ëþäина. Çавæäи ùось віäчóваþ, ùось ïереæиваþ, ùось õочó çробити. ˳íà Êîñòåíêî

2.

3.

4.

5.

6.

звучання, а подекуди навіть і вираженої публіцистичності. Характерні

Костенко — інтелектуалізм та філософічність, що поєднуються з виражальною простотою, а також психологізм та емоційність. Скажімо, мотиви життя і смерті поетеса поєднала з долею народу — звідси історизм

її художнього мислення. Вона художньо досліджувала воєнне лихоліття і його наслідки

радоксальної суті поезії-натхнення.

Прочитайте поезію, виконайте завдання .

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди, і мільярди слів, а ти їх маєш

увиразнено філософські проблеми сенсу існування й індивідуальної відповідальності за пройдений земний шлях. І ця відпові-

дальність стосується принаймні двох моментів. Перший, філософський, пов’язаний із темою вічності — про відповідальність за світ, який ми лишаємо після себе. Звідси випливає й гостро актуальний

Життя іде і все без коректур, і час летить, не стишує галопу.

Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу.

Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати.

Єдиний, хто не втомлюється, — час.

А ми живі, нам треба поспішати.

Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, — пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні.

Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди. Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде.

Але не бійся прикрого рядка.

Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.

Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки.

Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки.

думку: роблячи вибір, ми за це неодмінно платимо, і ціна може

(«Дехто щастям своїм платив. / Дехто платив сумлінням»

авторки — її програмовий погляд на єдність поезії і правди, що складає суть творчої долі-покликання. Прочитайте

Наснився мені чудернацький базар: під небом у чистому полі,

різних людей,

щедрих і скнар, продавалися різні Долі.

Одні були царівен не гірш,

а другі — як бідні Міньйони.

Хто купляв собі Долю за гріш. А хто — і за мільйони.

Дехто щастям своїм платив.

Дехто платив сумлінням.

Дехто — золотом золотим. А дехто — вельми сумнівним.

Долі-ворожки, тасуючи дні,

до покупців горнулись.

Долі самі набивались мені.

І тільки одна відвернулась.

Я глянула їй в обличчя ясне, душею покликала очі…

Ти все одно не візьмеш мене, — Сказала вона неохоче.

А може, візьму?

Ти собі затям, —

вона суворо, —

мене треба платити життям.

я принесу тобі горе. — То хто ж ти така?

твоє ім’я?

1.

2.

3.

4.

1.

2.

засоби .

3. Оберіть рівень складності, виконайте завдання

образ громади з її пошуками простих пояснень. Дівчину обвинувачують

в отруєнні Гриця Бобренка: «Чурай Маруся, що його любила, / любила, справді, вірно і давно, / тоді його із ревнощів убила, / підсипавши отруту у вино».

Бобренчиха, численні свідки, війт, навіть

Галя Вишняківна — усі висловились. На захист Марусі стали полковий обозний

у дівчину, Марусина

Тема «духовного аристократизму», тобто здатності людини піднестися понад дрібними егоїстичними інтересами, визначає основний художній конфлікт. У романі дві групи персонажів. З одного боку — патріоти й захисники, які сповідують перевагу духовних цінностей. А з іншого — ті, хто живе суто меркантильними інтересами, наприклад нерозбірливий у засобах

багатій Вишняк («Вся Україна полум’ям горить, він і на цьому теж нагріє руки»).

Головний конфлікт твору має ціннісний характер. Це протистояння різних життєвих переконань: духовного й приземленого, патріотизму й егоїзму, справедливості й корисливості. Наведений ряд ще можна продовжити, зокрема, додати до нього кохання й розрахунок, що визначають душевну роздвоєність, внутрішній

конфлікт Гриця Бобренка й пояснюють

Це проблеми зради й вірності, патріотизму, соціальної відповідальності, творчості

Адже у відомій

майже так само мова йде про кохання, зраду

усвідомлення непоправної втрати. Обидва парубки піддаються впливу своїх прагматично

налаштованих матусь. А ще є та сама проблема

душевної роздвоєності: Лукаш і Гриць дуже між собою схожі

Бобренко

2.

3.

4. Поміркуйте, звідки

5.

6.

7.

8.

Виявляємо літературну компетентність

1. яке враження справив на вас цей уривок? яку роль він виконує в сюжеті, композиції роману?

2. Поміркуйте, з якою метою авторка на початку

3. якою

4. Пригадайте,

5. Хто стає на захист

тому, що кохає її?

СПОВІДЬ

Розділ третій

…Пройшло життя. Не варт було і труду,

Лише образи наберешся вщерть.

Останні дні вже якось перебуду.

Та вже й кінець. Переночую в смерть.

А що в житті потрібно ще мені?

Одбути всі ці клопоти земні.

Оці останні клопоти одбуть, іти туди, куди мене ведуть, —

аби одбути, все уже одбути, —

і щоб не бути, щоб уже не бути!

Три дні дали

Та так заснула, наче потонула.

Ще щось хороше й снилося мені…

Прокинулась, ніяк не розберуся —

чого я тут, хто вбивця, хто Маруся?

Сама від себе ще така далека,

немов оце приніс мене лелека

та й опустив у мальвах і жоржинах

на тих ранкових росяних стежинах.

І я ще, як малесеньке дівчатко, щоранку починаюся спочатку.

Солодка млість… блідесенький промінчик… як добре жити… думати про інше… А сон минув, розтанув. І натомість

так, як є. Приречена. Одна. Стіна. Стіна. І ґрати. І стіна.

так само, як колись. Душа рвонулась — і застряла в ґратах, прозорі руки з ґратами сплелись.

Далекий гомін сповнює в’язницю.

Десь вітер гонить куряву руду.

Це вперше, Грицю, це уперше, Грицю, що я тебе в похід не проведу!

Ой, ллються сльози материнські, ллються!

Свята печаль, печаль без гіркоти.

Загинуть хлопці, то хоча б по-людськи.

А як загинув, як загинув ти?!

Що кожен їде, — і вогню, і грому, всього там буде в клекоті доріг. А ти лежиш на цвинтарі старому, де ще ніхто з козацтва не поліг. <…>

Чурай, той так: побачив свою долю, ось ти, ось я, тепер нас буде двоє.

А що у мене стіни голі, повісим костю саджені пістолі та килим з дірком. І у курені з тобою буде солодко мені.

А Гриць не так. То розум десь не татків: З’єднаєм що, нестатки до нестатків?

Багатому і діти чорт колише,

а бідному і янгол не рідня.

А як землі нам мати не одпише?

А ще ж стягтися треба й на коня.

Подбати мушу про якусь копійку.

Весілля мушу справити, ая.

То ж був один, тепер нас буде двійко.

Аж мати раз не втерпіла моя:

А якось каже: — Щастя треба красти.

Хоч добре, не заклюнулось дитя.

Весілля знову мусимо відкласти.

Що зробиш, мила, як таке життя?

Погане літо, не було врожаю.

Та ще ж тягтись на чоботи й кожух.

А я такий, я матір поважаю.

Я впоперек їй слова не скажу. <…>

Кого діждалась? Парубка чи воїна?

Чому не йде? Здавалося в ті дні —

моя любов, прогіркла й перестояна,

вже скоро душу випалить мені.

Я ж так боялась підлості і бруду!

Гули думки, сколошкані, як рій.

Сама нічого, якось перебуду.

А що скажу я матері старій?!

А мати знала. Мати все вже знала.

Снує чутки нещастя, як павук.

Не дорікала, не випоминала,

а тільки все їй падало із рук.

А раз сказала з розпачу гіркого: Є ж лицарі у нашому краю!

О Боже мій, на кого ж ти, на кого

збагнітувала молодість свою?!

…Мені немов полегшало відтоді.

Зболілася. Відмучилася. Годі.

Спинити Гриця не зробила й спроби.

Ходжу, хитаюсь, як після хвороби.

І хоч би злість яка чи ворожнеча, нема нічого. Пустка. Порожнеча.

Усе жаліла я його чомусь.

Або до Галі мислями звернусь:

А може, хтозна, може, так і треба.

Бо хто я, Галю, проти тебе?

Ти Вишняківна. Рід у вас гучний.

родів не густо у Полтаві.

батько, Галю, чоловік значний.

нього жінка ходить в златоглаві. <…>

й хата не хата, а так — прикалабок раю.

У неї — на двох глупоти, у нього — розум на двох.

У цьому твердому світі він, може, ніякий скраю,

зате як прийде додому — для жінки він цар і бог.

На неї можна нагримать, і можна її побити.

Вона простить, приголубить, розсолу тобі внесе.

Ти, може, від мене втомився. Мене потрібно любити.

А там треба тільки женитись. Ото женився — і все.

Так дай же вам, Боже, щастя. Прибийте собі підкову.

Нічим не журися, Грицю. Усе, як я, промине.

Але ні навмисно, Грицю, ні просто так, випадково, ні словом лихим, ні добрим ніколи не згадуй мене. <…> *

…Остатній день.

Прийшов священик. — Отче!

Зніміть з душі цей безнемірний біль! — Йому людина дивиться у очі,

він її під цю єпітрахіль.

— Покайся, — каже. — Стежкою гордині

тебе ведуть соблазни суєти.

Од Бога так положено людині

долиною смиренія іти.

Покаялась. Прощення попрохала

за те, що дуже грішною була:

одного разу матері збрехала,

одній сусідці сіль не віддала.

А що скажу?!

Свою пригаслу душу

чи донесу, як свічечку на Страсть?

Бог знає все. А батюшці байдуже.

Маруся Чурай (²ван-Âаëентин Çаäороæниé, 1977)

Прощальний промінь блиснув на стіні.

І сонце, сонце — як жива істота, єдина, що всміхається мені!

Я завтра, сонце, буду умирати.

Я перейшла вже смертницьку межу.

Спасибі, сонце, ти прийшло крізь ґрати.

Я лиш тобі всю правду розкажу.

Не помста це була, не божевілля.

Людина спроста ближнього не вб’є.

не труїла. Те прокляте зілля

випив сам. Воно було моє.

моя головонька від самого чола:

бачила миленького ні тепер, ні вчора», отак собі заспіваю, наче й не журюся. «А як вийду за ворота, од вітру валюся».

«Любилися ж, кохалися, як голубів пара!

Не дай Боже розійтися, як чорная хмара…»

А найстрашніше, що пече, як жога, перевертає душу від жалю: невірного, брехливого, чужого, огидного, — а я ж його люблю!

«У неділю рано зілля копала…

А у понеділок переполоскала…»

Порятуй від болю, смертонько ласкава! <…>

…Вже й воду брала з іншої криниці, а вже й не знала, де себе подіть.

Дівчата потягли на вечорниці, то я й пішла, щоб дома не сидіть.

Вони собі жартують з парубками,

а я сиджу, самотня, при стіні.

Пряду куделю. Не зберусь думками.

В мені умерли всі мої пісні.

Вони ж співають про якусь кирею,

про те, що хтось когось занапастив.

Я оступіла: Гриць прийшов із нею.

Мене побачив — очі опустив.

Враз поповзли по вилицях рум’янці.

Очима більше не стрічались ми.

Він танцював із Галею, і в танці

мов щось топтав і нищив чобітьми. <…>

…Мені всю ніч в очах це маячіло.

А після тих проклятих вечорниць

пройшло два дні, вже добре споночіло, аж, Боже мій! — заходить в хату Гриць. Якийсь чудний, запалені повіки,

не одболять.

Тут двоє матерів, твоя і Божа.

Хай нас на шлюб вони благословлять.

Людей накличем, зробим перепросини, щоб знали всі, хто чеше язиком.

Марусю, чуєш, зараз, ще до осени, поберемось та й вступимо в закон.

А мати — з дому. Плачуть, затинаються

і говорить не хочуть ні про що.

А мати кажуть: — Руки не здіймаються.

Іди туди, ізвідки ти прийшов!

Я зрадив, так.

Але це біль чи злочин?

Скажу всю правду, ми тепер одні.

Кому з нас гірше? Я одводжу очі, а ти у вічі дивишся мені.

Я мучуся. Я сам собі шуліка.

Є щось в мені так наче не моє.

Немов живе в мені два чоловіка, і хтось когось в мені не впізнає.

І що найтяжче: мука ж моя марна, бо зрада — діло темне і брудне.

А ти — це ти.

Ти і в стражданні гарна.

Ти можеш навіть пожаліть мене. <…>

Відступник я. Нікчемний я і ниций. Але ти любиш і тому прости.

Життя — така велика ковзаниця.

Кому вдалось, не падавши, пройти?

Він говорив, і відбувалось диво.

Він зраду якось так перетворив, так говорив беззахисно й правдиво, неначе він про подвиг говорив.

А я стояла як сліпа від сліз.

Душа марніла, як зів’яле клечання.

Хоч би мені хто жменьку землі з могили його приніс…

натертися проти серця… може б, трохи полегшало…

Він взяв мене за плечі, звав єдиною.

говорив про долю, про борги.

Що там, під Дубно, він ще був людиною,

а все одно до тебе я вернусь.

Ти ж ніч моя і світло моє денне!

Вже тут брехать, — який мені хосен?

Прости за все, воно таке буденне.

А я ж не можу без твоїх пісень!

Коли я там і говорив, і клявся, я знав одне: збрешу — не помилюсь.

Як хочеш знати, — так, я їм продався, але в душі на тебе я молюсь!

Тоді я двері відчинила в ніч.

Він ще й не встиг збагнути, в чому річ, як я сказала: — Йди собі, іди! —

А він сказав:

Мені ж нема куди. — Іди до неї. Будеш між панами. А я за тебе, Грицю, не піду. Це ж цілий вік стоятиме між нами.

А з чого ж, Грицю, пісню я складу?!

…Лежала тінь від столу і до печі.

Лампадка тріпотіла в божнику.

А він сидів, зіщуливши ті плечі

і звісивши ту голову тяжку.

1.

2.

«Як не хочеш, моє серце, Дружиною бути,

То дай мені таке зілля, Щоб тебе забути.

Буду пити через силу, Краплі не упущу.

Тоді я тебе забуду, Як очі заплющу…»

Торкнувся шклянки білими вустами.

Повільно пив. І випив. І погас.

Ой сонце, сонце, промінь твій останній!

Оце і є вся правдонька про нас.

А потім в суд щодня мене водили.

А судді були добрі й недурні.

Вони мене по совісті судили, найлегшу кару вибрали мені.

Чого було так довго мудрувати

і вивертать параграфи статтям?

Було б одразу присудить до страти.

Найтяжча кара звалася життям.

Ведіть, карайте, вішайте злочинну!

То я хоч там, хоч там уже спочину.

Хоч там уже дихну на повні груди, побачу зблизька Господа хоч раз.

Так буде краще. Важко було, люди, і вам зі мною, і мені між вас. — Куди ти хочеш, в пекло чи у рай?

які саме, дійти

одні вважають, що ці сюжетні лінії можна означити так:

1. Îсобиста сþæетна ëінія — траãічне коõання Ìарóсі

2. ²сторична сþæетна ëінія — виçвоëьна боротьба óкра¿нськоãо нароäó на чоëі ç Á. Õмеëьниöьким ïроти ïоëьсько¿ øëяõти інші

1. Ìарóся ×óраé і сóä ëþäськиé

2. Ìарóся ×óраé і сóä історі¿

Василь стус (1938—1985)

Повернувшись додому, працював учителем та літературним редактором газети «Соціалістичний Донбас». Дмитро Стус, син поета, писав: «Загалом горлівсько­донецький період

у творчому плані був для Василя Стуса надзвичайно плідним. Широка лектура, чуттєвість, незле, як на донецький масштаб, творче товариство з літературної студії «Обрій» ніби провокували до праці. І хоча якість більшости віршів не задовольняла поета, але пошуки в різних напрямках дозволили від­

кинути «не свої» творчі путі»

з трьох розді­

лів — «Рожеве півколо», «Біль — Білий

дерева», він просто вийняв машинописи

лицемірства й інтелектуальної задухи. Автор звернув-

склав передмову — «Двоє слів

Скульптурний портрет Василя Стуса

(Áорис Äовãань, 1969)

1.

2.

3.

«Крізь сотні сумнівів я йду

до тебе…» звучить як продумана декларація

на тему екзистенційного вибору. В основу по-

кладено мотив шляху як духовного зростання — у згоді з учиненим вибором, за який

герой твору несе повну відповідальність. Це складний шлях випробувань і втрат,

роçõаïати ряäки Ñтóса на всіëякі

навіть вçаºмоçаïеречні ïоëітичні ïроãрами. Àëе сóть не в öьомó, і ïоеçія ëеæить äаëеко віä öьоãо. Ñóть ó çнаéäенні себе в світі øïиків, сексотів, стóкачів, коëþчиõ äротів і çнеëþäнення. Çнаéäення себе — öе çнаéäення óкра¿нсько¿ ëþäини.

Þð³é Øåðåõ, ëітератóрниé критик коментар фахівця Прочитайте поезію, виконайте завдання .

Крізь сотні сумнівів я йду

1.

2.

4.

5.

досліджуємо самостійно

6. Ви знаєте, що головна відмінність

організації тексту . У прозі ритм підпорядковується головним чином синтаксису

творі ритм є передбачуваним, тому що мовленнєвий потік розкладається на відносно короткі й подібні за ритмом рядки-вірші . Зазвичай ритмічне і синтаксичне членування мовлення у віршах збігаються . Але трапляються випадки, коли поет застосовує так званий ïеренос або анæамбеман (від фр . enjamber — переступити, перескочити) і порушує єдність синтаксичного і ритмічного членування мовлення . Зверніть увагу, яким віршовим розміром написана поезія . Знайдіть у тексті поезії випадки застосування

Господи, гніву пречистого благаю — не май за зле.

Де не стоятиму — вистою.

Спасибі за те, що мале

людське життя, хоч надією

довжу його в віки.

Думою тугу розвіюю,

щоб був я завжди такий,

яким мене мати вродила

і благословила в світи,

і добре, що не зуміла

мене од біди вберегти.

Як добре те, що смерті не боюсь я —

і не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст, що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну, як в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь,

і чесно гляну в чесні твої вічі,

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Пам’яті Алли Горської

Ярiй, душе. Ярiй, а не ридай.

У бiлiй стужi сонце України.

А ти шукай — червону тiнь калини

на чорних водах — тiнь її шукай,

де жменька нас. Малесенька шопта

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7. які образи допомагають зрозуміти роль і значення художниці Алли горської для української культури?

8. Розгляньте портрет В . Стуса над книгою роботи В . Зарецького та створену на його основі картину «Орач . Портрет Василя Стуса» (с . 197) . «Âасиëь Ñтóс в біëомó оäяçі оре çемëþ. Òам, äе ïроéøов éоãо ïëóã, çемëя стаº біëоþ, вкритоþ ïисанками, ïоïереäó — сóöіëьне чорне тëо» (Н . Кучер) . як ви розумієте значення цієї картини?

На колимськім морозі калина

зацвітає рудими слізьми.

Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна

написалась на мурах тюрми. Безгоміння, безлюддя довкола, тільки сонце, і простір, і сніг. І котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг.

І зголілі модрини кричали, тонко олень писався в імлі,

землі.

Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумирену, що я збагнув нарешті: ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря — вістунка твого шляху, хреста і долі, ніби вічна мати, вивищена до неба (од землі —

1.

2.

3.

на відстань справедливости), прощає тобі хвилину розпачу, дає

наснагу віри, що далекий всесвіт почув твій тьмяний клич, але озвався прихованим

саме сталінська доба

умови,

поети або гинули, або мусили оспівувати радянські цінності. У творчому житті П. Тичини переломним став 1934 рік — тоді він видав збірку «Партія

веде», засвідчивши свою лояльність до влади.

На це й звернув увагу В. Стус, жорстко і правди-

во написавши: «В історії світової літератури, мабуть, не знайдеться іншого такого прикладу,

коли б поет віддав половину свого життя ви­

сокій поезії, а половину — нещадній боротьбі зі своїм геніальним обдаруванням». В. Стус зарахував геніального автора «Со-

нячних кларнетів» до решти жертв сталінського

терору: «Як би там не було, Тичина — така ж

жертва сталінізації нашого суспільства, як

Косинка, Куліш, Хвильовий, Скрипник, Зеров чи

Курбас. З однією різницею: їхня фізична смерть

не означала смерті духовної. Тичина, фізично живий, помер духовно,

1.

À

Á

2.

À дисиденти

Á комсомольці

3. Автором збірки «Лебеді материнства» є

À іван Драч Á Василь Стус

4. Автор рядків ß ïроëëþся краïеëькоþ крові Íа твоº свяùенне çнамено.

À Борис Олійник

Á Василь Стус

5. Дмитро Павличко є автором вірша

À «Балада про соняшник»

Á «Лебеді материнства»

6. Актором і режисером був

À іван Драч Á Борис Олійник

7. Автором віршів

8. Визначення жанру твору «три

9.

В стиляги Ã партапаратники

В Василь Симоненко Ã Дмитро Павличко

В Василь Симоненко Ã Дмитро Павличко

В «Два кольори» Ã «Казка про Дурила»

В Василь Симоненко Ã Микола Вінграновський

Дмитро Павличко

Ранок

(Òетяна ßбëонська, 1954)

так само, як і літературний персонаж, відправив свого батька до будинку літніх людей доживати

віку — фактично відмовився від нього. Особиста образа чиновника стала основним чинником упередженої критики, спрямованої проти роману. Насправді «Собор» є цілком соцреалістичним. Не слід забувати, що його створив один зі стовпів українського соцреалізму — визнаний радянською владою лауреат сталінських і ленінських премій. У центрі художнього світу роману перебуває старовинний козацький собор. Основні події стосуються збереження давньої пам’ятки.

Головним героєм виступає робітник і водночас студент Микола Баглай, який захищає собор від руйнування. Його підтримують небайдужі прості трудівники — мешканці робітничого селища Зачіплянки. А є ще й антигерой Володька Лобода, котрий уславився «діловою» ініціативою: мовляв, навіщо витрачати гроші на ремонт собору, коли можна просто створити види-

мість ремонту — взяти споруду в риштування.

До того ж у цього комсомольського активіста визрів далекосяжний

станäартиçаöі¿, в ïраãненні çбереãти своº ºство, своº обëиччя.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7. як вирішується в

— химерна проза: приймаючи встановлені владою правила гри, вона водночас прагнула по-своєму, наскільки це було можливо, «перехитрувати» соцреалізм. До химерної прози звертались різні письменники: О. Ільченко («Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай і Чужа молодиця»), В. Дрозд («Ирій»), Є. Гуцало («Позичений чоловік, або ж Хома невірний»), П. Загребельний («Леви-

не серце») та ін. Таку прозу з успіхом опанував

і В. Земляк, який написав романи «Лебедина

зграя» і «Зелені млини».

Василь Сидорович Земляк (справжнє ім’я — Вацлав Вацек) народився 23 квітня 1923 року в селі Конюшівці на Вінниччині (його батько мав чеське коріння). Під час Другої світової

воював у складі партизанського загону. По війні захопився літературою й кіно, у середині 50-х років видав перші прозові твори, писав сценарії, був головним редактором Київської кіностудії.

Найвищим літературним досягненням В. Земляка став роман «Лебедина зграя» (1971).

У цьому творі автор звернувся до теми українського села в пореволюційний період. Саме тоді відбувалась примусова колективізація, яку супроводжували драматичні зміни в сільській гро-

маді, зокрема й у людських долях. Це була епоха

перелому й численних жертв серед українських селян. Багатших розкуркулювали (насправді

просто грабували) й висилали з рідних домівок, а в серцях незаможників влада та її

процес колективізації як загалом позитивне суспільне явище. Не випадково його герой-оповідач запропонував такий примирливо-філософський ліричний роздум: «Земле! Ти народжуєш нас неначе для того, щоб ми звіряли тобі своє горде серце. Ми нікуди не можемо подітися від тебе,

1.

2.

3.

4.

5.

6.

зграя»?

Одним зі способів надати соцреалізму «людське обличчя» і привабити читачів був шлях урізноманітнення образного й тематичного діапазону, зокрема й за рахунок висвітлення історичної тематики. Значні досягнення в розробці історичних тем

(1924—2009).

Павло Архипович Загребельний народився в селі Солошиному на Полтавщині. Під час Другої світової війни побував на фронті й у полоні. А після війни

університету, працював журналістом, обіймав різні посади в керівництві Спілки письменників України. Звертався

до різних тем, але популярність здобув як автор

історичної прози. До його доробку належать

історичні твори «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана».

Роман «Роксолана» побачив світ 1980 року.

Прототипом головної героїні стала реальна історична особа, українка за походженням Настя Лісовська. Вона народилась, імовірно, 1503 року

сім’ї українського священика з містечка

(«Роксолана. Дівчина з Рогатина») та ін. Українські автори наголошували на патріотизмі українки, яка опинилась на чужині, поетизували цей образ. П. Загребельний запропонував власну версію: розкрив психологічний образ жінки, яка, хай і не з доброї волі, залишила батьківський дім і цілком прийняла нову долю й нове жит-

опрацьовуємо прочитане

1. яке враження справив на вас роман П . Загребельного «Роксолана»?

2. Поміркуйте, чому письменник звернувся до історичної тематики . які художні можливості відкрила ця тема?

3. яких літературних попередників мав П . Загребельний? У чому полягала новизна задуму письменника?

4. якою постає головна героїня твору?

5. Поміркуйте, чи є психологічно вмотивованим характер

актуальні

і

романі «Мальви» порушено важливу проблему яничарства, тобто національного відступництва (у широкому сенсі яничари — це зрадники свого народу, які віддано служать чужинцям).

Роман Іванович Іваничук народився 27 трав-

ня 1929 року в селі Трачі Косівського повіту Станіславівського воєводства (тоді — Польща, нині — Івано-Франківська область України) у сім’ї вчителя. Вищу

Україна, / Бо нічим прожити, /

орда кіньми / Маленькії діти, / Котрі молодії — / У полон забрано; / Як заняли, то й погнали / До пана до хана». Народну трагедію письменник відтворив у людських долях — зобразив життя й

Ìіé ïерøиé історичниé роман «Ìаëьви» — ïро çраäó, ïро яничарство. ×ереç

ньоãо мав баãато кëоïотó, çаборони é öькóвання. Àëе роман бóв ïоïóëярниé, віäомиé óсім óкра¿нöям ó світі.

«Ìаëьви» виäаëи é в Àмериöі — ó виäавниöтві «Òриçóб», та ùе é іç триçóбом на обкëаäинöі. Ïро öе äіçнаëися тóт. ×екав ареøтó. Àëе якось минóëося, моæе, не сõотіëи çчиняти ãаëас іùе é ç ²ваничóком. ¯м äосить бóëо Ãоринів, Êаëинöів, Ñверстþка. Ìене вæе не чіïаëи.

Ó ки¿вськомó виäавниöтві «Äніïро» «Ìаëьви» виéøëи стотисячним накëаäом. Ïотім — іùе 30 тисяч ïримірників. Êоëи накëаëи çаборонó, книæка вæе роçіéøëася. Íаçва бóëа неéтраëьна — «Ìаëьви». Àëе всі роçóміëи, ùо в романі я мав на óваçі тиõ, õто çрікся ріäно¿ мови, батьківùини, став ¿¿ вороãом. Òема сïоконвіків ó нас äóæе актóаëьна. Àктóаëьна вона і äонині. Êоëи ïисав öþ книæкó, в Óкра¿ні çäіéснþваëи

1.

2.

3.

4.

5.

жорсткі вимоги соцреалізму дозволяла практика уникання

ризиковано через надто пильний нагляд цензури. Натомість до приватної сфери придивлялися не так прискіпливо: мовляв, ну що там такого забороненого може сказати письменник?

А коли поєднати приватне життя персонажів із фольклорно-міфологічними елементами, то могли й похвалити автора за високий рівень народності твору. Роман В. Шевчука «Дім

звичайному поєднанні.

Валерій Олександрович Шевчук народився 20 серпня 1939 року в Житомирі. Після школи працював, закінчив технічне училище. Вищу

освіту здобув на історико-філософському факультеті Київського університету, був журналістом. Літературну діяльність розпочав у 60-х роках, однак за участь у русі «шістдесятників» твори В. Шевчука довго не друкували. Згодом

він видав книги «Крик півня на світанку», «Долина джерел», «На полі смиренному», «Дім

на горі», «Три листки за вікном», «Птахи з невидимого острова», «Дорога в тисячу років», «Жінка-змія», «Юнаки з вогненної печі», «Біс плоті» та ін. В. Шевчук ще й відомий знавець

звучання. Він зобразив людське життя як органічну

1.

2.

3. Коли відбуваються основні

4.

«Дім на горі» визначають як роман-баладу?

5. Схарактеризуйте

6.

7.

ервін умероВ (1938—2007)

— примусового виселення кримськотатарського народу з історичної

«Чорні потяги», «Дозвіл», що тривалий час через

способу реалізувати свій творчий задум, для цього й використав алегорію. Алегоричні образи не обираються довільно. Вони узгоджуються з усталеними в культурній пам’яті зв’язками між певними абстрактними поняттями та образами тварин, рослин або предметів. Письменник звернувся до образу собаки, який традиційно уособлює вірність. Свого героя наділив деякими рисами людини: пес гостро реагує на несправедливість, немов людина, розмірковує над побаченим. Е. Умеров розповів історію Сабирли від

Самотність

Оповідання (Уривок)

Сабирли підійшов до вогнища ближче,

ним заволоділо якесь дивне почуття. У ньому

з’явилась бадьорість і сила, навіть жвавість.

Було таке відчуття, як і вранці, коли побачив себе у дзеркалі високої скрині, вкраденої

бороданем в одному з обезлюділих будинків.

Коли провалився дах і його вдарив гарячий

порив повітря, Сабирли зовсім не злякався. До нь ого долетіли іскри. Просто для

безпеки пес відійшов убік: бо ж старість

мудрість…

Сабирли збуджено озирнувся, як це роб-

лять вуличні ґави: а чи всі бачили, що мені довелось, та й враженням поділитися хочеться!

Погляд собаки зупинився на якомусь нерухомому предметі, перескочив далі, як повз давно знайому і непотрібну річ. Та за мить повернувся назад. Метрів за двадцять від нього стояла непорушна людина!

Людина — значить, подалі від неї.

Сабирли зачаївся під тином, у затінку платана, і з цього сховку дивився на свого можливого суперника: він не збирався просто так іти від тепла, що йшло від палаючого будинку.

Зовні людина була начебто нормальна: у чоботях, шинелі, з милицею, на яку ледь

опиралась. Тільки людина ця стояла наче

кам’яна, чим і викликала недовіру собаки.

Червоні відблиски заграви витанцьовували

на обличчі кам’яної людини і робило її схожою на живу. А з кам’яними людьми пес

Сабирли помилявся. Просто в темряві не побачив, що по щоках людини котяться сльози, як у того коня, якому бородань

око. Людина ця була не кам’яною. Кам’яні люди не вміють плакати. Старим став пес, якщо не побачив, як людина плаче. І нічого дивного в цьому немає… Голод знову озвався в

Пес відчув і холод. Та підходити до догораючого вогню, він знав, було ризиковано.

Сабирли стояв і дивився то на людину, то на згасаючий вогонь… Людина за цей час навіть не ворухнулась. Собаці все набридло. Він голосно зітхнув. І тут людина хитнулась, взяла свого мішка, у якому щось металево дзенькнуло, сперлась на милицю

Людина пішла на Сабирли і потягнула за собою мішка. На вигляд вона начебто не замислювала нічого поганого, певно, собаку навіть не помітила.

Сабирли пішов за нею, за цією дивною людиною, що тягає у мішку хліб і не їсть його.

Людина зайшла ще до одного хліва, потім ще до одного. Туди вона сіна не понесла. Просто зайшла — і вийшла.

А коли вийшла з четвертого, то обійшла

подвір’я, зазирнула в дім. І, невдоволено бурмочучи, зашкутильгала до першого будинку.

Мішка свого з собою не взяла. Сабирли не по-

мітив, де подівся мішок. Заходити в хату чи

хлів собака боявся — а раптом це пастка?

Муки стали нестерпними. Пес заскімлив. Йому хотілось завити так страшно, як ніколи,

дивлячись на холодне небо, темну безлюдну

вулицю, порожні будинки…

Побачивши людину, яка з’явилась на ву-

лиці з оберемком сіна, голосно постукуючи

милицею, Сабирли втік.

Але перед тим, як зайти у двір, людина

постояла, вслухаючись і пильно вдивляючись у темряву, де стояв, згорбившись, Сабирли. Людина заохочувально покликала:

Кель! Кель! *

Сабирли не ворухнувся. Людина пішла.

В очікуванні пес присів. Незабаром заскрипіли кроки. І, перш ніж побачити людину, Сабирли відчув гострий запах хліба.

На, не бійся! — покликала людина. Сабирли тихо вискнув. Навіть не вискнув, а застогнав,

з’їв увесь хліб. Він відчув себе ситим, зігрівся. Ох, старість, старість… Шматок хліба, одне добре слово… Потім вони довго тягали сіно, точніше, людина тягала, а Сабирли то йшов поруч, то, як цуценя, забігав наперед, зупинявся і, повернувшись, нетерпляче чекав

наче погоджувався з цією людиною… Чорне небо посвітлішало. Стали зникати

зірки. Настав прохолодний німий ранок.

Переставляючи милицю і здорову ногу, людина йшла із села. Поранена нога тягнулась, залишаючи на дорозі помітний слід.

Здавалося, що це не слід людини, а якісь за-

гадкові письмена…

Сабирли зосереджено йшов поруч, низько

опустивши до землі важку голову.

Вони вийшли на горб, і їхні силуети вирізьбились на тлі світанкового неба.

Людина постояла на горбі, подивилася

довгим поглядом назад, поплескала пса по шиї, витрусила з мішка дві банки м’ясних

консервів. Розкраяла ножем, достала носову хустину, виклала консерви і підсунула старому собаці.

геть. Пес постояв, лизнув м’ясні консерви і… потрюхикав за людиною. Людина налягала на милицю, увібгала плечі і не озиралась. Сабирли чомусь не наважувався

ім’я головного героя?

3. що читачам стає відомо про батьків Сабирли? На вашу думку, те, що Сабирли є сином

Пробудження (²ван Ìарчóк, 1992)

Мерилін Монро (Åнäі Âорãоë, 1960-ті)

2004)

що

які одночасно прийшли в літературу, звертаються до схожих тем і проблем. Наприклад, до «вісімдесятників» зазвичай відносять І. Римарука, О. Забужко, Ю. Андруховича, О. Ірванця, Г. Пагутяк, В. Діброву. До «дев’ятдесятників» — С. Жадана, М. Кіяновську, Н. Сняданко. А до «двотисячників» — Л. Дереша, І. Карпу, С. Пиркало, Л. Якимчук та ін. Сьогодні ще продовжує діяти організація, що виникла 1934 року. Нині вона змінила назву на Національну спілку письменників України. Як альтернативу до неї 1997 року було створено Асоціацію українських письменників. У 90-х роках минулого століття діяли різні літературні групи й об’єднання: «Бу-Ба-Бу» (Ю. Андрухович, О. Ірванець, В. Неборак), «Лугосад» (І. Лучук, Н. Гончар, Р. Садловський), «Червона фіра» (С. Жадан, Р. Мельників, І. Пилипчук), «Нова деґенерація» (І. Андрусяк, С. Процюк, І. Ципердюк) та деякі інші. І сьогодні подекуди виникають різні переважно ситуативні об’єднання молодих літераторів. Для початківців проводяться конкурси, що дозволяють багатьом представити свою творчість.

1.

2.

3.

ви зрозуміли поняття «постмодернізм»? які риси характерні

до поняття «постмодернізм» . Запрошуємо до дискусії

4. Один відомий поет із «дев’ятдесятників», дізнавшись,

та ігрові прийоми — це прикмета постмодернізму. Автор немов жонглює образами, заплутуючи читача. Змішування різних (високого й низького) стилів — теж ознака постмодернізму. В одному тексті «душа», «хрест», «мученики»

вінків, що символізують, відповідно, визнання митця і мучеництво; «хреста» (покликання, місія) і «ордена» (тут — фальшива цінність).

задивились коники крилатi а буланий змiй

вороний —

ви нинi в упряжi якiй

2.

Юрій андрухоВич (Народився 1960 р .)

ратурної групи «Бу-Ба-Бу». Ю. Андрухович — автор поетичних збірок «Небо і площі», «Середмістя», «Екзотичні птахи і рослини», «Пісні для мертвого півня», «Листи в Україну», романів «Рекреації», «Московіада», «Перверзія», «Дванадцять обручів», «Таємниця», «Коханці Юстиції». Пише публіцистику та есеї.

Письменник про себе

ß ïереконаниé, ùо äосяãнення в кóëьтóрі ïочинаþться ç окремо вçятиõ ëþäеé. Áеç інäивіäóаëьностеé кóëьтóра нічоãо не варта.

мираëи ïросто.

Ó мене в æитті скëаäаºться так, ùо біëьøість коëеã, ç якими я товариøóþ, — сóттºво моëоäøі. Ìені скëаäніøе óявëяти себе теïер в товаристві «сво¿õ», ç якими ми ïочинаëи. Áаãато ç ниõ óæе ïови-

Ó нас вæе немаº канонó обов’яçковиõ текстів, якиé коæен маº ïрочитати. Õіба в øкіëьниõ ïроãрамаõ, аëе вони æ äëя тоãо é існóþть, ùоби óбивати ëþбов äо ëітератóри.

Þð³é Àíäðóõîâè÷

він «марнує роки»? («Астролог»)

Література постмодернізму не любить повчати, моралізувати, робити якісь серйозні висновки. Це вона «доручає» читачам. Найчастіше іронізує, навіть коли торкається поважних тем, — демонструє філософське ставлення

до світу. Так і в поезії «Астролог»: іронічно про сенс життя. А ще про захоплення, покликання, відданість, споглядання,

Астролог у польоті (Ï’ºр Àëеøинськиé, 1973)

У нього палка потреба,

у нього жадання слізне:

окраєць нічного неба

піймати у фокус лінзи…

Бо він живе на горищі,

а там сутерени вищі:

у сутінках — мерехтіння

і сонце межує з тінню.

Він дивиться тільки вгору,

і небо лоскочуть вії,

коли в полудневу пору

від кухні смаженим віє.

Над містом літають птахи,

а поруч із ними «ахи»,

коли роззявлять на площі

голодні роти бідолахи.

Земля собі пілігримить,

кружляє собі й кружляє,

а хтось нові пелерини

на осінь собі замовляє —

1.

2.

3.

4.

а він живе на горищі (там зимно, там вітер свище), але насправді з горища

небесна ковбаня ближча.

У нього маєтків немає —

згори в декольте заглядає,

а в місті вічність минає

не так, як він загадає.

(Балконне крило ажурне

й сентиментальне, мов танґо, обжив бароковий янгол — створіння пухке й безжурне.)

І взявши голову в руки, він крикне собі з розпуки: «Чого я марную роки?!

Візьму попід руку Юзьку, піду в пивничку на Руську, забуду святі мороки! Забуду святі

5. Доведіть, що у світі ліричного

думку, цей образ є реалістичним, алегоричним чи символічним? Обґрунтуйте свої міркування .

ваш отець, тож будьте мені вірні!

(які невірні рими в голові!),

але коли до серця входять вірші —

прекрасні, наче крила голубів, які тоді надії!..

З риторик і поетик академій —

гайда на площу, як на дно ріки!

Підслухані у вирі цілоденнім,

2.

3.

4.

5.

ті рими — вчителям наперекір

(у вчителів, здається, перекір)!

Або в поля, як на зелену прощу — читати вірші травам і вітрам!..

І постарайтесь, я вас дуже прошу, щоб явір тихі сльози витирав, щоб небо, нахилившись, наслухало, щоб завше був натхненний соловій…

Хвалу воздавши часові зухвалу, звірят і пастухів благословіть!..

Отож, — на світ, за діло — чарувати! Агов, мої маленькі чортенята!

Козак Мамай (Íевіäомі õóäоæники, XVII—XIX ст.)

коментар фахівця

ßк не äивно, öеé «екçотичниé» вірø äосить точно ïереäаº коçаöькиé õарактер. Ïринаéмні набаãато точніøе, аніæ «ïравиëьні» романи é ïовісті ïро коçаöтво. ª тóт і «екçистенöіéна тóãа», і коçаöька «çакинóтість» ó світі та «самотність», é воäночас коçаöьке моëоäеöтво, яке, очевиäно, º намаãанням ïоäоëати «тóãó існóвання». Öе моëоäеöтво вираæаºться в баæанні вçяти «бëаæенниé ôрітаóн», äе º ãарні äівчата, ùо стаëи черниöями, і çоëото коморне. Îäнак коçакó öе не вäаºться, ïро міські баãатства він моæе ëиøе ïомріяти, а сам æиве в бóнãаëо (нó, маéæе як ó коçаöькомó кóрені). Ïåòðî Êðàëþê, ôіëосоô, ïисьменник, ïóбëіöист

практикум

Козак Мамай (Äавиä Áóрëþк, 1916)

Козак Мамай (Âіктор Çареöькиé, 1960-ті)

Козак Мамай (Ìарãарита ÃенкеØиôрина, 1920-ті)

а

1.

2.

3.

Козак Мамай (Ãаëина Ñеврóк, 1967)

Козак Мамай (²ван-Âаëентин Çаäороæниé, 1983)

Картини з серії «Козак Мамай» (Îрест Ñкоï, 2007—2008)

експериментаторство; пародійність; інтертекстуальність; алюзії; ремінісценції; зв’язок із національною культурною традицією; західноєвропейською культурною традицією .

Виявляємо обізнаність у сфері культури

6. Львівський художник Орест Скоп понад тридцять років працює над циклом «Козак Мамай» . 300 картин цього циклу митець присвятив

1.

4.

5.

6.

7.

8.

самостійно

9. Використовуючи словники чи інші довідкові

Юрій іЗдрик (Народився 1962 р .)

«Календар Любові», «Папіроси», «Ліниві і ніжні» та ін. Ю. Іздрика пов’язують зі «станіславським феноменом»: таке означення дістали письменники-постмодерністи, котрі в 1990-х роках реалізували свої творчі проекти в Івано-Франківську. Серед них — Ю. Андрухович,

Поезія

Поезія Ю. Іздрика

ціативна, заснована

несподіваному погодженні дуже різних понять. Ось, наприклад, «вишиванка»: від цієї назви очікуємо чогось на кшталт «Двох кольорів» Д. Павличка із «вишитим життям» на полотні. А зі світу Ю. Іздрика визирає людина у «вуз­

2.

3.

4.

Матіос Ïереä коæноþ новоþ книãоþ я ïочóваþся ïочатківöем. Ìене тоäі не öікавить, чи я ïерøа, чи остання в ëітератóрі. Ñіäаþ çа комï’þтер іç треïетом, нікоëи не çнаþчи, як книæка роçãортатиметься é чим çаверøиться. ² çавæäи äóмаþ, ùо ïовинна робити öе совісно, ùоб роçøирþвати коëо читачів. Ìені ëестить як авторöі, ùо мене читаþть віä øкоëярів і… не çнаþ, äо скіëькоõ років. Àëе я нікоëи не ïочóваþся äосконаëоþ і маéæе ç æаõом чекаþ на віäãóки — не ëітератóрниõ критиків, а читачів. Ìàð³ÿ Ìàò³îñ

руся», збірка оповідань «Нація», роман у новелах «Майже ніколи не навпаки».

Письменниця про себе

2.

3.

1

Ти перелітуєш, як лань, —

Між трав, під небом, серед лісу.

Але проклята глухомань

Тебе не втримає.

Не бійся:

Ти зимуватимеш сама,

І далі житимеш — як палець.

Тебе крутитиме аркан —

На витривалість сольний танець.

Ти вийдеш з моди, як з води,

Схрестивши руки попід груди,

І пожинатимеш плоди

Своєї самоти.

Повсюди

Тебе питатимуть: хто ти?

Чиї тепер у тебе очі?

Тебе найближчі потолочать

Незгірш, як наймані кати.

2

Ридай, зализувачко ран

Відредагованої

лютім січні.

І непомірний апетит,

І ритуали чоловічі.

А там — різниця і темниця,

Бакшиш, гашиш

і нувориш.

Некоронована царице!

Ти не показуй, що дрижиш…

3

Парад дешевих Афродит

Тебе не скине із цариці.

Ти — не балетна танцівниця,

Аркан — твій танець і твій щит.

Верхи смерек — твої пуанти,

І косми хмар — твій колорит.

Танцюй сама.

Комедіанти

Хай свій ладнають реквізит.

Бо

1.

2.

3.

4.

Прості вірші

Розумію тебе.

Ти

І

протинає жар.

Ти є мій Спас.

І Божа кара.

Ти любчик мій.

І Бог.

І цар.

Гніздо моє.

І оборона.

І просто — мій ти чоловік…

Чий? Чий? — ріка питає сонна.

Чий? Чий? — гуде нічний потік.

Що? Що?! —

гримлять гірські пороги

Твій?! —

лані зиркають на шлях.

Мій — від людей?

Чи мій — від Бога?

А далі — пишуть в небесах…

2

Бог вборонить.

Хай Бог боронить.

Може, я тебе вбороню.

Я цілую твої долоні.

Я боюся.

Бо я люблю.

Я молюся.

І я клянуся.

І солону сльозу роню.

І голублю — як мру,

журюся,

Попелію —

бо я люблю.

На плече твоє обіпруся —

свічу.

Й корюся.

І мовчу.

І мовчу.

Мовчу.

…А біда у дзвінки нам дзвонить.

І росте — як під буком мох.

Бог вборонить.

Нас Бог вборонить.

Чи змете…

Це лиш знає Бог.

4

Ти упав на мене — як грім

Паде на тонку ялицю.

Зітнув мене — як зігрів —

Пахку, аж дурманну глицю.

Я вчула, що вже нема

Коріння, кори і крони…

…Та капала звідкись смола — смолиста сльоза в долоні.

6

Складу долоні — мовчки помолюся.

О, Господи, на кого я молюсь?!

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

До тебе, як до мами, притулюся.

І співом пташки радісно озвусь.

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

Нікого більш судити не беруся.

Але благословляє наш союз.

Це смерть моя.

І я її боюся.

Це смерть моя.

І я її боюсь.

Бо я тобі, як Господу, корюся.

На кожен подих твій я підкорюсь.

Це смерть моя.

І я її боюся. Це смерть моя.

смерть моя.

1. яке враження справили на вас поезії циклу «Прості вірші»? які емоції вони викликали? які думки породили?

2. Чи згодні ви з автором статті, що в поезіях передано «бурю емоцій»? Прослідкуйте за текстом твору, як ці емоції змінюються .

3. Доведіть або спростуйте тезу: «Лірична героїня Марії Матіос — це сильна жінка в сучасному світі, яка залишається жіночною» .

Авторка сама визначила тему й ідею твору: «Ця книга — про те, на що здатне людське серце, яке вражене любов’ю, ненавистю, бажанням помсти, заздрістю, і на що воно спро­

можне у часи випробування радістю і печаллю.

Коли мене питали, яка головна думка твору, відповідала і такими ж словами підписувала книжки: «Честь понад усе». Кожен персонаж до­

водить своє людське алібі морального плану.

Воно може видатися для когось жорстокістю чи злом. Я намагаюся розвернути кожну людину так, як розвертають діамант перед прожектором, і з’ясувати, чому людина вчинила, можливо, жорстоко, але справедливо». Назва роману спрямовує до моральнофілософського узагальнення. Недарма знаходимо такі промовисті рядки, що її пояснюють: «Зрештою, люди нікому ніколи не встигають

ані подякувати за добро, ані

ïоäі¿ ïевноãо

1.

4.

Íàñì³í÷óê, äосëіäниöя ëітератóри

сергій жадан (Народився в 1974 р .)

Сергій Вікторович Жадан народився 23 серпня 1974 року в місті Старобільську на Луганщині. Закінчив Харківський педагогічний університет. Пише поезію і прозу. Автор низки книжок,

Письменник про себе на межі щирості

Ìене сôормóваëа кëасична ëітератóра. Øевченко, Ãоãоëь, ті автори, якиõ ми читаºмо ó äитинстві.

Êритикам я äовіряþ. Ìені çäаºться, öе ïравиëьно — äовіряти критикам, як сво¿м читачам. Çвісно, критиком не моæе бóти бóäь-õто. Öе ïовинна бóти ëþäина, яка ëþбить ëітератóрó. Òобто не себе

в ëітератóрі, а ëітератóрó в собі. Âсе, ùо мені треба, — ùоб критик бóв óваæним i вäячним.

Ñåðã³é Æàäàí

опрацьовуємо прочитане

1. Чим зацікавила вас особистість

Чому виступи поета часто супроводжує музика? Чого

Музика, очерет, на долоні, руці. Скільки пройде комет крізь понадхмар’я ці. Як проступа тепло через ріки, міста.

Все, що у нас було, — тільки ця висота.

Все, що трималось вій, голос печальний, плач,

Смерть моряка річкового флоту

схована в прибережній глині,

доки він робить свою роботу, доки мусони стоять в долині.

Стишені баржі, рухливі шхуни, що пропливають за течією, торкають хребта його басові струни,

говорять: вона не буде твоєю,

вона, ця жінка, зі сріблом у горлі, із серцем зі слонової кістки,

настоюється на своєму горі,

не дочекавшись від тебе звістки,

кинула все, що тримала досі,

ховає дощі глибоко в тілі.

Чуєш, за міддю в її волоссі

плачуть риболовецькі артілі?

Тому пливи собі повз пороги,

повз мерехкі електричні турбіни,

подалі від своєї тривоги,

подалі від цієї країни.

я скидаю на твій

автовідповідач.

Поїзд твоїх химер

не зупиняє біг,

нам з тобою тепер

падає різний сніг.

Нарізно кров поспіша, солодко шириться лет, тихо росте душа, мов ламкий очерет.

На золоті вогні малярії,

на стомлений голос діви Марії, на обважнілі одеські тумани, на теплі від мулу і жиру лимани.

На скумбрії плавники пурпурові,

на рвані потоки нічного вітру,

на вірну смерть

від чорної крові, чорної крові, технічного спирту.

Тоді проситимеш трохи ласки, щоби було не надто жорстоко, щоб не забули тобі покласти

по срібній монеті

на кожне око.

Потім пітьма набіжить звідусюди. Потім зірки перестануть снитись.

потім і серце змушене

Сам автор відзначив: «Тамплієри» — 39 віршів про війну, яку ніхто не оголошував, про біль, із яким не можна впоратися, про любов, від якої ніхто не може відмовитися, та надію, на якій усе тримається». Тамплієри — це один із чернечих військових орденів, що діяв у часи хрестових походів: переважно захищав паломників. А для автора збірки тамплієри — це сучасні добровольці, воїни на новітній війні.

При цьому автор вважає некоректним обмежувати його поезію лише темою війни: «У книзі, звісно, є вірші, написані безпосередньо

1.

2.

3.

4.

роман-подорож («інтернат»)

«Інтернат» (2017) — твір про війну, але й не зовсім. Про людей, які хотіли би лишитись «поза

війною». Ось як і Паша, звичайний шкільний учитель: «Півтора роки тому. Всього лише півтора року тому. Спокійні часи, розмірене життя. Ще півтора роки тому Паша ходив на роботу, вечорами й на вихідних займався репетиторством, на життя цілком вистачало».

від війни не сховатися — вона стукає

1.

3.

4.

5.

галина Пагутяк (Народилась 1958 р .)

Галина Василівна Москалець (Пагутяк — літературний псевдонім) народилась 26 липня 1958 року в селі Залокоті на Львівщині. Закінчила філологічний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. Авторка багатьох книжок, серед яких «Потрапити в сад», «Смітник Господа нашого», «Записки Білого Пташка», «Писар Східних Воріт Притулку», «Королівство», «Слуга з Добромиля», «Урізька готика», «Зачаровані музиканти».

Письменниця про себе Прихований

Ó коãось º наóкове мисëення, в коãось — ëоãічне. Ó мене, äëя ïрикëаäó, міôоëоãічне мисëення. Íамаãаþсь çäобóти çнання, äосвіä çараäи тоãо, ùоб çмінити ними світ. Àëе не äоçвоëяþ, аби світ мене çмінþвав. ß — в оïоçиöі¿ äо ньоãо.

Ëþäина так çëиваºться ç ïрироäоþ, ùо çäатна çмінþвати стиõіþ собі на користь. ß çнаþ, як моæна викëикати вітер. Áóëа свіäком, як éоãо викëикаëи, ùоб çаваäити мені виéти ç õати, коëи я віäвіäаëа чóæó територіþ. Çнаþ, ùо моæна насëати ïоøесть на тварин, на росëини, çмінити ïоãоäó. Öе все — реаëьно!

Ãàëèíà

Ïàãóòÿê

галина Пагутяк

опрацьовуємо прочитане

1. Чим зацікавила вас особистість письменниці? як

характеризує свій спосіб мислення, свою життєву філософію?

2. Чого ви очікуєте від творів письменниці?

(«Зачаровані музиканти: роман-феєрія»)

Роман «Зачаровані музиканти» побачив світ 2010 року. «Найбільш романтична моя річ», — зізналась його авторка. Основні події відбуваються

Музика

3. які проблеми порушує

5. яким постає світ у романі? Чому в ньому

цієї тези .

мирослав дочинець (Народився 1959 р .)

Мирослав

ситету. Тривалий час працював журналістом, займався

Автор багатьох книжок, серед яких «Гірчичне зерно», «Мукачево і мукачівці», «Гра в ляльки. Жіночі історії», «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Бранець Чорного лісу», «Криничар», «Горянин. Води Господніх русел», «В’язень замку Паланок», «Світло семи днів».

Письменник про себе

Êоæноãо раçó, ïочинаþчи книãó, äо кінöя я навіть не çнаþ, чим вона çакінчиться. ×есне сëово! ß æивó сереä сво¿õ ãеро¿в, вони веäóть мене çа собоþ та ùораçó чоãось вчать. Òобто коæен роман — öе консïект ïевноãо äóõовноãо ïіäнесення. Ìèðîñëàâ Äî÷èíåöü

опрацьовуємо прочитане

1. Чи зацікавила

телеканалу TV-4 у 2015 р . які думки письменника вас зацікавили? як письменник ставиться до творчого процесу?

коментар фахівця

Äочинеöь. Ó романі автор віäкриваº неçãëибимиé вимір нароäно¿ траäиöі¿, óкра¿нсько¿ çвичаºвості, ùо ïроявëяºться в мові творó, ãëибинномó çнанні çвича¿в, ïоøані äо нароäно¿ мóäрості, ëþбовно виçбираніé ïо криõті, óмінні ïроçирнóти і ïокаçати äóøó окремо¿ ëþäини, як æиво¿ частинки æиво¿ äóøі.

Ìàð³ÿ ßöê³â, äосëіäниöя ëітератóри

все: опановує малярство, гончарну справу, засвоює граматику й математику, багато мандрує — вбирає знання про світ і людей. А ще

здобув важливе вміння криничара — навчив-

коментар фахівця

Äëя тоãо, ùоб сõоïити і віäтворити æиттºвиé ôраãмент, ùоб намаëþвати çамаëьовкó äіéсності, çробити çвичне неçвичним, очóäненим, ïотрібно äóæе скрóïóëьоçно, точно і маéстерно віäнаõоäæóвати ïотрібні сëова. Ì. Äочинеöь акóмóëþº в сëові чи сëовосïоëóченні ãоëовниé іäеéниé конöеïт, маéстерно äобираº сëова, ùо вміùóþть çаïаõ, коëір і çвóк, ïереäаþть ïëин часó, äинамікó ïоäіé та мінëивість світó.

Îëåíà Òàëüêî, äосëіäниöя ëітератóри

оксана ЗаБужко (Народилась 1960 р .)

Оксана Стефанівна

Письменниця про себе

Ó мене бóëо вкоëочено абсоëþтно неïоõитне ïереконання (і всі æиттºві роçчарóвання в äоросëомó віöі éоãо так і не ïоõитнóëи), ùо всякиé чесно çробëениé трóä рано чи ïіçно äочекаºться винаãороäи. Ìоæе, ïосмертно. Íе обов’яçково æ çа æиття.

Íаïисання книãи — öе виõіä çа меæі ãориçонтів своãо актóаëьноãо çнання. Âоþвати ç сóтністþ, яка õоче стати книæкоþ, — як õоäити ïо воäі. Ùе троõи іçоëяöі¿ — і віäчóваºø, ùо ïочнеø ëевітóвати. Íіяка наркота не çрівняºться ç каéôом віä ïисання книæки.

Îêñàíà Çàáóæêî

1.

«Казка про калинову сопілку» побачила

Ганна гордовита й показна, ще й талановита — могла дізнаватися, де краще криницю копати, навіть заробляла на цьому. Уже від хлопців відбою не було, запримітив красуню й син багатія, перший парубок на селі Дмитро Маркіянів. Молодша Оленка, батькова улюблениця, довго плуталась

ни стусанів. Така вся була звичайна і якась плаксива, сиділа

коментар фахівця

Ïринöиï äивовиæності, виãаäаності ó ïоäанні ç æиттºвими реаëіями створþº новаторськó ôормó ïобóäови «Êаçки ïро каëиновó соïіëкó».

Ó творі Î. Çабóæко ôемініçм ïоºäнóºться ç іäеями екçистенöіаëіçмó. Àвторка маéстерно нþансóº іäеþ, ексïëóатóº øироке коëо мотивів, äемонстрóº øирокиé — віä ïроникëивоãо ëіриçмó äо äоøкóëьноãо саркаçмó — ïочóттºво-настроºвиé сïектр.

³êòîð³ÿ Æèòíà, äосëіäниöя ëітератóри

1.

2.

3.

4.

софія андрухоВич (Народилась 1982 р .)

Софія Юріївна Андрухович народилась 17

1982 року в ІваноФранківську. Закінчила Українську академію друкарства. Авторка книжок «Літо Мілени», «Старі люди», «Жінки їхніх чоловіків», «Сьомга», «Фелікс Австрія». Займається перекладацькою діяльністю.

Письменниця про себе

Ó ïисанні, як і в æитті, ïостіéно робиø ïомиëки і втрачаºø моæ-

ëивості, аëе öе не ïричина, ùоб наçавæäи çавмерти на роçäоріææі.

ß нікоëи не наïиøó äосконаëо¿ книæки. Àëе я ïисатимó.

Àíäðóõîâè÷

досліджуємо самостійно

очікуєте від читання твору?

грамі «Люди . Hard Talk» . Чи зацікавила вас письменниця, її роман «Фелікс Австрія»? Чого

Від назви багато в чому залежить успіх, адже

вона здатна заінтригувати й привабити потенційних читачок і читачів. Ось як «Фелікс

назву польського гуртожитку, у якому вона працювала над романом. Мовляв, якщо гуртожиток має назву «Фелікс», а твір про Австро-Угорщину, то вже й назва роману готова. А назва перегукується з поетичними рядками: «Bella gerant alii, tu felix Austria, nube» («Нехай інші воюють! А ти, щаслива Австріє, укладай шлюби»). Відсилання до «щасливої Австрії» (felix Austria) сприймається як

1.

3.

олександр ірВанець (Народився 1961 р .)

в мене äосить ïримітивні, я ïросто ëþбëþ äобрó ëітератóрó і не ëþбëþ ïоãано¿. Îсь такиé я çовсім не витончениé ãóрман. ß ïросто ïочинаþ читати: як воно мені éäе — ïросто ïрочитóþ, а як не éäе — віäкëаäаþ.

Êоëи я бóв моëоäим чоëовіком, я сміявся ç висëовó Ëьва Òоëстоãо, я тоäі не роçóмів öиõ сëів: «Êоëи ùось робиø — то роби äобре, або не роби вçаãаëі». Çараç я сам стоþ на öиõ ïринöиïаõ. Îëåêñàíäð ²ðâàíåöü

ефект багатоголосся. П’єсу написано на початку 90-х років минулого століття: звичайно, з часом вона дещо застаріла, адже нині мало кого цікавлять натяки на тодішні політичні перипетії, якими рясніє твір. Але актуальною лишається важлива проблема згубних наслідків подвійної моралі, коли в суспільстві зрада стає чи не нормою і вже не сприймається людьми як щось виняткове

обставин ïоæивниé ´рóнт, насëіäком чоãо º äóõовна ниöість, віäсóтність óявëень ïро совість, обов’яçок і честь. Äраматóрã констатóº моæëивість ïерероäæення наéäемократичніøиõ іäеаëів в óмоваõ ïсевäоäемократі¿, коëи вëаäа стаº самоöіëëþ. Ðоçвінчóþчи небеçïечні тенäенöі¿ роçвиткó сóсïіëьства, äраматóрã роçробëяº сóчаснó моäиôікаöіþ äрами-антиóтоïі¿, в öентрі яко¿ внóтріøніé світ ãероя, сïотворениé соöіаëьно-ïоëітичноþ реаëьністþ, ùо äаº éомó çмоãó ïоºäнати ïробëеми соöіаëьно-ïоëітичні ç мораëьно-етичними. Äëя створення картини небаæаноãо сьоãоäення (а в äрамаõ-антиóтоïіяõ, на віäмінó віä романó-антиóтоïі¿, äія часто віäбóваºться не в маéбóтньомó, а в сьоãоäенні) Î. ²рванеöь

активно використовóº ãротеск, ïараäокс, ùо сïрияº абсóрäиçаöі¿ бóття, а такоæ

аëþçі¿, які викëикаþть ó свіäомості реöиïіºнта віäïовіäні асоöіаöі¿ і çóмовëþþть

Îëåêñàíäð ªâ÷åíêî, äосëіäник ëітератóри коментар

аëеãоричнó ïоäачó матеріаëó. Êрім тоãо, äраматóрã використовóº моæëивості мóçики, ùо не тіëьки çбаãачóº õóäоæнþ ïаëітрó митöя, сïрияþчи яскравомó вираæеннþ éоãо äóмки, аëе é активіçóº роçóмовó äіяëьність реöиïіºнта.

2.

5.

6. Поетом-авангардистом був

7. Автором твору «Зелена Євангелія» є

8. Поетів, які увійшли в історію української

тичина,

Богдан-ігор Антонич Á Микола Зеров, Максим Рильський, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Освальд Бургардт В Михайль Семенко, Микола Зеров, Максим

Михайло Драй-Хмара

12.

13.

В «Солодкий світ! . .»

винограду…»

à «Ніч… а човен — як срібний птах»

À юрій яновський, Віктор Петров (В . Домонтович)

Á Богдан-ігор Антонич, Осип турянський

В Олександр Довженко, Остап Вишня

14. Письменників, які представляють літературу Західної України, названо в рядку

à Володимир Свідзинський, Валер’ян Підмогильний

15. Авторами «інтелектуального роману» є

À Валер’ян Підмогильний, Віктор Петров (В . Домонтович)

Á юрій яновський, Олександр Довженко

В Олесь гончар, іван Багряний

à Сергій жадан, Валер’ян Підмогильний

Á

16. Установіть послідовність появи літературних творів

À «Зачарована Десна» Олександра Довженка

17. Установіть відповідність

1 Василь Симоненко

2 Ліна Костенко

3 Василь Стус

4 Микола Вінграновський À «життя іде

я йду до тебе…» В «Задивляюсь у твої зіниці…»

«цю жінку я люблю . така моя печаль…»

«Балада про соняшник» 18. Установіть

21.

22.

23.

24. У чому полягало новаторство художньої

(Романтика)»: сюжетно-тематична основа, жанр, основні риси індивідуального стилю .

.

30.

31.

26. Назвіть українського письменника, що створив жанр

25. що таке урбаністичний роман? Назвіть твір цього жанру в українській літературі 1920-х років та його автора . Розкажіть про тему, проблеми, сюжет і образи роману

32. Поясніть поняття «кіноповість»

кіноповість «Зачарована Десна» О . Довженка: автобіографічна основа, сповідальність, морально-етичні проблеми, порушені у творі .

33. що таке «шістдесятництво» в українській літературі? Назвіть імена письменників«шістдесятників» .

35.

36.

34. У яких творах Л . Костенко

футуризм, сюрреалізм, кубізм, абстракціонізм, конструктивізм .

автор — творець книжки, неповторного художнього світу .

алегорія (інакомовлення) — втілення певної абстрактної ідеї у конкретному образі тварини, рослини або предмета

алюзія — натяк, що відсилає до певного сюжету чи образу, культурного

стопи, не має рими, унаслідок чого зникає поділ на строфи,

(життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, людина і природа тощо) .

гімн — піднесена, урочиста пісня програмового характеру , яка прославляє і звеличує кого-небудь або що-небудь

відомих мотивів, образів, ідей, художніх засобів і прийомів .

Заголовок — перший, графічно виділений рядок тексту, який містить «ім’я» твору . Заголовок не лише

комедія — драматичний твір, у якому за допомогою гумору та сатири висміюються негативні явища дійсності

композиція — побудова твору, поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність .

контраст — різка протилежність, протиставлення .

конфлікт — зіткнення протилежних інтересів і по-

глядів у художньому творі

кульмінація — момент найвищого емоційного на-

пруження, загострення дії .

Ліризм — піднесено-емоційне переживання події чи явища

роман — великий епічний твір, для якого характерні драматизм, загадка, швидка зміна подій, мотив переслідування .

Притча — філософсько-алегоричний повчальний твір .

Прототип — реальна особа, життя й діяльність якої

покладено в основу створеного письменником

образу персонажа .

Псевдонім — вигадане ім’я та прізвище письменника .

Публіцистика — твори, що висвітлюють актуальні суспільні проблеми .

ремарка — авторське пояснення в драматичному творі, яке стосується умов дії,

чи поведінки дійових осіб .

рима — співзвучне закінчення рядків у поетичному

твір із наспівною інтонацією, який виконується під музичний акомпанемент .

романтизм — літературний напрям, у світоглядній

основі якого лежить розбіжність між дійсністю

і мрією . Він віддзеркалює розчарування лю-

дини в щоденних проявах життя й розбудовує

— гостре викриття

технічним прогресом . Одним з ідеологів цієї течії був італійський письменник Філіппо Марінетті, який 1909 року опублікував «Маніфест футуризму» . характер — образ людини з властивими їй індивідуальними рисами, що зумовлюють її поведінку, ставлення до інших

за рахунок державних коштів. Продаж заборонено

Головний редактор І. Л. столій. Редактор о. о. Якименко. Технічний редактор а. в. Пліско. Комп’ютерна верстка о. в. сідельникової. Художнє оформлення в І. Труфена Коректори н. в. красна, І. в. Ткаченко.

На обкладинці використано фрагмент картини алли Горської. Окремі зображення, що використані в оформленні підручника, розміщені в мережі Інтернет для вільного використання

Підписано до друку 07.06.2019. Формат 84 × 108/16. Папір офсетний. Гарнітура Шкільна. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 26,88. Обл.-вид. арк. 24,8. Тираж 33 088 прим. Зам. № 2906-2019

ТОВ Видавництво «Ранок», вул. Кібальчича, 27, к. 135, Харків, 61071. Свідоцтво суб’єкта

№ 5215 від 22.09.2016. Адреса редакції: вул. Космічна, 21а, Харків, 61145. E-mail: office@ranok.com.ua. (057) 719-48-65, тел./факс (057) 719-58-67.

Turn static files into dynamic content formats.

Create a flipbook
Issuu converts static files into: digital portfolios, online yearbooks, online catalogs, digital photo albums and more. Sign up and create your flipbook.